Додано (10.10.2008, 14:03)
---------------------------------------------
Я цілком підтримую таку думку адже багато друзів насправді лише користуються твоїми звязками і лише одинокі випадки коли друзі є справжніми і хочуть просто з тобою спілкуватися не чекаючи нічого взамін

Друзья откроются в беде,
Тому примеров много разных.
Но мне сейчас нужнее те,
Кто пригласит меня на праздник.

Когда беда свое лицо
Ко мне приблизит, в дни такие
Меня спасут в конце концов
Почти или совсем чужие.

Я не успею вслед сказать
(Потонет слово в глуби вздоха),
Чтобы они пришли опять,
Когда уже не будет плохо,

Когда в счастливой суете
Окрестный мир весельем дразнит,
И мне всего нужнее те,
Кто пригласит меня на праздник.

Священе і величне ім’я Друга

Лиш Бог один освячує його.

Коли ж нема в нім мужності потуги,

Лиш слабкість духу, друг не вартий імені того.

Вогонь і полум’я на двох,

біда і радість на дві долі,

Хліб і вода- на далечінь дорог,

Непереборна твердість сили волі.

Коли стоїш спиною до спини

І відчуваєш міцність тилу-

Невдачі можеш зупинить,-

бо Друг подвоїть твої сили.

Друг не брехун і не пліткар.

Він не сексот, а він-то стражник,

Бо є перстом Господніх кар

За тих,-кого образять.

Чарковий друг то горе і біда.

Купи-продай, його девіз життєвий,

а там і зрада вигляда,

бо гроші чи сто грам -то фактор є дієвий

Кажу, що Друг, ім’я священе.

Та треба бути і собі достойним,

Не зрадцем, жадібним чи навіженним,

Порядним, чесним, а не безсоромним.

Тож ім’я Друга треба заслужить.

Не лестощами чи солодким словом.

Зі справжнім Другом –легше жить.

Він допоможе, захистить і оборонить.

Не з підлістю до друзів ходить,

Бо знає, що Бог чує і що Бог все бачить

хто над людьми наругу робить,-

За все, сповна віддячить….