| shamrock | Дата: Понеділок, 19.05.2014, 20:33 | Повідомлення # 1 |
|
Рядовий
Група: Користувачі
Повідомлень: 1
Репутація: 0
Статус: Offline
| Петров Є.Г.
Уманський державний педагогічний університет ім. П. Г.Тичини
Науковий керівник Постоленко І.С.кандидат педагогічних наук, доцент кафедри англійської мови та методики
викладання
Сучасні підходи до вивчення поняттяконцепту
Одним зпровідних понять сучасної когнітивної лінгвістики є концепт. Увагу лінгвістівпривертаютьперш завсе концепти, що найтісніше пов'язані з культурою народу і найяскравіше
відбивають специфіку його колективної свідомості.
На дослідження сучасних
підходів до вивчення поняття концепту спрямовані сьогодні численні філологічні дослідження А.П. Бабушкіна[1], І.А.Стерніна[5], З.Д. Попової[3], В.І. Карасика[2].
Метою статті є розгляд і характеристика сучасних підходів до вивчення
поняття концепту.
Термін концепт, який прийшов у лінгвістику, культурологію, а потім і
лінгвокультурологію з логіки і математики, набуває все більшого поширення. Існує безліч
різноманітних тлумачень терміна
«концепт», що частково
пояснюється його приналежністю до
різніх галузей знань та індівідуально-авторським визначенням їх у відповідніх наукових
контекстах: мисленнєвий акт; контур (конфігурація) майбутньої події; поняття a priori; «мовний матеріал», що
виявляє себе в процесах говоріння й розуміння; елементарна одиниця результатів пізнання, одиниця культури;
оперативна змістова одиниця пам'яті; код; трансцендентна універсалія; психічна
установка; капсула думки;
жива матерія; нескінченні
швидкості кінцевих рухів;
згусток культури в
свідомості
людини[1;5].
Концепт
постає перед нами як узагальнююче
абстраговане поняття, що входить в базові концептуальні шари психіки і є
будівельним матеріалом когнітивної картини світу. Традиційне розуміння концепту
також не виключає розгляд питання про його національну специфіку, хоч і не
передбачає наявність в концепті ціннісного компонента, що є основою
лінгвокультурного підходу до розуміння концепту, розробленого сучасними
дослідниками.
У лінгвістичних публікаціях останніх
років концепт не ототожнюється з поняттям. Сучасна наука визначає концепт і
поняття як сутності різного порядку. І хоча розуміння терміна концепт у сучасній
лінгвістиці досить варіативне, та й сам термін не має однозначного визначення,
не викликає суперечок лише те положення, що концепт належить свідомості і
включає чуттєво-вольові та образно-емпіричні характеристики[1].
Автори « Короткого словника
когнітивних термінів» розглядають концепти
як ідеальні абстрактні
одиниці, смисли, якими
оперує людина в
процесі мислення, і
які відображають зміст
досвіду і знання,
зміст результатів усієї
діяльності людини і
пізнання нею навколишнього
світу у вигляді
певних одиниць, «квантів
знання» . При цьому
наголошується, що зміст концепту включає інформацію про те, що індивід знає,
припускає, думає, уявляє той чи інший
фрагмент світу. Концепти зводять все різноманіття спостережуваних явищ до чогось єдиного, під певні, вироблені
суспільством категорії та класи.
Прийнято розрізняти такі підходи до
інтерпретації терміну концепт: лінгвістичний, когнітивний,
культурологічний.
Лінгвістичний підхід представлений
точкою зору, що концепт існує для кожного словникового
значення, і розглядається як
алгебраїчний вираз значення. В цілому, представники даного напряму розуміють
концепт як увесь потенціал значення слова
разом з його конотативним елементом.
Прихильники когнітивного підходу до розуміння сутності концепту відносять
його до явищ ментального характеру. Так З.
Д. Попова, Й. А. Стернін та інші представники
воронезької наукової школи
зараховують концепт до розумових явищ, визначаючи
його як глобальну
розумову одиницю, «квант
структурованого знання»[3].
Представники третього підходу
при розгляді концепту
велику увагу приділяють
культурологічному аспекту. На
їхню думку, вся
культура розуміється як
сукупність концептів та
відносин між ними.
Концепт тлумачиться ними як
основний осередок культури в ментальному світі людини. Цього погляду
дотримуються Степанов Ю. С., Слишкін Г.
Г. [4].
Необхідно зауважити, що
усі вищенаведені підходи, пов'язані між собою, а
не протиставлені один
одному.
Концепт, з точки зору когнітивної лінгвістики, є «парадигматична структура,
що виводиться з синтагматичних відносин імені, фіксованих в тексті»[2].
І.А.
Стернін трактує концепт як «комплексну розумову одиницю, яка в процесі
розумової діяльності повертається різними сторонами, актуалізуючи в процесі
розумової діяльності свої різні ознаки і шари» [3: 27].
І.А.
Стернін представляє модель концепту в
термінах ядра і периферії. У результаті аналізу даних, отриманих в ході
психолінгвістичного експерименту, автор приходить до висновку, що в ядро концепту входить найбільш яскравий
образ, який носить індивідуальний чуттєвий характер і, за висловом І.А.Стерніна,
кодує концепт для розумових операцій. Ядро концепту володіє яскравим
особистісним забарвленням, так як наочно-чуттєвий образ формується з особистого
досвіду людини. Таким чином, ядро концепту являє собою його базовий шар і сукупність когнітивних шарів і когнітивних
сегментів у сукупності утворюють їх когнітивні ознаки [5: 61].
Польова модель концепту, розроблена
З.Д. Поповою і І.А. Стерніним, виглядає наступним чином:
1) ядро ─
наочно-чуттєвий образ;
2) базові шари ─
різні за ступенем абстракції концептуальні ознаки і в силу цього знаходяться на
різній відстані від ядра, володіючи різною яскравістю по відношенню один до
одного;
3)
інтерпретаційне поле концепту, що відображає оцінки і трактування змісту ядра
та концептуальних ознак у вигляді установок свідомості, тверджень, різного роду
стереотипів, що належать національній, груповій або ж індивідуальній свідомості
[3].
Абсолютно протилежний напрямок дослідження
передбачає лінгвокультурний підхід, що йде, відповідно, від культури до
індивідуальної свідомості. Представниками цього підходу слід вважати В.І.
Карасика, Ю.С. Степанова, В.М. Нерознака, В.Г. Зусмана, В.В. Красних, В.А.
Маслову, Н.Ф. Алефіренко.
Лінгвокультурний підхід дозволяє
проникнути в глибинну сутність концептів, що сформувалися в колективній мовній
свідомості нації, розкрити систему цінностей і оцінок, на розвиток якої вплинув
культурний, мовний і, нарешті, громадський досвід тієї чи іншої
соціо-культурної спільноти. Цей підхід орієнтований на вивчення культурних
концептів.
Зовсім інший напрям вивчення концепту пропонує А.П. Бабушкін, чий підхід
більшість дослідників вважає семантичним, оскільки він розглядає концепт в
рамках такого лінгвістичного напрямку як когнітивна семантика. А.П. Бабушкін розробив класифікацію
концептів за лексико-фразеологичною основою. У центрі дослідницьких інтересів А.П. Бабушкіна знаходяться
лексичні та фразеологічні концепти. Таке розмежування проводиться на основі
словникових дефініцій концептів. А.П. Бабушкін
визначає концепт як будь-яку дискретну одиницю колективної свідомості, яка
відображає предмет реального або ідеального світу і зберігається в національній
пам'яті носіїв мови у вигляді пізнаного вербально позначеного субстрату [1:95].
Ще одним представником семантичного підходу до вивчення
концептів
можна назвати М.М. Болдирєва, який також розробив типологію концептів в рамках когнітивної
семантики. Типи концептів, виділені Н.Н.Болдирєвим, по суті мають багато спільного з
типами концептів, запропонованими А.П. Бабушкіним, хоча в більшості випадків
М.М. Болдирєв користується іншими термінами. Класифікацію А. П. Бабушкіна, М.
М. Болдирєв доповнює класом граматичних концептів,
а також поділяє концепти за змістом і ступенем
абстракції.
Отже, нами були представлені різні підходи до розуміння суті явища концепт,
сфокусовані на різних сторонах цього багатовимірного ментального утворення.
Література
1. Бабушкин А.П. Типы концептов влексико-фразеологической семантике языка / А.П. Бабушкин
.– Воронеж: Изд-во Воронежского государственного
университета, 1996. – 104 с.
2. Карасик В.И., Слышкин Г.Г. Лингвокультурный концепткак единица исследования / В.И. Карасик, Г.Г. Слышкин. – // Методологические проблемы
когнитивной лингвистики. – Воронеж: Изд-во Воронеж.
ун-та, 2001. – С. 75–80.
3. Попова З.Д., Стернин И.А. Язык и национальноесознание. Вопросы теории и методологии / З.Д. Попова, – И.А. Стернин. – Воронеж: ВГУ, 2002. – 314 с.
4. Слышкин Г.Г. От текста к символу: лингвокультурныеконцепты прецедентных текстов в сознании и дискурсе / Г.Г. Слышкин. – М.: Academia, 2000. –
128с.
5. Стернин И.А. Методика исследования структуры концепта/ И.А. Стернин. – // Методологические проблемы когнитивной лингвистики. –
Воронеж/: Изд-во Воронеж. ун-та, 2001. – С.
58–65.
|
| |
| |
