filosof Дата: Четвер, 10.04.2008, 17:54 | Повідомлення # 13 Quote (filosof)
Одиночество... Странное это чувство. Казалось бы, есть родные, друзья, которые тебя любят и уважают, чего еще не хватает? Не хватает любимого человека. Одиночество - это когда серце полно любви, но отдать ее некому... Вы спросите, как это "некому"? Ведь есть друзья, родные... Можно ведь им отдать любовь! Нет! Любовь к друзьям и любовь к любимой девушке - это совсем разные вещи! Друзья и родные получают столько любви, сколько им надо. Но все равно в сердце есть уголок, который предназначен только ОДНОМУ человеку. А этого человека нет... Одиноким быть тяжело, но иногда даже полезно. Просто есть время о многом подумать... Например, достоен ли ты того, чтобы кто-то пустил тебя в тот самый уголок сердца и отдал тебе свою любовь...
Я думав, що лише в мене подібний безлад в голові... Погоджуюсь з Вами на 200% !
Настає час коли ти розумієш, що вже відбувся як особистість. Ти вже щось вирішуєш і на щось впливаєш. В тебе є друзі котрі лише від одного твого дзвоника все кидають і летять до тебе на таксі, щоб випити пива і провести сеанс релаксу, але коли друзі розходяться ти розумієш, що ти все ж таки самотній. Ти спостерігаєш, як твої друзі одружуються або розлучаються, ти допомагаєш виховувати друзям їх дітей і вони вже наче рідні, але ти розумієш, що в тебе повинен бути свій шлюбних шлях зі своїми помилками і без гарантій на щастя.
Навіть бувають періоди коли закохуєшся, тоді наче відходить самотність, але кохання триває від 2 тижнів до 36 місяців і коли кохання відходить у ці строки - знову самота накриває. З кожним наступним разом все менше хочеться ризикувати з коханням, бо кожен випадок лишає рубець на серці. Стаєш сильніше і стійкіше до атак позитивних хвилювань і тоді самотність помножується вдвічі.
