Навколо нас все дихає, живе
Природа надихає на прекрасне,
У грудях б’ється серденько моє
Любов до вічного в душі не гасне.
Цвіте веселкою квітковий світ,
Виблискують звіряток оченята
Я здійснюю до фауни політ,
В очікуванні радості та свята.
І хочеться любити сотні літ,
Життя вдихаючи на повні груди.
Змінити вмить на краще дивний світ,
Яким зробили його люди.
Все плине, й плине навкруги
І час все лине, без упину.
Не знаю чи зійдуться береги-
Природи й сутності людини!?
Я подивлюсь на життєдайне джерело
Побачу істини краплину,
Відчую, що в душі щось ожило
Й творити буду без упину!

Додано (18.05.2010, 12:32)
---------------------------------------------
Минає ніч, трава стоїть висока...
І сходить сонечко ясне.
А на траві росиця синьоока,
Красива, як каміння дороге.
Проміння сонця на траву зелену впало,
Прикраси заблищали золоті,
Так райдужно вони переливались,
Трава пишалася в красі.
Та скоро зникли діаманти,
І гірко стало так траві,
Щоб втішити її, заграли музиканти –
Зелені коники чудні.
Та сум трави не зник нікуди,
І стебла впали до землі
Прийшли косити її люди,
Вже їй не бачити ранкової зорі.
Мов промінь, блиснула коса,
Жива краса зів’яла,
І не впаде більше роса,
На ту траву, що так її чекала.

Додано (18.05.2010, 12:35)
---------------------------------------------
Про що розкаже вулиця самотня на селі?
Напевно про хатки, що падають додолу,
Про огорожі зломлені, старі,
Які давно не треба вже нікому.
Із ким же гомонить вона весь час?
З деревами, що схилені додолу,
Кого стрічає безліч на день раз?
Бабусю вже стареньку кволу.
І що ж зуміє звеселить,
самотню вулицю в печалі?
У тиші нелюдській вже звикла жить,
Й дивитись у незнані далі.
Вона зрадіє, оживе,
Коли дитячий сміх почує,
Тоді болючий сум – збереться і піде,
Бо на самотній вулиці життя нове та світле завирує!

Додано (18.05.2010, 12:38)
---------------------------------------------
Життя студентське – вир емоцій,
Струмок натхнення,
Море знань.
Шалена злива семінарів,
Та снігопади лекцій, пар,
І сесія, що випадає
Із залікових диво-хмар.
Цей буревій в сесійний час,
Насправді нищівний для нас.
Бо ми ж студенти як погода,
Сьогодні – сонце,
Завтра- сніг,
Є в нас таланти, є і вади,
Ми всі- університету оберіг!
Життя студентське швидко плине
Та пам’ятатимемо ми,
До ВУЗу рідного стежину,
Юнацькі радісні роки!