Мета: Ознайомити з теоретичними відомостями;
вчити працювати колективно
виховати у дітей почуття поваги та милосердя до людей, сприяти формуванню між учнями дружніх стосунків та почуття взаємодопомоги.
розвивати в дітей мислення і правильність вибору.

План

I. Етичний заряд
II. Початок етичного діалогу. Занурення в етичну проблему
III. Логічний ланцюжок розвитку проблеми
IV. Кульмінація етичного діалогу
V. Вихід на моральний вибір
VI. Відкритий висновок

У ЧОМУ ВИЯВЛЯЄТЬСЯ МИЛОСЕРДЯ
I. Етичний заряд
(Діти сидять у колі. Звучить заспокійлива музика. Проводиться тренінг.)
Діти, сядьте, будь ласка, зручно, прислухайтесь до звуків, що лунають у нашому класі, до стану вашої душі та уявіть, що кожен із нас має у своєму внутрішньому світі струмок чистоти. Цей струмок дає нам ду¬ховну силу, вміння приймати правильні рішення. Адже кожна хвилина на¬шого життя — це вибір. Вибір поведінки, вибір вчинку, вибір життєвого шля¬ху. І ця духовна сила буде необхідна нам сьогодні підчас нашої бесіди, вона допоможе збагатити ваші душі новими відчуттями. Тож візьміться за руки, потиском долоні передайте краплинку своєї чистоти товаришам, щоб бути відкритими і відвертими один перед одним.

II. Початок етичного діалогу. Занурення в етичну проблему
1. Розгляд слайдів
(Спочатку демонструються слайди, де люди почувають себе щасливими, захищеними, здоровими, життєрадісними.)
Які почуття викликали у вас продемонстровані зображен¬ня?
(Пізніше демонструються фрагменти із життя старих, немічних людей, дітей-сиріт, безпритульних та ін.)
— А що відчуваєте, коли розглядаєте ось ці фрагменти?
2. Розгляд проблемної ситуації
Поряд із радістю і щастям у житті йдуть хвороба, сум, скорбота, смерть.
— Який колір символізує радісні хвилини в житті людини? А сумні? (Бі-лий, чорний)
Прослухайте ситуацію, запропонуйте вихід з неї.
ІНСЦЕНІЗАЦІЯ «НА КЛАДЦІ»
На вузенькій кладці через річку розминутися ніяк.
З одного берега по кладці йде чоловік у білій сорочці. Йде і весело спі¬ває. З протилежного берега на кладці йде чоловік у чорній сорочці. Йде, схи-ливши голову,— сумний, невеселий.
Зійшлися на середині річки. Чоловік у чорній сорочці каже:
— Я дуже поспішаю, дай мені дорогу, повернись на берег, а потім пе¬рейди річку.
— Куди ж ти поспішаєш?— запитав чоловік у білій сорочці.
— У мене вдома велике горе. Син помер.
— Я теж поспішаю, сказав чоловік у білій сорочці.

— Куди ж ти поспішаєш?
— У мене вдома велика радість. Син народився.
Довго стояли мовчки на кладці обидва чоловіки, дивилися в очі один одному.
(Звучать відповіді дітей про те, як вчинити чоловікам у цій ситуації. Тільки піс¬ля цього вчитель зачитує кінцівку.)
Потім чоловік у білій сорочці тихо і сумно сказав:
— Тобі треба бути вдома швидше.
Сказавши це, чоловік у білій сорочці повернувся назад і пішов на берег, туди, куди треба йти чоловікові в чорній сорочці (В. Сухомлшськиії).
Кожна людина повинна вміти розділити людську радість і біль. Бо як го-ворить народна мудрість: «Чужого горя не буває».
І сьогодні ми з вами доторкнемося до великого таїнства людської душі — милосердя і дізнаємося у чому воно виявляється.
III. Логічний ланцюжок розвитку проблеми
1. Пояснення вчителя
З-поміж різноманітних проявів добра чи не найперекон¬ливішим є милосердя. Словник української мови витлумачує цю чесно¬ту як співчутливе ставлення до когось. Милосердною людиною називають людину готову прийти на допомогу іншим, сповнену доброти та чуйності. У цьому значенні слова «милосердний» та «добрий» є синонімами. Отже, ми¬лосердя — це діяльне добро, тобто таке, яке виявляється у наших вчинках. Воно є втіленням високої любові до ближніх. Приміром, у християнсько¬му віровченні обов'язком кожної людини визначено такі милосердні вчин¬ки: голодного нагодувати; спраглого напоїти; нагого (голого, роздягнутого) одягнути; подорожнього прийняти й нагодувати; недужого та ув'язненого відвідати; померлого поховати. Вияв духовного милосердя — це добра по¬рада, слова втіхи та розради. Милосердними є й ті, хто ділиться знаннями, досвідом, терпеливо зносить кривду, прощає і не тримає зла.
Милосердя ґрунтується на таких якостях, як чуйність, уважність, добро-зичливість і несумісне з пихою, байдужістю, брутальністю. Тільки той учи¬нок є милосердним, який засвідчує повагу до людини.
2. Підбір синонімів до слова милосердя:
Милосердя, чуйність, добродушність, доброчинність, людяність, доброзичливість, співчуття, співпереживання…
3. Розгляд бувальщин про українських письменників.
Прочитайте бувальщини про українських письменників та помір¬куйте.
— Про які вияви милосердя довідалися з розповідей?
— Як пов'язані милосердя і безкорисливість?
— Побутує думка, що бути милосердним можуть дозволити собі лише дуже заможні люди. Чи погоджуєтеся з цим твердженням?
— Чим, по-вашому, вимірюється милосердя
1
Український поет Степан Руданський за фахом був лікарем. Працюючи в Ялті, він лікував бідних безкоштовно. Про це добре знали в місті, тож коли занедужував убогий, ішов до лікаря Руданського. Бувало й так, що бідному чоловікові не було де жити, щоб лікуватися У таких ситуаціях Руданський відступав свою хату, лікував, годував і не чекав за те ніякої плати.
2
Письменник Юрій Федькович, вийшовши У відставку з офіцерської служби, поринув у громадські справи. Він зажив слави народного адвока-та. Одного разу до нього звернулися селяни, щоб допоміг відстояти в суді їхнє право на ліси й пасовиська. Докази, наведені Фодьковичем, були такі переконливі, що місцеві чиновники погодилися з ними й змінили рішен¬ня на користь селян.
Свій дім і господарство Юрій Федькович подарував слузі; гроші, здобуті від продажу батьківського дому, роздав бідним.
З
Особлива дружба єднала українського поета Івана Манжуру і знамени-того вченого-мовознавця Олександра Потебню. Копи Маижура був хлоп-чиком, ним опікувалася дружина вченого, рідна поетова тітка. Хлопець жив тоді в Потебні й навчався в гімназії. Пізніше, коли поета було вигна¬но за вільнодумство з Харківського ветеринарного інституту, він покинув тітчин дім і почав мандрівне бурлацьке життя. Однак Потебня підтриму-вав поета впродовж усього свого життя. Він читав його твори, надсилав їх до журналів, заохочував поета до творчості, допомагав грішми, діста¬вав для роботи потрібні книжки. Коли життя особливо припікало Ман¬журу, останнього рятунку він шукав-таки в Потебні. Під кінець 1886 року О. Потебня виявив бажання видати за свій кошт поезії Манжури. Вийшли вони 1889 р. під назвою «Степові думи та співи» в Імператорській Академії наук в Петербурзі.
4. Робота в малих групах
Оберіть одну із ситуацій та складіть таке її продовження, щоб персона¬жі засвідчили милосердне ставлення один до одного.

Ситуація 1
Марічка чергувала в класі. У кабінеті біології їй потрібно було полити кві¬ти . Коли дівчинка заходила в приміщення з повною лійкою, вона перечепи¬лася за чийсь рюкзак, упала, розхлюпавши воду, розбила коліно. Ще й ски¬нула найбільший вазон — розкішна лілея з поламаним листям навряд чи до¬дала б настрою вчительці. Шестикласники, які розважалися на перерві...
Ситуація 2
Сашко, Максим та Андрій поверталися додому після тренування. Хлопці почувалися втомленими, тож зраділи, коли в вагоні метро звільнилося місце. Сашко й Максим, умостившись, витягли з наплічників підручники історії й поринули в читання, а Андрій вирішив погратися на мобільному телефоні. Хлопці й не помітили, коли до вагона зайшла мама з маленьким сином...

IV. Кульмінація етичного діалогу
1. Пояснення про альтруїзм і егоїзм.
Людей, повсякчас готових до милосердних учинків, тур¬ботливих, уважних, чуйних і безкорисливих називають альтруїстами. Сло¬во «альтруїзм» походить від латинського «інша людина», «ближній». Аль-труїзм — це безкорисливе піклування про благо інших, готовність заради цього зректися власних інтересів. Стислим утіленням альтруїзму є наста-нова «Жити для інших». Хоч сам термін відносно молодий (у філософії він був запроваджений у XIX ст.), його значення споріднене з настановами любові до ближнього в християнстві, обов'язком милосердя в ісламі, вчен-ням про співчуття в буддизмі тощо. Приклади альтруїзму завжди вражають. Альтруїстів часто визнавали святими. Пригадуєте подробиці земного життя покровителя й оборонця дітей Святого Миколая? Його безкорисливі вчин¬ки, безперечно, є виявом альтруїзму. Серед шанованих альтруїстів варто зга¬дати й Святого Валентина, який, за легендою, всупереч імператорському на¬казові вінчав закоханих, даруючи їм щастя бути разом.
Протилежністю альтруїзму є егоїзм. Егоїстом називають людину, яка нехтує інтересами інших заради власних. Проявом егоїзму, приміром, є палін¬ня на дитячому майданчику або в кав'ярні, де поряд з курцем перебувають інші люди, які не палять. Егоїстичною є поведінка тих, хто в людних місцях вживає брутальні слова, голосно слухає музику тощо. А чого варті прогулян¬ки з улюбленим песиком у скверах великого міста! Та щоб егоїстичних учин¬ків в нашому житті поменшало, варто передусім озиратися на себе.

2. Робота в парах
Поміркуйте над заповідями Володимира Мономаха, до¬ведіть їхню актуальність у наш час:
1. Не забувайте убогих, а як можете, по силі годуйте їх і подавайте си-ротам.
2. Старих шануйте, як батька, а молодих, як братів.
3. Хоч би куди прийшли. Хоч би де зупинилися, напійте і нагодуйте нуж-денного.
4. Найбільше шануйте гостя, звідки б до вас не прийшов: простий, чи знат-ний, чи посол; якщо не можете пошанувати його дарунком, то пригостіть його їжею і питвом, бо він, мандруючи далі, прославить вас у всіх зем¬лях доброю чи злою людиною.
5. Не проминіть ніколи людину, не привітавши її, і добре слово їй мовте.
Складання правила семи мудреців:
«Всяка добра справа є милосердя. Дати води спраглому — це милосердя. Прибрати каміння з дороги — це милосердя. Переконувати ближніх, щоб вони були доброчесні,— милосердя. Указати мандрівникові його шлях — теж милосердя. Посміхнутися, дивлячись в обличчя ближнього,— милосердя».
V. Вихід на моральний вибір
1. «Мікрофон»
— Чи доводилося вам виявляти милосердя?
— Чи здатне милосердя зробити світ кращим?
— До кого ми можемо проявляти милосердя?
— Чому милосердя є загальнолюдською цінністю?
Сьогодні в Україні проживає 2 мільйони одиноких людей, 15 тисяч у бу-динках престарілих, у злиднях живе 1 мільйон 150 тисяч, багато на вулиці безпритульних, немічних. Усі вони потребують нашої уваги, теплого слова, нашої допомоги, підтримки.
Будьмо ж милосердними до тих, хто плаче і страждає, хто потребує на-шої уваги.

2. Слухання і обговорення християнської легенди «Не розгледіла».
НЕ РОЗГЛЕДІЛА
Богородиця саме збиралася випрати сорочечку Ісуса, коли побачи¬ла на лузі дівчинку, що пасла корову. Покликала її та попросила потрима¬ти дитятко. Дівчинка, яку звали Катерина, охоче погодилася. Вона заува-жила, що ніколи не бачила такої гарної дитини, і крадькома зрізала золо-тий кучерик.
— Це ти взяла кучерик?— запитала Богородиця.
— У нього такі чудові кучері, що я захотіла один узяти собі. Якщо хо¬чеш — поверну,— паленіючи від сорому, відповіла дівчинка.
— Залиш собі.
Наступного дня Катерина знову пасла корову на луці й сподівалася, що ще раз з'явиться прекрасна пані з дитиною на руках. Але замість неї з'явився ангел і спитав:
— Чи не бачила ти поблизу Господа і Богородицю?
— Учора бачила одну пані з дитятком. Пані прала, а дитина спала. По-глянь, навіть залишила мені його кучерик.
Ангел узяв кучер і упізнав за ним Господа. Катерині перехопило подих:
«Тримала на руках самого Господа, а не впізнала Його». Якось Катерина набирала воду з криниці. Раптом побачила подорожньо¬го, одягненого у червоний плащ, який спирався на заквітчану палицю.
— Даси мені напитися, Катерино?
— Пий,— мовила дівчина і подала йому відро.
Чужоземець, угамувавши спрагу, попрощався. Збентежена Катерина поп-росила собі одну квітку,— з тих, що прикрашали його палицю.
Паломник дав ту квітку і швидким кроком рушив далі. Хвилиною піз¬ніше з'явився ангел і, побачивши Катерину, запитав:
— Чи ти бачила Господа, як проходив тут?
— Я бачила спраглого чужоземця і дала йому напитися. Поглянь, він на-віть залишив мені квітку зі своєї палиці. Ангел упізнав за квіткою Господа.
Катерина закам'яніла. «Дала Господу напитися,— сказала собі,— і не впізнала Його?».
Одного разу Катерина пекла хліб. Коли це до неї зайшов незнайомець. Він був такий змарнілий, наче його огорнули всі злидні світу. Зрозуміла Ка¬терина, що незнайомець голодний. Витягла хліб із печі, взяла одну паляни¬цю і дала в руки біднякові. Страшенно зраділий, він одразу почав їсти.
Потім зібрав крихти і вклав їх в долоню Катерини зі словами:
— Можу тобі дати лише крихти твого милосердя, їх вистачить для птахів. Коли бідняк пішов, одразу з'явився ангел, який запитав у Катерини.
— Чи ти не бачила Господа, що тут проходив?
— Бачила убогого, злиденнішого за всіх злидарів світу — був голодний. Дала йому хліба, а він залишив мені оці крихти.
— Це був Господь!
Ось чому якщо якась дитина, чужоземець, убогий просять про щось, їх ніколи не відсилають з порожніми руками. У кожному з них люди бачать Господа.

3. — Чого навчає ця легенда?
— Який висновок ви зробили для себе?
— Чи доводилося вам виявляти милосердя? Розпитайте батьків чи ін¬ших дорослих про їхній досвід милосердних учинків. Напишіть невеличке міркування «Чи здатне милосердя зробити світ кращим».
VI. Відкритий висновок
1.Гра «Лети, лети, пелюстка!»
Кожний учень відриває пелюстку з квіточки, зробленої вчителем із кольорового паперу, і висловлює одне бажання.
Це гра-діагностика. Учитель визначає, у кого з учнів переважає потреба егоїстичної спрямованості, а в кого альтруїстичної.

2. Прослуховування вірша по даній темі
Живе одинока людина,
Чого ж ми проходимо мимо?
Живе одинока Людина,
Ніким у житті не любима.
І серце у неї відкрите
Для ласки людської й привіту,
Печальним льодком оповите,
Віддалене горем від світу.
Нам легше, бо ми не самотні,
Ходімо ж до неї в світлицю,
І серце людини в безодні
Полине над нами, як птиця.
Робить добро мене навчає мати
І чисту совість не віддать за шати.
Благословенний мамин заповіт
Ніхто в мені не зможе поламати.
Не говори про доброту,
Коли ти нею сам не сяєш,
Коли у радощах витаєш,
Забувши про чужу біду.
Бо доброта не тільки те,
Що обіймає тепле слово.
В цім почутті така основа,
Яка з глибин душі росте.
Кажімо більше ніжних слів
Знайомим, друзям, одиноким.
Нехай комусь тепліше стане
Від зливи наших почуттів.
На цьому наша виховна година завершується і я маю надію, що ви всі будете милосердними і щирими людьми!!!
Допобачення, діти!