Мета: ознайомити учнів із символами України; розвивати пізнавальні
інтереси до вивчення традицій українського народу; виховувати
любов до рідного краю.
Обладнання: Вишиті рушники із зображеннями калини. Хід роботи:
Учитель: Сьогодні ми поговоримо про безсмертні символи України, символи нашого рідного краю, нашого народу.
Історія України бере свій початок з сивої давнини, і свою духовну культуру наші пращури почали творити ще до християнського періоду.
Упродовж багатьох віків з покоління в покоління люди зберігали і примножували традиції українського народу, його довічні символи, серед яких одне з почесних місць займають рослини. Майже в усіх народів є рослини символи, калина, верба, тополя. Тож не дарма кажуть: «Без верби і калини – нема України»
Давно наш народ поетизував кущ калини, оспівав у піснях та легендах Учень 1: Жила собі дівчина Калина. Дуже вона любила квіти. Яких тільки квітів не було у неї на підвіконні. А квіти дуже любили калину за її добре серце. Навесні, як завжди, дівчинка пішла в ліс. Довгий шлях від лісу до села. А обабіч ні деревця ні кущика. «Дай, - думає Калинка, - посаджу тут щось, нехай росте». Так і зробила. Викопала у лісі тоненьке деревце і посадила. Звеселилося стебельце. Росло воно в гущавині, ніколи не бачило ясного сонечка, а тут на привіллі розрослося і великий кущ.
Іде якось шляхом подорожній, стомився, піт витирає. Бачить – рясний кущ. Підійшов ближче. Під кущем трава зеленіє, польові квіти привітно кивають голівками, пташечки між віттям радісно щебечуть. Сів подорожній перепочити. Усміхнувся весело подорожній і сказав: «Спасибі тим роботящим рукам, що цей кущ посадили, і тому роботящому серцю, що його викохало».
Тут весь кущ немов від сну стрепенувся, гіллячки напружились. І враз кущ укрився ніжним білим-білим цвітом. Дивиться перехожий – що ж воно далі буде?
Обсипався білий цвіт, а замість нього ягоди червоні, як намистинки виблискують. У дивно у кожній ягідці заховалося зернятко, схоже на малесеньке серце.
Прийшла Калина до куща і дивується. Звідки такі зернятка?
А кущ нахилився до неї і шепоче:
- Це на згадку про твоє добре серце. А щоб люди тебе не забули, подаруй мені своє ім’я, Калино.
Відтоді всі так і називають той кущ калиною. Учень 2: У часи монголо-татарського іга Україна лежала в руїнах. Монголо-татари все нищили. Чоловіків убивали, хлопчиків забирали в яничари, а дівчат – у полон.
Десь в одному селі татари запалили солом’яні стріхи. Розпачливий зойк пронісся над селом.
Дівчати, щоб не потрапити в полон до монголо-татар, побігли в лісові хащі в болото. А болото було в’язкою трясовиною. І дівчата потопились в тяжких муках. На тих місцях виросли кущі калини. Учитель: Українці з давніх-давен шанували цю рослину. Не було хати, біля якої не росла б калина.
Коли цвіла вона білим пишним цвітом, дівчата прикрашали нею свої коси.
А коли кетяги достигали, то вішали попід стріхами. І довго-довго до морозів хати були наче в коралах. Калина була потрібна і в чисельних обрядах. Учень 3: Особливо в обрядах, коли приходили привітати батьків з народженням дитини. Обов’язково приносили хліб – як символ достатку, корінь життя. Гроші – як символ багатства, і калину – як символ краси, здоров’я, символ України, своєї рідної землі.
Обов’язковою була калина у весільному обряді. Коли випікали коровай, то його неодмінно прикрашали калиною. Калиновим квітом та ягодами прикрашали вінок для молодої.
На весіллі збирався весь рід і співали:
Ой у полі калина, ой у полі червона
Хорошенько цвіте.
Ой роде наш красний, роде наш прекрасний,
Не цураймося, признаваймося, бо багато нас вже є. Учень 4: А коли в давнині дружини виряджали свої чоловіків в далекі походи, то вони давали їм в дорогу рушники з вишитими кетягами калини. Цей рушничок на чужині оберігав життя чоловікові і простеляв стежку до рідного дому.
А коли траплялась смерть на чужині то у козацькій пісні співалось:
Посадіть мені в головах червону калину.
Будуть пташки прилітати – калиноньку їсти.
Будуть мені приносити з України вістку. Учитель: часто на могилах садили калину, як символ безсмертя. У карпатській пісні співається:
Із чорногорки вітер буйнесенький,
Приніс з калини цвіток білесенький.
І виріс в нього серед могили
Замість хреста кущик калини
У нашому краї дуже оберігали і оберігають калину. Наруга над нею вкривала людину ганьбою. Дітям, щоб вони не ламали калину казали: «Не ламайте калину, бо накличете морози». Справді калина цвіте вже на кінець весни, коли морози вже відходять. Учень 5: А які цілющі властивості калини? У народній медицині помітніших ліків, ніж калина, не було. Свіжі ягоди з медом вживали при кашлі, серцевих захворюваннях, для регуляції травлення, кров’яного тиску. Соком калини натирали обличчя щоб рум’янилось.
А які смачні пиріжки з калино – це одна з національних страв українців.
З калиною український народ пов’язував назви своїх поселень – Калинівка, Калина, Калинова. Учитель: Образ калини, як одвічний символ України не оминув у своїй творчості великий кобзар Т. Г. Шевченко. Поет дуже любив цей кущ, тому оспівував калину в багатьох творах.
Наприклад : «Зацвіла вдалині червона калина». Цей вірш згодом став піснею.
Учні класу виконують пісню «Зацвіла в долині червона калина» Учень 6: У своїй творчості зверталася до калини і Леся Українка. У «Лісовій пісні» Леся Українка називає калину живучою, гіркою, солодкою, безсмертною як Україна.
Учень 1: На нашій планеті росте понад 200 видів калини. В Україні два види: калина звичайна і калина цілолиста. У кожному регіоні вона має свою назву: калина лісова, бомбара, гордина, свіба. Учитель: Але яку б вона назву не мала, де б не росла – вона для українців рідна і священна. Емігранти-українці, приїжджаючи на Україну, як найдорожчу реліквію хочуть взяти з собою калину, як частину землі своїх предків.
Діти, а чи є у вас вдома кущі калини? Ось бачите, як багато кущів калини є у нашому селі. Очевидно, що любов до калини така палка і велика, що кожен хоче посадити цей кущ біля своєї оселі. А чи знаєте ви пісні чи вірші про калину? Учні співають пісню «Ой є в лісі калина»
Учень 2: Сонце гріє, вітер віє з поля на долину
Над водою гне з вербою червону калину.
На калині одиноке гніздечко гойдає –
- А де дівся соловейко? Не питай не знає
Учень 3: Тече вода з-під явора,
Яром на долину,
Пишається над водою
Червона калина.
Пишається калинонька,
Явір молодіє.
А кругом них верболози
Й лози зеленіють
Учень 4: Знайомі стежини і безліч калини,
Барвінку й латаття тут цвіт.
І річка струмує в широкій долині
Й дорога, що кличе у світ.
Учень 5: Калино, безсмертна, калино,
Ти в галицькім краю зросла.
Вкраїно, моя Батьківщино,
Ти символ краси і добра.
Учень 6: Вишита колоссям і калиною,
Вигойдана співом солов’я.
Звешся веселково, Україною,
Нене, зачарована моя.
Вишиту колоссям і калиною,
Виборену кров’ю і вогнем.
Називаєм гордо – Україною,
І ніхто нам цим не дорікне. Учитель: Діти, я рада і горда, що ви знаєте пісні і вірші про калину. Бережете її вдома, милуєтеся її цвітом і плодами.
|
