Хід заняття
Гра «Доторкнись до мене ніжно».
Учитель зав'язує очі трьом бажаючим учням і просить їх, не розмовляючи, доторкнутися до обличчя, рук, волосся трьох інших учнів. Потрібно відгадати свого напарника або напарницю, назвати його (її) ім'я, прізвище. (Після тако¬го вступу, коли учні заінтригувалися, учитель оголошує тему заняття.)
Слово вчителя.
Тема сьогоднішнього нашого Заняття — «Толерант¬ність».
Що означає це поняття? Чи завжди ми в житті толе¬рантні до інших людей? Які якості має толерантна людина і як їх виховати в собі? На ці та багато інших запитань нам доведеться сьогодні відповісти.
Кожна людина неповторна. Світ тому і цікавий, що ми всі різні. У класі у вас, напевно, є друг або подруга. Сядьте поруч і складіть таблицю «Я і мій друг (моя подруга)», або «Я і мій однокласник (однокласниця)» (учитель малює шапку таб¬лиці на дошці):

Чим ми схожі? Чим ми різні?

Робота в парах.
Учні складають таблицю, після чого відповідають на такі запитання вчителя:
Чи заважають вашому спілкуванню відмінні риси ха¬рактеру? Якщо так, то які? Якщо ні, то чому?
Слово вчителя.
Іноді риси характеру товариша або подруги вас нервують, іноді, навпаки, вам допомагають прийняти певне рішення. І незважаючи на відмінності у характерах, ви є друзями, вам цікаво разом. Тому ж терпимість потрібно проявляти до всіх.
Толерантність — це визнання поваги до інших людей, уміння жити разом з іншими людьми.
Давайте перевіримо, чи терпимі ми, чи потрібно нам ви¬ховувати в собі цю якість.
Тестування «Чи терпимі ми?».
Вибери твердження, які відповідають твоїй поведінці.
1. Ти не погоджуєшся з товаришем...
а) Ти все ж таки слухаєш його.
б) Ти не даєш йому говорити.
2. У класі ти вже відповів...
а) Ти даєш можливість відповісти іншим.
б) Тобі хочеться відповісти ще.
3. Товариш зрадив тебе...
а) Ти намагаєшся з ним порозумітися.
б) Ти помстишся йому.
Якщо в усіх трьох випадках ти вибрав твердження «а», ти — терпима людина.

Слово вчителя.
Найкращих людських якостей вчать нас герої улюбле¬них казок. Згадайте казку Андерсена «Гидке каченя».
Запитання до учнів.
Чи всі герої казки ставилися один до одного як брати?
Хто з мешканців пташиного двору користувався най¬більшим авторитетом і чому?
Чи повинні герої казки мати однакові права незалежно від свого походження?
Чому мешканці пташиного двору ображали гидке каченя?
Чи змогли б діти твого класу зробити так, як зробили мешканці пташиного двору?
Слово вчителя.
Люди з фізичними вадами мають право, щоб із ними поводилися так само, як із іншими. Послухайте одну історію.
Далеко-далеко у космічному просторі є планета, така ж, як Земля. Люди, які живуть на цій планеті, є такими ж, як і ми, за винятком того, що в них лише одне око. Але воно особливе. Ним вони можуть бачити в темряві, диви¬тися в безмежну далечінь і бачити крізь стіни. Жінки на цій планеті такі ж, як і на Землі. Та якось в однієї жінки народилося дивне дитя: воно мало двоє очей. Його батьки були дуже засмучені.
Проте хлопчик ріс щасливим. Батьки любили його, милувалися ним. Але їх непокоїло, що він був таким не¬звичайним. Вони показували його багатьом лікарям, але ті тільки хитали головами і говорили: «Нічого не можна зробити».
Коли хлопчик підріс, він мав щораз більше проблем. Ос¬кільки він не міг бачити в темряві, то змушений був носити з собою якесь джерело світла. Коли він пішов до школи, то не міг читати так добре, як інші діти. Учителі мусили надавати йому спеціальну допомогу. Хлопчик не бачив на великій відстані, тому потребував спеціального телескопа, щоб бачити інші планети. Деколи він, вертаючись зі шко¬ли, відчував себе дуже самотнім. «Інші діти бачать предме¬ти, які я не можу бачити,— думав він.— Я мушу навчитися бачити те, чого не бачать вони».
І одного чудового дня він помітив, що дійсно може ба¬чити те, чого не можуть інші. На відміну від них, він бачив увесь світ у кольорі. Одразу після цього відкриття він вивів батьків на вулицю і розповів про те, що бачив, дуже здиву-вавши їх тим. Його друзі теж були здивовані. Він розпові¬дав їм чудові історії, вживаючи слова, які вони ніколи до цього не чули, як-от: червоний, жовтий, оранжевий... Гово¬рив про зелені дерева і пурпурові квіти. Кожен хотів знати, якими він бачить речі. Хлопчик розповідав дивні історії про глибокі сині моря і піняві хвилі з білими гребенями. Дітям подобалися оповідання про дивних драконів, особливо коли він описував їхню лискучу шкіру, очі, гарячий подих.
Одного дня він зустрів дівчину. Вони покохали одне од¬ного. Вона не мала нічого проти того, що він не схожий на інших. І тоді він відчув, що йому це також байдуже. Хлопець став дуже відомим. Люди з усієї планети приходи¬ли, щоб послухати його. У молодого подружжя народився син. Дитина була такою ж, як і всі на планеті, і мала лише одне око.
Запитання до учнів.
Як ви думаєте, як почувалася людина, маючи двоє очей, в той час як інші мали одне?
Які труднощі виникали у хлопця з двома очима? Чому?
Якої особливої турботи, на вашу думку, потребують діти із фізичними вадами?
А що коли б дитина із фізичними вадами була у вашому класі, як би ви до неї ставилися?
Бесіда.
Учитель роздає учням роздруковані картки, на яких записаний матеріал для обговорення, і пропонує уважно його прочитати, потім формулює тему обговорення у виг¬ляді запитання: «Що вас найбільше вразило в цьому ма-теріалі?».
Матеріал для обговорення. Ольга Скороходова (1911 — 1982). Народилася в Херсонській області. Сирота. У 5 років захворіла на менінгіт, втратила зір, потім слух. Харківський професор Соколянський забрав її з інтернату для сліпих. Він відтворив її мову; вона змогла закінчити середню школу в Харкові, згодом отримала вищу освіту. У 1961 році стала кандидатом педагогічних наук. Написала три книги: «Як я сприймаю оточуючий світ», «Як я уявляю оточуючий світ», «Як я розумію оточуючий світ».
Вправа «Мікрофон».
У цивілізованому суспільстві люди повинні бути терпи¬мими. Чи погоджуєтеся ви з думкою, що кожний із вас має право на повагу та терпимість з боку оточуючих?
Творча робота «Формула терпимості».
На дошці вчитель малює терези, над однією шалькою записує тезу «Я маю право на повагу та терпимість з боку оточуючих» і просить учнів записати над іншою шалькою таку тезу, щоб була рівновага.
(Над іншою шалькою треба записати тезу «Оточуючі мають право на повагу і терпимість з мого боку».)
Слово вчителя.
Ми всі різні. Але потрібно бути терпимими (толерантни¬ми) одне до одного.
Але чи означає толерантність терпимість до всього? Хіба можна терпіти, якщо хтось затіває бійку, ображає інших?
Саме тут і існує межа. Ми маємо багато прав, але не має¬мо права порушувати права інших. Американський філо¬соф Ф. Емерсон сказав: «Моя свобода розмахувати руками завершується там, де починається ніс мого сусіда». (Учи-тель звертає увагу учнів на плакат із цим висловом, що висить на дошці.)
Творча робота «Квітка "Толерантність"».
Учитель роздає роздруковані аркуші, на яких нама¬льована квітка, і просить учнів написати на її пелюст¬ках синоніми до слова «толерантність». (Мудрість, чуй¬ність, відповідальність, взаєморозуміння, терпимість, людяність, об' єктивність, повага, доброзичливість тощо.)

Слово вчителя.
Сьогодні ми з вами замислилися, що таке толерантність, як нам зробити наше життя кращим. І ми зрозуміли, що свобода кожного з нас ґрунтується на солідарності всіх.
Ми живемо серед людей і повинні доброзичливіше ста¬витися одне до одного. Треба навчитися рахуватися з дум¬ками і вчинками інших, уміти зрозуміти людину і вибачи¬ти її, бути дружелюбними, не робити іншим такого, чого б ти не хотів для себе. А для цього необхідно викоренити зі своїх сердець зверхність, байдужість, упередженість. І тоді вас — щирих, добрих, сердечних — будуть усі любити і по¬важати, і світ стане кращим!

Творча робота «Як навчитися толерантності».
Учитель пропонує учням укласти правила «Як навчити¬ся толерантності».
Зразок:
- Не забувати, що всі люди різні, але всі вони рівні.
- Не поспішати гніватись на людей або засуджувати їх: треба постаратися зрозуміти людину, розібратися в кон¬кретному випадку.
- Поважати почуття людей, не ображати їх. Взаємодіяти з іншими людьми, не підганяючи їх до своїх уявлень.

Заключне слово вчителя.
Я хочу закінчити годину нашого спілкування слова німецького поета Гете: «Перед великим розумом я схиляю голову, перед великим серцем я стаю на коліна». (Учите звертає увагу учнів на плакат із цим висловом, що виси на дошці.)

Ольга Скороходова (1911-1982). Народилася в Херсонській області. Сирот У 5 років захворіла на менінгіт, втратила зір, потім слух Харківський професор Соколянський забрав її з інтерна для сліпих. Він відтворив її мову; вона змогла закінчи середню школу в Харкові, згодом отримала вищу освіту. У 1961 році стала кандидатом педагогічних наук. Написала три книги: «Як я сприймаю оточуючий світ», «Як я уявляю оточуючий світ», «Як я розумію оточуючий світ».

Ольга Скороходова (1911-1982). Народилася в Херсонській області. Сирот У 5 років захворіла на менінгіт, втратила зір, потім слух Харківський професор Соколянський забрав її з інтерна для сліпих. Він відтворив її мову; вона змогла закінчи середню школу в Харкові, згодом отримала вищу освіту. У 1961 році стала кандидатом педагогічних наук. Написала три книги: «Як я сприймаю оточуючий світ», «Як я уявляю оточуючий світ», «Як я розумію оточуючий світ».

Ольга Скороходова (1911-1982). Народилася в Херсонській області. Сирот У 5 років захворіла на менінгіт, втратила зір, потім слух Харківський професор Соколянський забрав її з інтерна для сліпих. Він відтворив її мову; вона змогла закінчи середню школу в Харкові, згодом отримала вищу освіту. У 1961 році стала кандидатом педагогічних наук. Написала три книги: «Як я сприймаю оточуючий світ», «Як я уявляю оточуючий світ», «Як я розумію оточуючий світ».

Ольга Скороходова (1911-1982). Народилася в Херсонській області. Сирот У 5 років захворіла на менінгіт, втратила зір, потім слух Харківський професор Соколянський забрав її з інтерна для сліпих. Він відтворив її мову; вона змогла закінчи середню школу в Харкові, згодом отримала вищу освіту. У 1961 році стала кандидатом педагогічних наук. Написала три книги: «Як я сприймаю оточуючий світ», «Як я уявляю оточуючий світ», «Як я розумію оточуючий світ».