Хід роботи
І. Організаційна частина
ІІ. Основна частина
Учитель
Дорогі учні! Усі ми живемо в людській спільноті, і кожному хочеться відчувати себе її повноправним членом, якого поважають, люблять, з яким рахуються, якого цінують. Якщо людина цього не відчуває, вона вважає себе скривдженою, ображеною. Проаналізуйте свої взаємини з батьками, вчителями, однолітками. Коли у вас із ними виникав конфлікт? Тоді, коли вам здавалося, що з вами поводяться нечесно. Саме з цього найчастіше починаються сварки та бійки не лише між дітьми та підлітками, а й між дорослими. Чи не так?
Так чи інакше ми часто оперуємо поняттям «честь», «чесність», рідше - словом «чесноти».
Поговоримо про зміст, значення та взаємозв’язок цих високих слів. Для початку пропоную вам пояснити значення слова «честь» у таких контекстах(запис на дошці):
1) Маю честь від імені громади вітати шановних гостей.
2) хотіла мене мати за шостого дати.
А той шестий не має чести –
Та не дай мене, мати,
Та не дай мене взяти.
3) Такі чесноти, як честь і гідність особливо плекалися в народній моралі.
4) Суддя: - Чи відома вам відповідальність за неправдиві свідченя?
Свідок: - Так, ваша честь.
5) Честь і слава юнакам та дівчатам, які в листопаді 2004-го на майдані відстоювали своє право на вибір.
6) Та кого ви слухаєте? У нього ж ні честі, ні совісті!
Учні читають з дошки вирази, висловлюють своє розуміння слова «честь» у поданих прикладах.
Учитель
Із ваших висловлювань бачимо, що вам зрозуміло багатство змісту цього слова. Справді, слово «честь» має кілька значень, досить близьких за своєю сутністю. Звернемося до словника української мови.(учень читає виписку з СУМ (т. ХІ, ст. 31).)
Честь –
1. Сукупність вищих моральних принципів, якими людина керується у своїй громадській та особистій поведінці.
2. Повага, пошана, визнання.
3. Те, що дає право на шану, повагу, визнання.
4. Той, хто(те, що) є характеристикою величі, гордості будь-якого місця, середовища.
5. Дівоча невинність, незайманість, цнотливість.
Учитель
Звернемося до першого і, на мій погляд, головного значення – сукупність вищих моральних принципів.
Які, по-вашому, принципи входять у цю «сукупність»? Ось тут звернемось до поняття «чесноти».
Це і чесність, і гідність, і правдивість, і щирість, і чиста совість, і вірність… Сукупність цих чеснот – джерело того, що вказує друге значення. Бо, подумайте, чи може мати повагу, пошану, визнання, добру славу, добре ім'я людина, якій невластива чесність? Яка фальшива й лицемірна? Яка немає власної гідності?
Дамо коротку характеристику двом учням (уявним). Уважно послухайте і скажіть, котрого з них ви готові визнати своїм лідером? Хто з них заслуговує більшої поваги?
Перший – над усе прагне і домагається високого балу за знання, не гребує списуванням, шпаргалками і т.п., хизується високими оцінками, іноді випрошує їх у вчителів або й вимагає через впливових батьків,вважає себе кращим за інших.
Другий – вчиться посередньо, але кожна його оцінка зароблена; списувати або слухати підказки вважає негідним. Скромний, хоча уміє постояти за себе, зневажає зверхність, приниження.
Відповідаючи, обґрунтуйте свій вибір.(Відповіді учнів.)
Учитель
Дайте відповіді на питання.
1) Що, на вашу думку, є джерелом людської честі?
2) Що, на вашу думку, головніше: високі показники чи те, яким чином людина їх досягає?
3) Чи хочете ви заслужити похвали, визнання?
4) Чи ставили ви перед собою питання про власне добре ім'я серед людей?
5) Чи думали. Як заслужити його?
(Учні відповідають на питання вчителя.)
Учитель
Шукаючи відповіді на питання «як нам жити?», ми часто звертаємось до великих людей: письменників, філософів, митців, учених.
У працях видатного педагога В.Сухомлинського знаходимо «азбуку моральної культури», сформульованої в таких вимогах:
1) Ти живеш серед людей. Кожен твій вчинок, кожне бажання відбивається на людях, які тебе оточують. Є чітка межа між тим, що тобі хочеться, і тим, що можна. Перевіряй свої вчинки запитаннями до самого себе: чи не чиниш ти зла, незручності чесним людям? Роби все так, щоб хорошим людям було добре, а злим – нестерпно.
2) Ти користуєшся благами, створеними іншими людьми. Плати їм за це добром.
3) Всі блага і радощі життя створюються працею. Без праці немислиме чесне життя. Народ учить: Хто не працює, той не їсть, - назавжди запам’ятай цю заповідь, умій бути гнівним, нетерпимим, непримиримим до неробства, лінощів, недбайливості, пустого базікання.
Ледар, дармоїд – ворог суспільства, твій особистий противник. Навчання – твоя перша праця. Ідучи до школи, ти йдеш на роботу. Працьовитість твоя честь і доблесть. Своєю працьовитістю ти примножуєш честь сім`ї, роду і створюєш собі ім'я. справжня людина створюється тільки працею.
4) Будь добрим і чуйним до людей. Допомагай слабшим і беззахисним. Допомагай товаришеві у біді. Поважай і шануй матір і батька – вони дали тобі життя, виховують тебе, хочуть, щоб ти став чесним громадянином, людиною з добрим і непримиренним до зла серцем. Твоя любов до батьків – це твоя праця в ім’я того, щоб вони були раді за твою громадянську красу, честь, гідність. У доброті та великодушності щодо чесних, добрих, безпорадних, беззахисних – не слабкість, а сила. Безсердечність породжує байдужість, байдужість породжує себелюбство, а себелюбство – джерело жорстокості.
5) Не будь байдужим до зла. Борись зі злом, обманом, несправедливістю. Будь непримиренним до того, хто прагне жити за рахунок інших людей, обкрадає суспільство. Найбільше зло – зрада високих ідеалів.(Твори в п’яти томах, т. 1, ст. 120-121.)
Якщо ви були уважними, то мали б запам'ятати : ”себелюбство – джерело жорстокості”. Але в цій же самій книзі В.Сухомлинського знаходимо вираз ”здорове самолюбство”. І далі "Самоповага – мати самовиховання”. Чи немає тут суперечності?
Спробуймо з’ясувати. Є самозакоханість егоїста, черствого і байдужого до чужої біди. Є і повага до себе як відчуття гідності людини. Люблячи себе, людина пране до кращого, хоче позбутись поганих рис, досягти досконалості. Ми, як правило, в негативному значенні розуміємо честолюбство. Але скажіть, що поганого в тому, що людина бажає удостоїтись честі, визнання, поваги від людей? Річ у тім, як іти до справи. Для одних – це самоціль, і до неї вони йдуть, не гребуючи ніякими засобами, переступаючи через людські долі, ранячи або й убиваючи інших. Такий нечесний шлях. Ним можна досягнути багатства, влади, але честі – ніколи. Кажуть, що переможців не судять. Це неправда. Того, хто переміг неправдою, можуть величати на словах, вихваляти – зі страху чи з корисливих цілей. Але він не матиме ні визнання, ні поваги чесних людей. Хочеш доброї слави – роби добро, не думаючи про винагороду, і тоді самі прийдуть до тебе і добре ім’я, і повага, і честь.
Один мудрий чоловік сказав: ”Гроші втратити – мало втратити, здоров’я втратити – багато втратити, честь втратити – втратити все”. Повірте, із усіх людських втрат найважче повернути собі добре ім'я. Недарма народна мудрість застерігає: "Бережи честь замолоду”.
Саме замолоду людина заробляє собі честь, творить добре ім'я. Його нелегко створити, але дуже легко втратити.
Пізнаючи довколишній світ, навчаючись розпізнавати добро і зло, пізнавайте і самих себе, частіше задавайте собі питання: Який я? Аналізуйте свої думки, бажання, вчинки: чи варті вони самоповаги? Чи подобаєтесь ви собі такими, якими ви є? Чи прагнете стати кращими? А якщо прагнете, то як цього досягти? Такі думки, такі питання і пошук відповіді на них – це робота душі, без якої нема самовиховання, самовдосконалення.
ІІІ. Підбиття підсумків
Це не остання наша розмова про найвищі моральні цінності. На останок хочу вам сказати: цінуючи власну честь і гідність, шануйте ці почуття і в інших, будьте непримиренними до приниження людини людиною. Відомий французький письменник Жорж Сімеон писав: «Найстрашніший злочин перед людиною – це переконати людину в її нікчемності порівняно з іншими людьми. Віднявши у людини почуття власної гідності, самоповаги, можна довести її до відчаю, до крайності, штовхнути її на самогубство і навіть на злочин».