План
1. Вступна частина.
2. Читання віршів про Батьківщину.
3.Слово вчителя.
4. Читання віршів про мову.
5. Фінал.

Мета:Виховувати любов до Батьківщини ; зміцнює
почуття обов’язку, усвідомлення себе часткою
свого народу й особистості до всього, чим
живе народ .

І. Вступна частина. (Звучить пісня на сл.В.Симоненка)
Виростеш ти, сину , вирушиш в дорогу,
Вирушать з тобою приспані тривоги.
За тобою завжди будуть мандрувати
Очі материнські і білява хата.

А якщо впадеш ти на чужому полі ,
Прийдуть з України верби і тополі ,
Стануть над тобою , листям затріпочуть,
Тугою прощання душу залоскочуть.

Можна вибрать друга і по духу брата,
Та не можна рідну матір вибирати.
Можна все на світі вибирати , сину,
Вибирати не можна тільки Батьківщину.

ІІ. Читання віршів про Батьківщину. (Учні читають напам’ять або з листків, але виразно, емоційно.)
1-ий учень.(Вінницька Анастасія)
Святе слово - рідна мати;
Є іще святиня
Вища ,Богові миліша –
Рідная Вкраїна(П.Куліш).

2-ий учень.(Кваша Ангеліна)
«Є на світі одна Україна , як тільки одна в нас мати , і їй наша
найсвятіша ,дитинна любов!Є одна Мати Божа , і перед образом
Святої Матері, що у світ наш Бога принесла, повторимо заповітне
Тарасове слово: Свою Україну любіть…» (Я.Гоян).

3-ій учень. (Грушка Володимир)
Земле рідна , мозок мій світліє
І душа ніжністю стає,
Як твої сподіванки і мрії
У життя вливаються моє (В.Симоненко).

4-ий учень .(Мельник Микола)
Мово рідна , слово рідне ,
Хто вас забуває ,
Той у грудях не серденько ,
Тільки камінь має(В.Воробкевич).

5-ий учень. (Попова Вікторія)
Є в світі зваби немалі ,
Цікава стежка кожна…
Але до рідної землі
Збайдужитись не можна (В.Коломієць).

6-ий учень. (Харковенко Артем)
Для мене багато не треба ,
Щоб серце забилось раптово .
Лиш ласточку рідного неба
Та матері лагідне слово…(Д.Луценко).

ІІІ. Слово вчителя.

Учитель. Які прекрасні, хвилюючі слова, сповнені найсвятішого почуття - любові. Бо звернені вони до того, що для нас найдорожче. Мати, Україна, мова, народ, земля. І до кожного слова –епітет «рідний».
Постараємось нині осмислити спорідненість таких знайомих і дорогих нам слів: родина – рідний – рід – народ. Йдеться не про кореневу , а духовну спорідненість слів.
Поміркуємо ,як ви розумієте слово «рідний», коли говорите про маму, тата, сестричку , братика, бабусю.(Пояснення учнів).
Так , у цьому розумінні рідний – значить єдинокровний: адже батьки дали вам життя, тобто народили , ви-їх часточка , як і ваші сестрички , братики, як ваші батьки - кров і плоть своїх батьків , а ваших дідусів і бабусь .Усі ви –сім’я, або родина.
Слово родина ще вживається у значенні «рідня» .Скажіть ,кого ми називаємо словом? (Пояснення учнів).
У ваших мами і тата теж ,може , є брати ,сестри. Вони між собою рідні. А от виросли вони, створили свої сім’ї. Скажіть ,чи їхні діти вам рідні ?Чи ви з ними - одна сім’я? (Ні).Ось тут уже ми замість слова «сім’я» вживаємо «рідня»,рідина.
А коли думаємо чи говоримо про дальших предків чи нащадків ,то вже й ці слова не підходять,тоді ми кажемо «рід».
Як маленькі струмочки, вливаючись у більші, творять потічки, потоки, а ті – річки, а ріки – море, так і ми творимо сім’ї. родини, рід, а з родів складається велике, святе і рідне всім родам – народ.
Що ж єднає нас усіх у народі, ріднить, як матір дітей? Це – «мова українська, батьківська, материнська». Відцуратися, забути її – все одно, що зректися Матері. Як сказав поет В. Сосюра,
Без мови рідної, юначе,
Й народу рідного нема.
Без неї ти вже не син свого народу, ти – ніхто, ти безрідний, грішник, не вартий ні помилування від Бога, ні доброго слова від людей.
Бо хто матір забуває,
Того Бог карає,
Того люди цурається,
В хату не пускають.
Чужі люди проганяють
І немає злому
На всій землі безконечній
Веселого дому (Т. Шевченко).
Зректися материнської мови – це все одно, що продати дияволу душу
А диявол спокушає . Хто заплямив свою душу , хоче заплямити всіх
довкола себе. Зверніть увагу , хто глузує з рідної мови , розмовляє хоч
каліченою , та чужою? Це не корінні росіяни , ні. Це здебільшого наші
перевертні , які цураються рідної мови , вважають її менш престижною. Знайте , що таких зневажають у всьому світі. Потрапляючи в таке товариство, тримайтесь з гідністю , говоріть своєю мовою, пояснюйте тим дикунам , що українська мова- одна з найбагатших , найкрасивіших , наймилозвучніших мов світу. А якщо вас називатимуть «білою вороною» , гордо відповідайте: вже краще бути білою, ніж однією з чорних.
Затямте: відступництво – це ганьба не лише вам , а й вашим батькам, родині , роду й народу. Століттями вороги робили все , щоб знищити наш народ, перетворити нас у «Іванів без роду – племені», без історії , без героїчних традицій ,без святині.
І лише завдяки нашій мові «козацькому роду нема переводу».Вам ,юним,
цей рід продовжувати , його мову , пісню , традиції передати
наступним поколінням. Вивчайте , бережіть духовні скарби свого народу!

IV. Читання віршів про мову.
7-ий учень (Шанікова Наталія)
На світі білому єдине ,
Як і дніпрова течія ,
Домашнє вогнище родинне .
Оселя наша і сім’я.

8-ий учень (Кобильченко Олександр)
Прийняли ми дарунок від неї – то мова ,
Тому скарбу ніколи не скласти ціни ,
Ваше серце вона осява барвінкова,
Будьте вдячні матусі , і дочки ,й сини!

9-ий учень (Клапак Яна)
Любить рідну мову замало.
Потрібно іти на весь зріст
Супроти лихої навали ,
Що нищить , отруює , палить
Наш корінь прадавній ,наш зміст.

10-ий учень (Погребняк Марія)
Ти втратив корінь і основу ,
Ти обчухрав себе дотла ,
Якщо зневажив рідну мову ,
Ту , що земля тобі дала.

11-ий учень (Жмурко Аліна)
Я без тебе , мово ,-
Без зерна полова.
Соняшник без сонця ,
Без птахів діброва.

12-ий учень (Хоменко Валентина)
Як вогонь у серці ,
Я несу в майбутнє
Невгасиму мову ,
Слово незабутнє.

V. Фінал.
Звучить у записі патріотична пісня у виконанні когось із видатних
українських співаків:Н.Яремчука . П.Дворського, Р. Кириченко , Н.Матвієнко.

Джерело: http://Позакласний час./ Галина Давидова