Надія Стеценко, доцент, канд. пед.
наук, Уманський державний педагогічний університет імені Павла
Тичини, м.Умань, Україна
ПРОБЛЕМИ ВПРОВАДЖЕННЯ
БОЛОНСЬКОГО ПРОЦЕСУ В УКРАЇНІ
Процес європейської інтеграції вносить зміни в усі сфери людської діяльності,
не оминаючи і системи вищої освіти. Починаючи з 2004 року, Україна
чітко визначилася з
основними напрямками освітньої діяльності у контексті
європейських вимог,
зокрема входження до Болонського процесу.
Болонська декларація констатує тенденції до
інтеграції, які проявляються в системі вищої освіти в рамках Європейського
Союзу, і формулює ряд заходів, необхідних для розвитку і зміцнення цих
тенденцій. На жаль, передбачувані конкретні заходи не завжди трактуються
однозначно, а у випадках перекручень, пов’язаних з впровадженням основних засад
Болонського процесу, викликають негативну реакцію з боку викладачів, студентів
та громадськості.
Так, введення двоциклового навчання
(бакалаврат і магістратура) суттєво
звужує сферу застосування компетенцій, набутих на рівні бакалаврата, що
викликає занепокоєння, адже кількість бюджетних місць в магістратурі
(наступна ступінь) буде обмежена, а бакалаври, швидше за все, будуть
незатребувані на ринку праці.
Особливо це стосується підготовки учителів-предметників. Наприклад,
згідно з діючими стандартами, бакалавр фізики, математики, хімії, мови тощо,
має право викладати лише в основній школі; магістр – в старшій, але ж учнів
старшої школи не зменшиться, оскільки в Україні загальна середня освіта є
обов’язковою.
Поняття «Болонський процес» і «Болонська
система» часто вживаються як ідентичні поняття і пов’язуються з уніфікацією системи освіти в Європі, тобто
створенням єдиної освітньої системи, що
є в корені невірним, оскільки у документах Болонського процесу з достатньою
ясністю говориться, що його метою є не створення, а узгодження різних
національних систем освіти між собою та приводяться можливі механізми їх
узгодження, тому на національну систему освіти ніхто не зазіхає.
Запровадження Європейської кредитно-трансферної системи (ECTS), яка
має бути накопичувальною, здатною працювати в рамках концепції "навчання
упродовж всього життя” у багатьох випадках ідентифікують з впровадженням
кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вузі (КМСОНП), яка
по ідеї мала би служити лише інструментом для впровадження ECTS.
Такому перекрученню слугує недосконалість законодавчої бази (при організації
навчального процесу у вишах до сьогоднішнього дня користуються «Тимчасовим положенням про організацію навчального процесу в
кредитно-модульній системі підготовки фахівців», затвердженого
Наказом МОН України від 23 січня 2004 р. N 48) та відсутність роз’яснювальної роботи серед працівників освіти і
студентства. В жодному документі Болонської декларації
немає вказівки чи то вимоги щодо форм здійснення контролю за
навчально-пізнавальною діяльністю студента, так само як і щодо фіксованого
обсягу обов’язкової і варіативної компоненти в навчальних планах. Єдине, що пропонується, це фіксація певної
кількості кредитних одиниць у додатку до диплома європейського зразка за кожен успішно пройдений студентом курс.
Розширення мобільності студентів, викладачів та іншого персоналу для взаємного збагачення
європейським досвідом (за умови проведення змін у національних законодавчих
актах щодо працевлаштування іноземців) також
викликає занепокоєння у широкого кола представників української інтелігенції,
пов’язаного з «витоком розуму» з України. Насправді, «витік розуму» був, є і
буде, якщо не вирішиться проблема залучення молодих талановитих кадрів у сферу науки та виробництва,
надання їм можливості самовдосконалюватися. Оскільки, пригнічений маленькою
зарплатою і величезним навантаженням, позбавлений можливості самовдосконалюватися,
здібний фахівець, в кінцевому підсумку з ентузіазмом прийме запрошення
працювати в зарубіжному закладі, який створить йому умови для нормального життя
і саморозвитку, дасть можливість розвиватися як ученому і вчителю. Тому ніякі штучні
перешкоди не зупинять «витік розуму», а лише спростять процедуру отримання
якісних знань, що зробить саму людину – студента, викладача, дослідника,
працівника – конкурентоздатнішою на ринку праці, а сама освіта стане більш
живою та відкритою до нових тенденцій, фундаментом для зміцнення міжкультурних
та міжнародних зв’язків.
Література:
1. Вища освіта України і Болонський процес: Навч. посібник/ За ред.
В.Г.Кременя. Авторський колектив: М.Ф.Степко, Я.Я.Болюбаш, В.Д.Шинкарук,
В.В.Грубінко, І.І.Бабина. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2004. – 384с.
2. Лебідь Євгенія. Болонський процес: на рубежі 2010 (контекст України,
Польщі, Росії та Білорусії) [Электрон. ресурс]. – Режим доступу: http://www.europexxi.kiev.ua/stattі/bolonskii-protses-na-rubezhі-2010-kontekst-ukraїni-polshchі-rosії-ta-bіlorusії
| 
