Адміністрація сайту не несе відповідальності за зміст матеріалів, розміщених у каталозі.
Польща і Україна – спільне і відмінності в демократизації суспільства і освіти
Польща і Україна – спільне і відмінності в демократизації суспільства і освіти: 1. Якщо порівняти ключові терміни в наукових публікаціях економістів і політологів останніх 10-15 років, то виявиться, що для перших це "глобалізація", для других – "демократизація" (напр.[1-3]). Керівники міжнародних освітніх організацій й експерти вищого світового рангу схилялися до урівноваженого поєднання одразу кількох термінів, серед яких незмінно фігурували "демократизація" і "децентралізація" ([4] та ін.). Мабуть, саме вони й були найближчими до істини, оскільки найвпливовіші світові процеси другої половини ХХ століття мали надзвичайно виразне спрямування до занепаду значення і впливу практично всіх тоталітарно-ієрархічних структур, диктаторства і псевдодемократії. Відбувалося поширення демократичного соціально-політичного устрою, зміцнювалося дотримання засад всесвітніх конвенцій з прав людини і захисту дітей. Під час аналізу рушійних сил минулих і сучасних всепланетних подій спостерігається різноманітність думок науковців і аналітиків. Для частини науковців Росії та України фактором №1 впливу на континентальні і світові події є змагання і суперництво груп націй і мегаетносів (у першу чергу – слов'янського і германського) [5]. Та загалом на теренах СНД більш поширеною є так звана "цивілізаційна" гіпотеза, що спирається на виведення на чільну позицію суперництво євроатлантичної й азійсько-борейської цивілізацій. Як відомо, у першу входять більшість держав "золотого мільярду" (члени Європейського Союзу, США, Канада та ін.), в другу – Російська Федерація і переважна більшість країн Азії (включаючи арабський світ) [6 та інші]. Євроатлантична цивілізація орієнтується на людину як найвищу цінність буття, формуючи на цій гуманістичній основі ідеали всіх своїх суспільних процесів: демократію, громадянське суспільство, ринкову економіку, повагу до приватної власності, правовий державний устрій, громадське самоуправління та ін. Євроатлантичні країни ініціювали створення наднаціонального законодавства у вигляді конвенцій про права людини і захист дітей, спромоглися досягнути їх підтримки переважною більшістю країн-членів ООН (включаючи й ті, які не могли похвалитися демократичним устроєм). У державах азійсько-борейського типу вищим пріоритетом була і залишається централізована держава. Саме вона (точніше – диктатор чи керівна еліта) має визначальний вплив на всі суспільно-економічні процеси, включаючи формування і визначення засад і норм життєдіяльності кожного індивіда. В азійсько-борейській цивілізації другорядним феноменом є твердження про цінність кожної особи, оскільки пересічний громадянин вважається пішаком в іграх можновладців, є легкозамінною складовою частиною величезної державної піраміди-ієрархії. Звичайно, ці та інші точки зору (наприклад – поділ світу на Південь і Північ тощо) мають повне право на існування та аналіз у наукових працях. І все ж вони відзначаються обмеженими евристичними можливостями, оскільки надаються для пояснення і прогнозів лише частини світових подій (в першу чергу – регіональних явищ). Ми схиляємося до того, що культурно-релігійн, регіональні, географічні та інші впливи подібного невисокого рангу слід розглядати як чинники другого плану, віддавши першість глобальній еволюції всіх народів і країн по східцях формування та удосконалення "сходинки" суспільств – аграрного, індустріального й постіндустріального (інформаційного) [3,7]. Дуже важливим ми вважаємо те, що на всій планеті глобальні зміни "працюють" на утвердження демократії, поглиблення і поширення гуманізму, зникнення економічно-соціальної бази для примітивних "однопірамідальних" суспільних побудов. Якщо скористатися запропонованим в останніх статтях Корсака К.В. методом побудови "сумпільно-еволюційних" таблиць (напр. [8,9]), то легко прийти до табл. 1, що розглядає зв'язок типу суспільства з домінуючим способом соціалізації, зокрема, актуальністю громадянської освіти. Таблиця 1. Еволюція загальної і громадянської освіти у трьох суспільствах ХАРАКТЕРИСТИКИ Аграрне ІСндУуСстПрІіаЛлЬьнСеТ ВА Інформаційне 1. Час виникнення 8000 р. тому Після 1660 р. Після 1960 р. 2. Розподіл активного населення за сферами діяльності: в аграрному секторі; у промисловості; у третинному секторі (освіта,сервіс...) >40% 15 - 25% до 10 - 15% 10 – 20% > 40% 15 – 25% < 10% < 30% > 60% 3. Організація суспільства Примітивна Складна Дуже складна 4. Домінуюча політична система Абсолютизм Тоталітаризм чи демократія Розвинена демократія 5. Місце набування професії В межах сім'ї На виробництві В системі освіти 6. Загальна характеристика освіти 6а. Тривалість обов’язкової освіти 6б. Тривалість первинної** освіти Коротка 1-4 роки 2-7 років Тривала 7-11 років 10-16 років Безперервна 12-14 років >18 років 7. Парадигма (головний принцип) освіти Тоталітарна Адаптаційна Гуманістична 8. Мета освіти (політична) Виховання раба і патріота Виховання патріота Формування вільного громадянина 9. Мата освіти (навчальна) Надати ази грамотності Надати загальну і/чи базову профосвіту Забезпечити високу професійну компетентність 10. Політичний агент, що має головний вплив на освіту Церковні і світські владики Держава (тоталітарна чи демократична) Громадськість (виборці через систему законів) 11. Роль організованої громадянської освіти Відсутність потреби Незначна Дуже важлива * ВНП – валовий національний продукт, найважливіший сучасний інтегральний показник економічного розвитку й багатства нації, що безпосередньо визначає рівень життя, оплат, споживання тощо. ** первинна освіта (Education initiale) – всі види навчання і отримання фахової компетентності від народження людини до моменту її входу на ринок праці чи початку виконання обов’язків члена нової родини З аналізу і співставлення наведеної таблиці однозначно випливає висновок – громадянська освіта не є випадковістю, пов'язаною з впливом тимчасових індивідуальних чи колективних інтенцій. Йдеться про те, що формування толерантних, урівноважених, гуманних і відповідальних членів інформаційного суспільства, "озброєних" критичним і творчим мисленням, високим рівнем автономії просто неможливе без перетворення у ХХІ столітті громадянської освіти в один з центральних елементів цілей, змісту і методів діяльності систем навчання і виховання (первинної освіти). 2. Громадянська освіта є потрійно важливою для групи держав, які перебувають у стадії складного і суперечливого переходу від політичного тоталітаризму і економічного планового централізму до демократичного політичного устрою і системи соціального захисту громадян в умовах регульованої ринкової економіки. Не потребує додаткових запевнень твердження про те, що до групи подібних держав входять Польща і Україна, які вирішують подібні соціально-політичні проблеми і намагаються демократизувати й децентралізувати системи освіти. Якщо розпочати з певного узагальнення наслідків і досягнень цих процесів, то виявиться, що за десятиріччя 90-х років доробок Польщі у демократизації й реформуванні освіти виявився приблизно утричі більшим досягнень України. Дійсно, у наших західних сусідів - створена система державного-громадського управління освітою (що виключає "силові" акції міністрів, подібні до введення 12-бальної шкали оцінювання в Україні); - контингент студентів в закладах університетського рівня зріс у чотири рази (в Україні приріст приблизно 50%) та ін. Чим можна пояснити такий великий розрив в ефективності дій реформаторів обох країн? По-перше, поляки мали сприятливіші стартові умови. В соціалістичний період обидві країни були членами ООН та ЮНЕСКО, але відрізнялися свободою дій. Притримуючись спільної політики країн-членів Варшавського договору, уряд Польщі все ж був відносно незалежним в освітньо-культурній взаємодії з іншими країнами. Україну ж ніхто на Заході не вважав автономним партнером, оскільки для всіх серйозних справ наші освітні керівники змушені були отримувати дозвіл з Москви. Другим фактором на користь Польщі була висока активність дисидентів- освітян. Дозвіл уряду на діяльність незалежних профспілок у жовтні 1980 р. дав їм змогу створити Національну координаційну комісію з виховання і навчання в складі потужної профспілки «Солідарність». Ця Комісія навіть в умовах військового стану й обмеження на свободу слова порівняно успішно продовжувала захищати ідеали демократії і свободи, розвінчувати ілюзорність тверджень контрольованої урядом преси про незвичні досягнення соціалістичного ладу в сфері освіти [10]. Більшість населення Польської Народної Республіки була незадоволена швидким зменшенням на початку 80-х років студентських контингентів і малою доступністю вищої освіти, надмірною професіоналізацією середньої школи, відсутністю у програмах з історії правди про трагічну долю польських громадян на теренах СРСР. Громадськість була на боці “Солідарності” в її пропозиціях значно поліпшити фінансування системи освіти, дозволити діяльність приватних шкіл і вузів, демократизувати діяльність решти закладів як передумови прогресу країни і наближення її до західноєвропейських стандартів соціального і політичного життя. Третя перевага Польщі – швидкий і безболісний перехід повноти влади від комуністів до дисидентів. Це розчистило шлях до комплексних соціально- політичних і економічних трансформацій у Польщі в 90-х роках і дуже сприяло їх високій ефективності. Соціально-політичні передумови для перемоги демократичних сил в Україні 80-х років були значно гірші, як у Польщі. Там ідеологізація населення була неглибокою, а система освіти зберігала багато рис суто національної. В Україні ж понад три століття йшла колонізація та русифікація, витіснення української мови і культури під приводом створення «єдиної нації». Відтак, для українських дисидентів головним були питання незалежності, а не освітні чи культурні питання. Реформи освіти не були суспільним пріоритетом, вони так і не стали фактором об'єднання всіх політичних сил, пріоритетом діяльності і громадян, і вищого керівництва [11]. 3. Прихід у Польщі до влади представників «Солідарності» і демократів, що мали попередній план дій, започаткував серію глибоких законодавчих реформ не тільки в економіці і політиці, але й в освіті. Їх основою стала нова Конституція Польщі, що проголосила примат християнських цінностей і положень декларацій про права людини і захисту дітей, а також заборонила поширення всіх екстремістських ідеологій, включаючи фашистську і комуністичну. У Польщі всього за два роки був прийнятий комплекс законів, що глибоко демократизував управління системою освіти, дав автономію вузам, а головне – створив механізми суспільного контролю за відповідністю постанов і рішень державних органів (міністерств, комітетів і ін.) до положень законів і інтересів усіх громадян країни. Національні меншини, що мешкають у Польщі, одержали можливість задовольняти свої освітньо-культурні потреби. В Україні також сталися значні зміни, але вони були орієнтовані на відновлення і зміцнення незалежності, надання українській мові статусу державної. Як відомо, все це сталося в 1991 р. ще до проголошення незалежності і підтвердження її на всенародному грудневому референдумі. Опинившись на периферії економічно-політичних змін, реформи освіти були некомплексні й уповільнені. Серед багатьох причин - економічна криза, рівновага сил реформаторів і консерваторів у Верховній Раді, неточне визначення світового рейтингу освіти в Україні тощо. У Польщі глибокі демократичні зміни розпочалися з "розкріпачення" вищої освіти. Для цього була прийняті група економічних та освітніх законів, що створили чималу свободу для формування недержавного сектора освіти, інноваційності і творчості навчально-наукового персоналу та ін. Так сталося, що всю першу половину 1990-х років у Польщі точилася дискусія щодо шляхів перебудови нижчих рівнів освіти. Тому середня школа лише з 1998 р. вступила в період організаційних реформ, що набрали розмаху з 1999/2000 навчального року. Центральними у реформі школи є два нововведення: а) виділення підлітків (класи 7-9) із загальних закладів в окремі, названі гімназіями; б) створення нових програм і системи виміру прогресу учнів, орієнтованих не на акумулювання ними максимального обсягу інформації, а придбання групи важливих умінь і навичок (заснованих, звичайно, на базових наукових знаннях). Відмова від надмірної централізації у сфері вищої освіти й демократичні закони сприяли появі десятків недержавних вузів і загальному збільшенню набору на перший курс вузів Польщі більш, як у п'ять разів. Важливо й те, що цей успіх був досягнутий «природним чином», без такого ж збільшення бюджетного фінансування. Вищі Успіхи Польщі й у введенні кількаступеневої вищої освіти, зміцненні зв'язків і навчально-наукових обмінів з розвиненими країнами. За 90-ті роки значно зріс інтерес молоді до вивчення іноземних мов, інформаційних технологій і, що особливо приємно, до науково-дослідної діяльності. Польська освіта скористалося досвідом і підтримкою розвинених країн, у першу чергу, країн-членів Європейської Спілки і США. Поляки вдячні всім партнерам і намагаються розширювати взаємодію і з розвиненими, і з екс- соціалістичними країнами. Загальний вектор реформування системи освіти має чітку орієнтацію на інтеграцію її в західноєвропейський освітній простір. Для теми нашої розмови дуже важливий факт великої фінансової та інтелектуальної підтримки країнами Заходу (насамперед – США) програми створення у Польщі повноцінної громадянської освіти. Центром зусиль були обрані не університети, а школи. Серед багатьох варіантів застосування у школі спеціалізованого курсу польські керівники-реформатори віддали перевагу американському «Громадянському вихованню» (Civic Education) з огляду на особливо великий досвід науковців і педагогів у створенні його програми і методики викладання [12]. Керівництво Міністерства національної освіти Польщі прийняло рішення про першорядність створення свого варіанту цієї соціалізуючої дисципліни і доручило його виконання відділу, що відповідав за підготовку і підвищення кваліфікації вчителів. Ця постанова і готовність виділити кошти з бюджету на створення громадянської освіти полегшили переговори з американською стороною і сприяли залученню фінансових ресурсів кількох державних і приватних фондів США. Помітну підтримку цей складний проект отримав і від Європейського Союзу. Створення і апробація «Громадянської освіти (ГО)» включало у себе кілька послідовних стадій, що відбувалися у Польщі і США: 1) Формування концепції ГО для нижчих рівнів школи. Тридцять п’ять науковців і вчителів під час стажування у США разом з американськими експертами уточнили цілі ГО, створили його концепцію й обрали зміст окремих тем, що передбачалися до викладання у початковій і основній школі. На початковій стадії були написані 16 окремих уроків, трохи пізніше – хрестоматія для учнів, в яку включено було вже 36 тем. 2) Група польських науковців за кілька місяців перебування у США разом з американськими колегами створили досить об’ємний – 82 уроки – курс ГО для основної польської школи (6-8-й роки навчання). За підтримки США видали перший підручник, через рік його розширили та удосконалили. 3) Наступна стадія включала спільну роботу в державному університеті штату Огайо групи польських і американських професорів над програмою двосеместрової дисципліни. Її застосування у педагогічних закладах Польщі дало змогу готувати молодих вчителів до викладання ГО. 4) У 1993 році за спільного фінансування у Польщі було створено сім спеціалізованих центрів перепідготовки вчителів, завданням яких на початковій стадії було проведення конференцій, семінарів різної тривалості для вчителів та інші заходи, що сприяли поширенню інформації про ГО й залученню вчителів-новаторів до його експериментального викладання. Подальший розвиток програми впровадження ГО у навчальний процес полягав у створенні цілої бібліотечки навчально-методичної літератури польською мовою. Випробовуються різні варіанти ГО і підготовчих дисциплін для вищих педагогічних закладів. Важливим продовженням всього проекту стало розширення мережі центрів ГО і економічно-правової освіти молоді, а також виконання наукових досліджень щодо конкретних ефектів викладання ГО у школах. На закінчення короткого викладу досвіду впровадження ГО у Польщі наведемо огляд програми «Громадянської освіти» для основної школи. 1. Базові навички громадянина демократичної Польщі (17 годин). 2. Місцеве управління і самоуправління (12 годин). 3. Принципи демократії (13 годин). 4. Права людини і демократичні свободи (9 годин). 5. Співучасть громадян і громадська думка (14 годин). 6. Інституції демократичної держави (10 годин). 7. Вільноринкова економіка (15 годин). 8. Проблеми, що стоять перед Польщею, Європою і світом (9 годин). 4. В Україні спостерігається складне поєднання досягнень і втрат у сфері освіти. Демографічний спад і економічна криза призвела до майже дворазового зменшення кількості дітей у дошкільних закладах. На жаль, не всі діти одержують гарну підготовку до початку навчання в школах, у наших законах не передбачений, як у Польщі, рік спеціальної підготовки всіх дітей до початкової школи. Як і в Польщі, в Україні постійно розширюється сектор загальної середньої освіти, що виводить на вищі школи. Отже, скорочується контингент суто фахових закладів, де майже неможливо одержати повноцінну середню освіту і вступити по конкурсу в університет. Розширюється застосування в школах і вузах української мови, практично по всіх предметах видані нові підручники. Але, на відміну від Польщі, в Україні так і не було виконано порівняльного аналізу національної і закордонної шкіл по всіх головних параметрах, а реформа школи новим законом «Про загальну середню освіту» віднесена лише на перше десятиліття ХХІ ст.. Це означає, що пройде ще багато років, протягом яких учнів будуть учити по-старому, без застосування нових предметів і нових програм. Найбільший прогрес відзначений в Україні в освіті університетського рівня, але й він помітно менший польських досягнень ([13,14] та ін. ). В обох країнах велика частина першокурсників самі оплачують навчання. У Польщі податкове законодавство сприяє розвитку приватного сектора і прийому студентів-контрактників у державні вузи, в Україні умови для цього гірші. Все ж, з огляду на глибину кризи в економіці і постійне скорочення бюджетного фінансування вузів, факт росту в Україні контингенту закладів університетського рівня варто визнати значним досягненням національної системи освіти. Як і в Польщі, протягом 90-х років в Україні безупинно зростає відкритість системи вищої освіти, кількість і результативність контактів із колегами з розвинутих країн. Аналіз свідчить, що майже всі останні нововведення в системі вищої освіти України орієнтовані на наближення освітніх стандартів до європейського рівня. По суті, як і в Польщі, в Україні мова йде про процес поступової інтеграції в європейський освітній, культурний, а в майбутньому, і в економічний простір. Література 1. Гальчинський А. Глобальна криза чи криза глобалізації? // Віче. – 2002. - №1 (118). – С. 44-50. 2. Печчеи А. Человеческие качества. – М.: Прогресс, 1980. – 302 с. 3. Тоффлер Э. Метаморфозы власти: Пер. с англ. / Э. Тоффлер. — М.: 000 «Издательство ACT», 2001. — 669 с. 4. Mayor F. Przyszłość świata. – W-wa, Fund. studiów i badań edukac., 2001. – 545 s 5. Щёкин Н. НАТО – альянс обреченных // Персонал. – 1999. - №3. – С. 2-7. 6. Панарин А. . Жизненный мир и агрессия рациональности // Вестник высшей школы (Alma mater) - №7. – 2000. – С. 3-11. - №8. – 2000. – С. 34-39. 7. Тоффлер Э. Третья волна. — М.: ООО «Фирма «Издательство АСТ», 1999. — 784 с 8. Корсак К. Про роль Учителя в освіті ХХІ ст. // Початкова школа. – 2001. – №4. – С.11- 16. 9. Корсак К.В. Світ нового століття і його освіти // Віче. – 2002. - №1 (118). – С. 58-66. 10. Хиц К. Освіта Польщі: результати реформ // Світло. - №3. – 2000. – С.54-56 11. Василюк А.В. Головні особливості освітніх реформ у Польщі та Україні: порівняльний аналіз // Освіта і управління, №4, 1998. — С.36-42. 12. D.Hursh Civic Education // The International Encyclopedia of Education. — UK, USA, Japan; PERGAMON, 1994. — P. 767-770. 13. Основні показники діяльності ВНЗ України на початок 1999/2000 навчального року. – Держ.комітет статистики України, Київ, 2000. 14. Polska. Rocznik Statystyczny 1998. Відомості про автора: Василюк Алла Володимирівна, кандидат педагогічних наук, доцент Ніжинського державного педагогічного університету ім. Миколи Гоголя.
Категорія: Статті | Добавил: ssder (24.11.2010)
| Автор: ssder
