Адміністрація сайту не несе відповідальності за зміст матеріалів, розміщених у каталозі.
Шаталов Віктор Федорович
Шаталов Віктор Федорович
Шаталов Віктор Федорович (нар. 01.05.1927) – педагог-новатор, творець оригінальної технології інтенсивного навчання, заслужений учитель УРСР (1987), народний учитель СРСР (1990).
Народився в м. Сталіно (нині Донецьк). Учасник Великої Вітчизняної війни. В 1953 р. закінчив Сталінський педагогічний інститут. Ще в період навчання в інституті почав займатися педагогічною роботою в школі, а з 1956 р. ввів експериментальну роботу з учнями загальноосвітніх шкіл. З 1973 р. Шаталов являвся науковим співробітником Науково-дослідного інституту педагогіки УРСР, а з 1985 р. – керівником Донецької лабораторії проблем інтенсифікації навчально-виховного процесу НДІ змісту і методів навчання Академії педагогічних наук СРСР. У 1992 р. був запрошений працювати доцентом Інституту післядипломної освіти в Донецьку. У створеній В. Ф. Шаталовим технології використовуються авторські методичні матеріали, що представляють програмний матеріал головним чином у вербально-графічній формі (у вигляді певних малюнків, схем, які поєднують наочну і смислову інформацію) й спрощують процес його викладення і сприйняття. Замість традиційних домашніх завдань застосовуються великі «пропозиції», обсяг і складність яких варіюються на етапах навчання з урахуванням індивідуальних особливостей учнів. Технологія В. Ф. Шаталова припускає використання різноманітних нестандартних форм обліку й контролю знань кожного учня на кожному уроці, що дозволяє відмовитися від учнівських щоденників та класних журналів. Також практикуються оригінальні форми взаємоперевірки учнів, у тому числі з метою збільшення часу для розв'язання завдань високої складності й розвитку продуктивного мислення. Схвальні відгуки в засобах масової інформації (часопис «Юність», газети «Комсомольська правда», «Вчительська газета», «1 вересня» та деякі інші) про розроблену В. Ф. Шаталовим технологію (систему) інтенсивного навчання та результати, які досягаються учнями, не виключали критичності в оцінках практики втілення авторських ідей в роботу школи. Зокрема, після публікації «Навчальних завдань з математики для роботи з опорними сигналами в 4 класі» (Вчительська газета, 1 серпня, 11 серпня, 20 серпня, 29 серпня 1987 р.) відомий методист-математик А. А. Столяр виступив на шпальтах часопису «Математика в школі» зі статтею «Тривожні сигнали» (1988. – № 1), у якій запропонував широкому загалу вчителів загальноосвітніх шкіл детальний аналіз математичної і методичної «безглуздості і багатьох помилок», тиражованих автором опорних сигналів. Час показав, що ідеї В. Ф. Шаталова краще оцінені вчителями-практиками, ніж ученими. Про це свідчить відсутність подальших пошуків у напряму, закладеному ним, а також раритетність опорних конспектів як специфічного виду навчальних посібників, потрібних учням для успішного навчання. Відомого в світі педагога-новатора Віктора Шаталова нагороджено почесною відзнакою Донецької міської ради "За заслуги перед містом" Вчителеві, доктору Академії педагогічних наук України також вручено почесну грамоту Донецької міської ради. Нагородження відбулося з нагоди Дня міста. Донеччанин Віктор Шаталов має чимало відзнак, у тому числі орденів. Заслужений вчитель України є також лауреатом премії Сороса, почесним президентом італійської асоціації "Данте Алігьєрі". На думку Шаталова, який має понад півстолітній педагогічний стаж, навчання у загальноосвітній школі має тривати дев’ять років. Тривалість навчання на день має становити п’ять годин, у тому числі уроки фізкультури. Оцінювання більш ефективне за традиційною п’ятибальною системою, а не за запровадженою дванадцятибальною. В.Ф. Шаталов відзначає [1], що головне у дитину вірити, щоб над нею не висів страх оцінки, страх відчуження й осуду. В основі досвіду вчителя фізики В.Ф.Шаталова - виклад нового матеріалу укрупненими блоками, що спричиняє значне скорочення термінів вивчення окремих навчальних предметів. Це серйозно змінює технологію навчання. За методикою В.Ф.Шаталова робота над новим матеріалом охоплює такі етапи: 1) розгорнуте, образноемоційне пояснення вчителем відібраних для уроку параграфів; 2) стислий виклад навчального матеріалу за опорним плакатом (збільшена копія аркуша з опорними сигналами); 3) вивчення опорних сигналів, які отримує кожний учень і вклеює їх у свої альбоми; 4) робота з підручником і аркушем опорних сигналів у домашніх умовах; 5) письмове відтворення опорних сигналів на наступному уроці; 6) відповіді за опорними сигналами; 7) постійне повторення й поглиблення раніше вивченого матеріалу. Сім етапів роботи над теоретичним матеріалом забезпечують глибоке розуміння учнями теоретичних питань, що, в свою чергу, викликає бажання випробувати свої сили на практиці, а час, заощаджений на сконцентрованому вивченні теорії, уможливлює збільшення кількості розв'язуваних задач, урізноманітнює їх типологію, збільшує варіативність шляхів розв'язання. На уроці пропонується еталон розв'язання типової задачі. Додому задається аналогічна задача, яку можуть розв'язати всі учні. Знання теорії обумовлює першу успішну спробу самостійного розв'язку задачі, що призводить до появи бажання самостійно працювати, розвиває смак самостійної роботи. В. Ф. Шаталов неодноразово твердив, що в його розпорядженні напрацьовано понад 1000 прийомів, в той час як він нараховує у своєму ви¬кладацькому доробку до 30 методів (що також багато). Навіть певна інтонація голосу, певні логічні акценти, пе¬реходи вчителя від столу до дошки, писання на дошці саме так, щоб це запам'яталося школярам, уміння під¬креслювати свою думку, повторювати її та безліч ін¬ших прийомів притаманні досвідченому вчителеві. Учитель створює низку прийомів шляхом проб та відбору найефективніших, відкидаючи ті, що не сприй¬маються учнями. Тут діє система індивідуального само¬аналізу. Трапляються й помилки в застосуванні тих або тих прийомів діяльності на уроці, надмірна затримка на якомусь одному методі, що розпорошує увагу учнів, або швидка, метушлива хода, ледь не біганина біля дошки, у проходах між партами, яка не дає учням зосе¬редитись. Учитель створює свій образ в очах учнів завдяки за¬стосуванню індивідуальних прийомів. Цей образ нерід¬ко супроводжує його впродовж усього життя. Позитив¬ний образ, який він відчуває, стимулює у ставленні до роботи, до дітей. Негативний образ, навпаки, заважає встановленню правильного — ділового і емоційного — контакту з учнями. Віктор Федорович Шаталов - не просто педагог-новатор. Борис Павлович Нікітін, відомий вихователь дітей-вундеркіндів, зізнався: "...Він робить те, чого ніхто не може. На мій погляд, перша золота зірочка - йому." А Симон Львович Соловейчик, журналіст, що відкрив для нас Сухомлинського, зітхав: "Якби ми зуміли пояснити людям, чого Шаталов домагається в класі, його ім'я було б відомо усьому світу." І світ потихеньку довідається про Шаталова: його книги переведені на сімнадцять мов і прислівників; американський мультиміліардер Сорос за підсумками заявок педагогів Європи нагородив його премією; сотні, тисячі його послідовників на всій планеті, "Школа Шаталова" у Санкт-Петербурзі... Нарешті, великий очний лікар Федоров, що побудував навколо своєї клініки ціла автономна держава на 625 квадратних кілометрів, запропонував Вікторові Федоровичу очолити, вивести на рівень наступного тисячоріччя виховання дітей у своєму чуді-місті. Але не даром зітхав С. Соловейчик: пояснити людям феноменальні успіхи учнів Шаталова в немислимій швидкості й у ні з чим не порівнянній глибині засвоєння будь-якого матеріалу - задача не з легень. Адже отут справа не в гіпнотизмі зовнішності і жестів учителя, не в геніальній дохідливості його фраз до розумів і сердець вихованців. Справа в тім, що його система атаки на "двійку", його навчання про використання опорних сигналів успішно застосовуються різними педагогами в усьому світі, у діапазоні від ясел до академій, причому вже незалежно від самого Шаталова. І при усьому при цьому ми про нього, скромному жителі чи Донецька знаємо небагато, чи взагалі нічого не знаємо. Але ж за 40 років експерименту Шаталова із самих, здавалося б, слабких учнів, яких для нього спеціально підбирали як безнадійних, вийшли в підсумку 57 (!) кандидатів і 11 докторів фізико-математичних і технічних наук. Зовсім недавно в продовження експерименту неповнолітні укладені однієї з в'язниць під Петербургом після всього трьох з половиною годин занять із Шаталовим здали на "п'ятірки" весь річний курс геометрії 7 класу. І цей список перемог, успіхів і досягнень у біографії вчителя-новатора настільки великий, що багато хто говорять: "Шаталов один такий". Віктор Федорович заперечує: "У мене багато послідовників, і кожен учитель може скористатися моєю методикою. Економія часу на навчання і міцність засвоєння - неймовірні."
