Захаренко Олександр Антонович (02.02.1937 р. – 30.04.2002 р.) – український педагог, один із зачинателів педагогіки співробітництва, громадський діяч, директор відомої на Україні авторської школи у селі Сахнівка на Черкащині, дійсний член Академії педагогічних наук України.
Закінчив фізико-математичний факультет Черкаського державного педагогічного інституту (1959) і отримав призначення на роботу в с. Сахнівку Корсунь-Шевченківського району Черкаської області. Після служби в Радянській армії повернувся (1964) в село, до школи.
У 1989 р. О. А. Захаренко був обраний членом-кореспондентом Академії педагогічних наук СРСР, а через три роки його було призначено академіком-засновником Академії педагогічних наук України (1992).
У 1966 р. О. А. Захаренко призначається директором Сахнівської середньої школи і працює на цій посаді 35 років. Він виріс від звичайного директора школи до відомого не лише в Україні, а й за її межами новатора, першопроходця, знаного педагогічного мислителя, творця авторської школи, який збагатив теорію і практику виховання школярів оригінальними підходами й методами здійснення виховного процесу. На посаду директора школи Олександр Антонович прийшов уже досвідченим педагогом, маючи за плечима семирічний досвід вчителювання, під час якого сформувався як педагог, людина, громадянин. Він був передусім сільським учителем, директором сільської школи, що спонукало його та весь учительський колектив до створення системи діяльності сільської школи як центру духовності й культури всього села.
У 1999 році Олександра Антоновича обрано дійсним членом Російської Академії освіти.
Технологія навчально-виховного процесу Сахнівської школи ще до кінця не вивчена. Більше того, в якійсь мірі ця школа стала унікальним закладом, органічно поєднавши елементи різноманітних педагогічних технологій
Авторська школа О.А.Захаренка була інноваційною ще в ті часи, коли це слово ще не було настільки часто вживаним
Захаренко О.А. так пояснював мотиви виховання школярів у процесі реалізації захоплюючої, але конкретної мети, незвичної для звичайної сільської школи: "Створювалось все це не заради примхи або чисто зовнішнього ефекту – а від необхідності зайняти дітей взимку і влітку, в дощ і в спеку цікавою, корисною справою. Зайняти так, щоб у них виросли крила, засяяли очі від бажання здійснити мрію, а потім – подарувати її людям. У цьому і вбачає педагогічний колектив основне завдання в трудовому вихованні і підготовці дітей до життя. Цей маленький "БАМ” став школою мужності, де діти щоденно пізнавали радість творчого суперництва, радість рекорду”. А сутність педагогічної технології Авторської школи О.А.Захаренка полягає в тому, що процес виховання школярів відбувається в ході реалізації певної ідеї, мрії, яка захоплює і об’єднує всіх учасників навчально-виховного процесу: учнів – вчителів – батьків. Це, так би мовити, педагогіка конкретної мети.
За цей період Олександру Антоновичу вдалося втілити в життя багато педагогічних ідей, які мали статус новаторських.
Він створив нову систему громадянського, сімейного та трудового виховання, на практиці реалізував ідею школи-родини, школи, життя якої тісно перепліталося з життям села, його історією. Пошукова робота учнів спрямовувалася на дослідження родоводу і результатом цієї роботи стала «Енциклопедія шкільного роду» (в 4-х томах), видана у 2000 році.
Разом з дітьми та їх батьками Олександр Антонович перетворив звичайну сільську школу у школу-комплекс, яка забезпечувала розвиток учня не гірше, а за багатьма показниками і значно краще, в порівнянні з міськими школами.
У Сахнівській школі з ініціативи О. А. Захаренка та завдяки спільним зусиллям батьків і громадськості, були побудовані навчально-спортивний комплекс, танцювальний зал, ігрові кімнати, басейни, культурно-музейний центр, обсерваторія, створено музей села, започаткована шкільна багатотиражна газета.
Визнанням оригінальності і новизни педагогічних ідей О. А. Захаренка стало те, що після його смерті Сахнівській школі було надано офіційний статус «Авторська школа О. А. Захаренка» (2002), а п’ять років потому Міністерство освіти і науки України заснувало медаль імені Олександра Захаренка (2007).
За час трудової діяльності Олександр Антонович неодноразово обирався депутатом різних рівнів – від сільської Ради до Верховної Ради СРСР (1986-1991).
Неодноразово відзначався державними нагородами: медалями «За трудову відзнаку», «За доблесний труд», медаллю А. С. Макаренка, орденом Леніна, знаком «Відмінник освіти СРСР», орденом «Знак Пошани», має почесне звання «Заслужений учитель УРСР» (1974), почесне звання «Народний учитель СРСР» (1983).
Педагогічна система О.А. Захаренка охоплює всі сфери діяльності закладу освіти та передбачає наскрізну інтеграцію її підсистем у процес навчання, позакласну та позашкільну роботу. Визначено тенденції, шляхи, форми, методи становлення й розвитку системи духовних цінностей дітей і молоді. Педагогом-новатором створено навчально-методичну базу для її організації. На якісно новому рівні організовано співробітництво сім’ї, школи й громадськості. В школі створено середовище особливої „духовної атмосфери”. Реалізовано систему формування духовних цінностей. Трансформація морально-духовних цінностей у глибокі переконання учнів, в їхню потребу являє собою складний процес, що відбувався впродовж їхнього навчання у школі.
Розпочав молодий директор зі втілення своєї ідеї – створення навчально-спортивного комплексу із навчальними, ігровими, спальними кімнатами для учнів 1–4 класів, танцювальним залом, музичним салоном і двома басейнами: літнім і зимовим. Працювали всі: вчителі, діти й батьки – вся громада, і ця робота тривала 10 років (1973–1983). Потім взялися за спорудження культурно-музейного центру (обсерваторія, планетарій, демонстраційний і виставковий зали), закладку вирощування дендропарку.
Згодом директора охопила ідея створення музею села з художньо-меморіальним ансамблем «Криниця совісті» в пам'ять односельців – жертв голодомору 1932–1933 pp. з іменами 1200 загиблих (1990), обладнання місцевої радіо- і телемережі та підготовка й проведення щоденних передач з життя школи й села, випуск шкільної багатотиражної газети «Дівочі гори». Багаторічна дослідницько-пошукова робота і збір матеріалів до чотиритомної «Енциклопедії шкільного роду» стали своєрідним літописом історії села, в тому числі життя школи за останні півстоліття.
Зазначимо, що створення цих осередків дитячої діяльності відбувалося силами учительського та учнівського колективів, батьків, жителів села, місцевого колгоспу методом народної «толоки», як споконвіку було заведено в Україні.
Девізом Сахнівської школи є слова її директора: «Поспішаймо робити добро. Духовне добро. Воно стократ цінніше від матеріального». На фасаді школи зображено п'ять основних гасел навчально-виховного процесу, а саме:
• «Школа – колиска твоєї щасливої долі»;
• «Хай завжди буде мама»;
• «Без праці хліб не родить, не квітнуть троянди»;
• «Людина без захоплення – пуста людина»;
• «Вибрати не можна тільки Батьківщину».
Самобутній педагогічний талант Олександра Антоновича поступово розкривався у створеному за його ініціативи навчально-виховному комплексі з усіма умовами для навчання, виховання й розвитку дітей. Система роботи Сахнівської школи спиралась на урахування психологічних, фізіологічних та культурних особливостей розвитку дітей та їх практичному запровадженні в навчально-виховній роботі школи. Через такий комплексний і системний підхід Олександр Антонович Захаренко обґрунтував методологічні засади своєї «педагогіки конкретної мети», яка ставиться перед шкільним колективом, спрямовує його діяльність і об'єднує зусилля всіх у її досягненні. Це кредо Сахнівської школи не потребує додаткового тлумачення, а конкретизує увагу вчителя, педагога на досягненні всією системою створених у школі форм, засобів і методів висунутої, обґрунтованої й конкретизованої мети для кожного учасника педагогічного процесу в певний період діяльності.
О. А. Захаренко був одним із зачинателів педагогіки співробітництва – напряму в радянській педагогіці, що виник у 80-х роках XX ст. як протест проти традиційної системи освіти й виховання, яка викликала велику полеміку в педагогічних колах. Педагогіка співробітництва – це система форм, методів і прийомів у навчально-виховному процесі, які спираються на принципи гуманізму і творчого підходу до розвитку особистості – дитини. Саме такий підхід був характерний для педагогіки Олександра Антоновича. Як й інші педагоги-новатори, він висував, обґрунтовував і впроваджував практику ідеї творчої взаємодії вчителя і учня; навчання без примусу; ідею досягнення поставленої мети; індивідуального і колективного підходів до діяльності учнів; творчого самоврядування; особистісного підходу до виховання; співпраці вчителів з батьками, громадськістю тощо.
Олександр Антонович Захаренко є одним із яскравих представників інноваційної освітньої практики. Його концепція авторської школи передбачає:
1. Спрямування навчально-виховного процесу на поглиблення знань учнів та отримання потрібної і цікавої інформації, яку мають доносити до учнів вчителі.
2. Ретельно турбуватись про здоров'я дітей, про їх фізичну витривалість.
3. Не втрачати надбання історії. Вивчати традиції і звичаї народу, що прийшли до нас із сивої давнини.
4. Виховувати у дітей патріотичні почуття і гордість за родину, однокласників, односельчан, село, Батьківщину.
5. Обов'язковим предметом школи має бути "Материнство" або "Материнська школа" не лише для учнів, а й для тих жителів села, які збираються стати батьками.
6. Головна вимога школи – якісні і системні знання учнів, участь їх в олімпіадах, конкурсах від шкільного до державного рівня.
7. Випускники школи у своїх знаннях не повинні відрізнятися від учнів престижних закладів.
8. Авторська школа ставить своїм завданням навчити дітей бачити красу світу і берегти її
Життя Олександра Антоновича було не багате на значні події. Він був дуже скромною людиною. Життя проходило в щоденних турботах про школу, дітей, вчителів, батьків. Але за радянських часів ім'я директора Сахнівської школи стає відомим всьому Радянському Союзу. На початку 1980-х років пройшла годинна зустріч в Останкіно з О. А. Захаренком у передачі «Сільський час». Відтоді авторська школа в с. Сахнівка стає відомою не лише в Україні, а й за її межами.
За час трудової діяльності він обирався депутатом різних рівнів від сільської Ради до Верховної Ради СРСР (1986–1991). Нагороджений орденом Знак Пошани (1971), має почесне звання Заслуженого учителя УРСР (1974), почесне звання «Народний учитель СРСР» (1983). З 1989 р. обраний членом-кореспондентом Академії педагогічних наук СРСР.
В листопаді 1992 р. створюється Академія педагогічних наук України і Олександра Антоновича було призначено її академіком-засновником. Сільський директор багато і плідно працював у складі Відділення дидактики, часткових методик та інформаційних технологій АПН України. Кожен його виступ на загальних зборах Академії ніс нові, оригінальні ідеї та пропозиції.
Поряд з роботою в школі Олександр Антонович зустрічається зі своїми виборцями (як депутат Верховної Ради СРСР), бере активну участь у комісії з реформи школи, засіданнях Дитячого фонду, виступає на різних конференціях, семінарах, зустрічах з молодими вчителями, директорами шкіл, виконує доручення члена Центральної ревізійної комісії, буває за кордоном у складі парламентської делегації у США, у ФРН – як керівник громадської організації «Педагоги за мир». Брав участь у кількох міжнародних форумах з питань навчально-виховного процесу в сучасних умовах. Серед громадських справ, якими він переймався, особливе місце посідає його керівництво Творчою спілкою вчителів, створеною у 1992 р.
Помер Олександр Антонович Захаренко 30 квітня 2002 р.
Ім'я цього талановитого вченого, організатора народної освіти, одного із засновників Академії педагогічних наук України відоме педагогічній громадськості далеко за межами України. Подвижницька праця, багатогранна громадська діяльність самобутнього вчителя, «скульптора дитячих душ», директора школи мають велике значення для розвитку педагогічної науки і практики.
У 2002 р., вже після смерті педагога, Сахнівській школі було надано статус «Авторської школи О. А. Захаренка». Його ім'ям названо вулиці в рідній Сахнівці та м. Корсуні-Шевченківському.
Популяризації педагогічної спадщини народного вчителя, видатного педагога сприяли перші Всеукраїнські педагогічні читання «Школа О. А. Захаренка як модель сучасної сільської школи» (6 травня 2003 p.).
У лютому 2007 року виповнилось 70 років від дня народження однієї з найяскравіших постатей в українській педагогіці, заслуженого вчителя України, дійсного члена Академії педагогічних наук України, директора Сахнівської школи, що на Черкащині, — Олександра Антоновича ЗАХАРЕНКА. Педагогічна спадщина Олександра Захаренка є безцінним внеском у скарбницю національної педагогіки. Його ім'я стоїть в одному ряду з іменами таких видатних вітчизняних педагогів, як В. О. Сухомлинський, А. С. Макаренко, І. Г. Ткаченко. З-поміж багатьох педагогів-вчених О. А. Захаренко вирізняється тим, що його ідеї йшли від практики шкільного вчителя.
Книжка О. А. Захаренка «Слово до нащадків» (Київ, 2006) — результат піввікової педагогічної праці, багаторічних пошуків. Автор унікальної системи навчання і виховання пише про досвід сахнівських учителів — як створити таку школу, щоб діти зростали в ній мислячими, працьовитими, розумними, порядними.