І. Організаційна частина
Привітання. Перевірка присутності учнів.

II. Вступна частина
Учитель. Сьогодні ми здійснимо подорож минуле нашої Батьківщини.
«Запорізька Січ – козацька республіка»
Жодна з держав не може вважати себе ані розвиненою, ані демократичною, якщо її громадяни не знають свого минулого. Особливо потрібно його знати нам, українцям. Адже від нас цілеспрямовано, упродовж століть намагались відібрати історичну пам'ять, а отже, й позбавити національної гідності, перетворити в рабів із синдромом меншовартості. Ви вивчали історію України і знаєте, що в боротьбі за становлення державності і незалежності велику роль відіграло українське козацтво.
Козацтво. Запорізька Січ… Славні сторінки української історії. Козацтво пройшло героїчний і суперечливий шлях. Козаччина – це не тільки найблискучіша, найефективніша поява в українській історії, це ще й доби найбільшого напруження сил українського народу, його державної, соціальної та культурної творчості, коли яскраво виявились найкращі – світлі і найгірші – темні сторінки національного менталітету.

Що говорить вам «козак»
Це крилате горде слово?
І чому буває так,
Що світлішає від нього?

Учитель. Давайте згадаємо, хто такий козак?
Учень. Уперше слово «козак» згадується в первісній монгольській хроніці 1240 року.
Наприкінці ХІVст. козаками називали вільних незалежних людей, шукачів військових пригод.
Учень. Козаки називалися «запорізькими», бо головні їхні центри знаходилися нижче Дніпровських порогів.
Учень. Козацтво зароджувалося у різних краях України: на Дніпрі, на Південному Поділлі, на Чернігівщині, Волині.
Учень. Козаччина народжувалася і поширювалася на території, яка межувала зі степами, тому з’явилося прислів’я: «Степ та воля починалися там, де починався вільний степ, і поза степом не було ані козаків, ані волі».
Учень. Оселяючись за порогами Дніпра на островах, козаки почали відбудовувати січі. Січ – засіка, дерев’яне укріплення, яке робилося з січених дерев. Пізніше «Січ» стала означати столицю запорозького козацтва.

То не вітер лине з поля
В придніпровській стороні,
То летить козацька воля
На буланому коні.
Славна Січ ворогам ішла навстріч,
Рідну землю захищала
І народ наш прославляла!
Лиха ж отчий край зазнав…
(Пісня «Гей ви, козаченьки»)
Учитель. Поряд зі словом «січ» вживалося слово «кіш». Його тлумачили як правління, або місце тимчасового перебування козаків, військового табору. Військо Запорозьке зазвичай поділялося на 38 куренів (частин війська). Число козаків у курені – від кількох десятків до сотні.
Пісня «Гей, долиною, гей, широкою, козаки йдуть!»
Козаки уславилися героїчною боротьбою, яку впродовж трьох століть вели проти іноземних загарбників, обороняючи південні рубежі України. Вони були на чолі національно-визвольної боротьби українського народу.
Для українського народу козаки-запорожці були й залишаються уособленням кращих людських якостей і виразником незламного національного духу, прикладом для наступних борців за незалежність України.

Всі на світі козаки трудилися багато,
Виставляли у бою груди презавзято.
За вітчизну і добро ваше, християни,
Щоб подужать не змогли вражі бусурмани.
Та не тільки на війні груди виставляли,
Але й голови в бою часто покладали.
Не годиться також їм осуд виявляти,
Козаків, немов святих, треба шанувати.

III. Основна частина
«Цікаве в історії козацтва»
1. Назва «курінь» пішла від назви простого житла: халабуди, землянки та ін. Пізніше куренями називали житлове приміщення козаків. Споруджували курінь із дерева та глини. Це була довга одноповерхова будова, яку вкривали очеретом і звіриними шкурами. Всередині курінь мав піч, шафи, лави, лежаки
2. За наказом гетьмана Дмитра Вишневецького козаки оббивали човни замість дощок буйволячими шкурами. Це нововведення мало важливе значення: човни ставали значно легшими, оскільки козакам нерідко доводилося переносити їх суходолом. Човни стали називатися байдами, а Вишневецькому надали прізвисько «Байда».
3. З літописів відомо, що запорозькі козаки під час походів на турків іноді раптово з’являлися з дна моря, чим наводили жах на бусурманів. Історики припускають, що козаки користувалися «підводними човнами». На жаль, ніяких креслень та малюнків цих човнів історія не зберегла. На основі документів учені припускають, що запорозькі козаки обшивали гребні човни шкурою, накривали герметичною палубою, над нею встановлювали вертикальну трубу, яка під час опускання під воду забезпечувала доступ повітря та спостереження за горизонтом.
Але така конструкція козацьких «підводок» - лише припущення.
«Знамениті гетьмани козацтва»
Учитель. Кого ви можете назвати з визначних представників славного козацтва?
Учні. ( називають гетьманів )
Учитель. Найбільш яскравими постатями серед козацьких гетьманів були Д.І.Вишневецький, С.Кішка, П.Сагайдачний, Б.Хмельницький.
Учень. Дмитро Іванович Вишневецький – нащадок найдавнішого славного роду українських князів Волині з роду Рюриковичів. Ще з малих років Дмитро наслухався розповідей про славну боротьбу козаків проти татар, про їхні подвиги та звичаї. Вишневецький рано почав козакувати і не раз побував за Дніпровськими порогами. Дмитро приєднується до козацьких загонів і бере активну участь у боротьбі проти татар, також взяв участь у походах на Очаків – форпост Османської імперії. Сигізмунд ІІ Август, віддаючи данину поваги сміливості Дмитра, призначає його старостою Черкас та Канева. Згуртувавши навколо себе понад 300 козаків, Вишневецький вирушив за Дніпровські пороги до острова Хортиця. У 1552р. на свої кошти він розпочинає будівництво фортеці, яка була важливим форпостом у боротьбі з бусурманами.

Байда – Дмитро Вишневецький
Хортицьку Січ заснував.
Сили зібравши для бою,
Замок в Січі збудував.

Дмитро Вишневецький став першим гетьманом запорожців і засновником першої столиці Війська Запорозького. Гетьман – старший головний військовий начальник. Часи першого гетьманства 1564-1573р.
Учні.
Славне Військо Запорізьке
Ти, наш лицарю, зібрав,
На острові, на Хортиці,
Січ преславну збудував.
Перший ти казав козацтву,
Як топтать до слави шлях:
Йти за море, ріки, гори,
Не сидіти на степах…
Та Молдавію звільнити,
Байдо, не щастить тобі,
Нищить владно підла зрада
Славні заміри твої.
І сконав ти у Царграді
Під руками ворогів
Але віри, ні народу
Відректися не хотів
То за це тебе, наш князю,
Народ славить в піснях:
Хто за рідний народ гине,
Той живе й по ста віках!

Учень. Самійло Кішка народився у шляхетській сім’ї в Каневі, здобув добру освіту. Самійло був фізично розвинутою та сильною людиною, високим і кремезним. Козакувати почав ще замолоду. З 1550р. Кішка брав участь у походах Байди Вишневецького, де набув великого бойового хисту, завзяття та високого авторитету серед козацтва. Тому не випадково після загибелі Вишневецького його обирають гетьманом. Ставши гетьманом, в першу чергу відкрив запорожцям шлях до моря. У 1573р. в одному з морських походів ескадра Самійла Кішки зазнала поразки від турецького флоту, а сам гетьман потрапив до рук бусурманів і був прикутий ланцюгом до весла на галері. «Хотів плавати в Чорнім морі – плавай досхочу!» – глузували турки. Відомо, що Кішка перебував на турецькій галері 26 років. Нестерпна турецька неволя не вбила в серці Самійла Кішки ні любові до рідного краю, ні козацького завзяття, ні войовничого хисту. Він не тільки врятувався сам, а ще й товаришів визволив.
Учень. Петро Конашевич-Сагайдачний – нащадок українського шляхтича, родом з міста Самбора. Петро здобув добру освіту, знав кілька мов, мав гострий розум, дуже діяльний, умів досягати поставленої мети. За бойові заслуги запорозьке товариство в 1614р. обрало його гетьманом і вручило булаву – символ влади.
Гей, широко залунала

Запорозька честь і слава –
Сагайдачному дісталась
Та гетьманськая булава!
Бо такого ще не було
В товаристві отамана,
Ще ніхто не бив та славно
Яничара й бусурмана.
І ніхто не вів так мудро
Товариство в чистім полі,
Так братів ніхто не вивів
Із турецької неволі.
І за справу Владислава
Ти боровся під Москвою,
20 тисяч товариства
Ти повів туди з собою
Бо за поміч ти від Польщі
Всі права думав здобути,
Що зробив ти для Вкраїни,
Те повік годі забути.
Для могутності народу
Дбаєш ти і про освіту,
І на школи ти даруєш
Більшу частку заповіту.

Сагайдачний дбав, щоб кожний козак мав свого коня та рушницю, запровадив військову муштру (навчання, тренування), тому ядром його армії були дисципліновані, вимуштрувані по-військовому козацькі загони.

А в неділю пораненьку
Зібралися громадоньки
До козацької порадоньки:
Стали раду радувати –
Відкіль Варну добувати:
Ой, чи з поля, ой, чи з моря,
А чи з річки-невелички?
Ой, в неділю пораненьку
Біжать, пливуть човенцями,
Поблискують весельцями,
Ударили з самопалів
В семи – 50 запалів
Ударили із гармати –
Стали місто добувати,
Стали турки утікати,
Тую річку проклинати:
Бодай річка висихала,
Що нас, турків, в себе взяла.
Була Варна здавна славна –
Славнії козаки,
Що ту Варну дістали
І в ній турків забрали.

Учитель. Ллється кров, гине цвіт української нації…
Україно моя! Ти не символ, ти – доля.
Доля досить гірка.
Особливе місце не тільки в історії козаччини, а й усієї України займає постать Богдана Хмельницького. Славну сторінку в українську історію вписав він. Саме Богдан Хмельницький зробив першу спробу повернути Україні волю. З території нашого краю у 1648 році розпочалася велика Визвольна війна українського народу проти польських поневолювачів. Очолив її Богдан Хмельницький.
Учень. Богдан Хмельницький народився у 1595 році в сім’ї дрібного українського шляхтича Михайла Хмельницького, який служив у корсунсько-чигиринського старости осадником, тобто засновником нових поселень. Він осадив містечко Чигирин, а пізніше, коли дістав посаду чигиринського підстарости, - хутір Суботів, який став його родовим маєтком. Богдан з дитинства спостерігав пригнічення і страждання українського народу, який не бажав підкорюватися панству. На Чигиринщині, що була тоді степовим прикордонним містечком, за яким простягалось Дике поле і де постійно тупцювали татарські орди, Богдан набував першого військового досвіду. Брав участь у походах проти татар і турків. 19 квітня 1648 Богдана Хмельницького обрали гетьманом.

«Ти Богом посланий, Богдане,
Розбить кайдани лихоліть.
Ніколи край не перестане
За тебе Господа молить…»
То пан Хмельницький,
Житель чигиринський,
То він не досипає,
Коло Случі – річки ляхів й жидів доганяє.
Хай про Богдана спів мій лине,
Хоч він і пан, та серце мав,
За суверенність України
Боровся він і в цім був прав

(Пісня «Козацькому роду нема переводу»)
«Освічені жінки козацької доби».
Учитель. Волелюбний дух козацтва сприяв відродженню традицій стародавньої жіночої вольності амазонок та позначався на вихованні не лише хлопчиків, а й дівчаток. Адже, залишившись без господаря, який пішов до війська, родина мала з чого жити. Як відомо, жінок на Січ не допускали. Але козак, повернувшись додому, де порядкувала його дружина, поважав її, радився з нею, приставав на її рішення. Шануючи гідність жінки, козацтво поширювало її інтереси, підносило їх до інтересів народу й батьківщини. У середовищі української аристократії жінки брали участь у підписанні найважливіших державних угод. Збереглися документи за підписами дружин гетьманів України. Зокрема, адміністративні документи дружини Богдана Хмельницького Ганни Золотаренко виказують її освіченість та свідчать про розуміння тогочасних проблем України. Вона була спільницею і помічницею гетьмана. Він же цілковито довіряв їй та шанував її. Збереглися на документах підписи дружин інших гетьманів та козацької старшини, а саме: Петра Сагайдачного та Данила Виговського. Винятковим прикладом патріотизму слугує життя Насті Лісовської, доньки священика з Рогатина, яку в 1520р. татари вивезли і продали до гарему. П’ятнадцятирічна дівчина полонила свого володаря не лише променистими карими очима, а й гнучким розумом, духовністю, вмінням знайти добру мудру пораду.
Султан пишався дружиною, бо вона, як правило, супроводжувала його на прийомах, виставках, банкетах. Європейських послів вона вражала знанням латини. Роксолана пояснювала, що в кожному українському селі є школа, якою опікується священик або колишній писар війська Запорозького. Діти вивчають церковнослов’янську та латинську мови. В оточенні Роксолани були обдаровані поети, малярі, будівничі, філософи, народні любомудри, співці, які поширювали ідеї людяності, добра та справедливості. Писала вірші й сама Роксолана. Скінчилось життя Роксолани порівняно рано – на 54 році. Роксолана – єдина жінка з безлічі дружин 36 султанів Туреччини, якій Сулейман наказав збудувати величний мавзолей, гідний самого султана. За всю історію імперій це єдина жінка-українка, яка похована з великою пишністю.
Учень. Максим Залізняк був досвідченим запорозьким козаком. На Січі він з’явився приблизно в 1757 році.
Згодом запорозькі козаки обрали Максима полковником і своїм керівником. М. Залізняк розпочав боротьбу проти свавілля магнатів і шляхти з купкою (80 людей) запорожців. Він отримав благословення в Мотронинському монастирі і почав готувати зброю та закликати до себе людей з усіх околиць. Навесні 1768 року Максим Залізняк разом із загоном з’явився у Холодному Яру поблизу Чигирина.
Доречно сказати, що повстання мало назву Коліївщина – від слів «колоти», або «колії», тобто різники. Здебільшого зброєю, яку використовували повстанці, були довгі залізні списи. Про виступ Залізняка та про перші успіхи «коліїв» збереглися уривки з народної пісні.
Максим, козак Залізняк,
Славний, з Запорожжя,
Як виїхав на Вкраїну,
Як повная рожа.
Славний козак Залізняк,
Славний козак і Гнида –
Не зосталось на Вкраїні
Ні ляха, ні жида.
Ой, в городі Мотровичах
Нова новина:
Породила козаченків
Шовкова трава.

Чи знаєте ви…
1. Що саме із своєї зброї козаки жартома називали «сестрицею»? (шабля).
2. Кому з гетьманів народ присвятив пісню «Ой, на горі та женці жнуть»? (Петро Сагайдачний).
3. Ким за віросповіданням повинні бути козаки? (православними).
4. Кого з святих козаки вважали своєю заступницею? (свята Покрова).
5. Як турецькі і татарські людолови називали українців? (гяури, джаври).
6. Назвіть ім’я уславленого кошового отамана Запорізької Січі доби героїчних походів? (Іван Сірко).
7. Чому шаблю козаки називали домахою?
8. Хто заснував Запорізьку Січ? (Дмитро Байда-Вишневецький).

IV. Підбиття підсумків
«Не забувай, що ти дитина Землі, що зветься Україна»
Учитель.
Незалежність українського народу
Нам треба, друзі, берегти.
Недаремно кров лилася за свободу –
Волю здобували козаки.
Шануйте славні традиції, звичаї нашого народу, пам’ятайте завжди і скрізь, що ви – діти козацького роду, нащадки пращурів великих, що не корились ні кривавому ясиру, ні мечу, ні кулеметному вогню, а свято вірили у світле майбутнє своєї держави. Звертаючись до історичного минулого українського народу, ми б хотіли бачити в вас кращі риси наших предків, які були носіями гуманності, нескореності, патріотизму, волелюбності.
Учень. Шановні друзі, ми згадали про життя українського народу за часів козацтва. Нехай дійде до наших душ стогін української землі від копит ординців.
Учень. Шелест козацьких знамен, брязкіт їхньої зброї – це межа між життям і смертю, між минулим і майбутнім нашого народу.
Учень. Пам’ять про волелюбних, сміливих лицарів степів – запорозьких козаків – духовне надбання України.
Учень. Пишайтесь нашим славним минулим, воно допоможе нам вистояти в нелегкі теперішні часи. Це потрібно не тільки кожному з нас. Це потрібно і для того, щоб не вмерла, вічно жила ненька – Україна.
Ще не вмерла Україна, ні слава, ні воля,
Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля
Душу й тіло ми положим за нашу свободу
І покажем, що ми, браття, козацького роду.
Учитель.
Ось і закінчився урок,
Хотілося б вам усім побажати
Добра, і злагоди, й краси,
Щоб для України ви росли.
Хай вам щастить завжди й у всьому,
Не піддавайте серце злому.
Хай Бог усім допомагає
І рідний край оберігає.

Список використаних джерел:
Медведовська А. В., Дроган Н. В., Шевченко І. К. Посібник – пам’ятка: Боротьба зі шкідливими звичками для учнів загальноосвітніх шкіл України. – К.: Видаництво «Книга»., 2010. – 11 с.