Тема: "Хочу, можна, неможна, потрібно"
Мета: З’ясувати причини, які сприяють появі в дітей неуважності, байдужості, черствості, егоїзму. Розвивати логічне мислення, увагу учнів. Виховувати небайдужість до оточуючих.
Обладнання: виставка літератури із даної теми.
Хід заняття
І. Організаційний момент
ІІ. Оголошення теми та очікуваних результатів
Сьогодні ми поговоримо про всім нам відомі слова «хочу», «можна», «не можна», «потрібно».
- Чи часто ви ними користуєтесь?
- А яких значень вони можуть набути в залежності від ситуації?
- Чого ви чекаєте від сьогоднішнього заняття? ( метод «Очікування»)
ІІІ. Надання необхідної інформації
1. Вступне слово
Добро виховується добром, а зло – злом. Це одна із важливих закономірностей педагогіки, щоденного життя, щоденних взаємовідносин між членами наших сімей. Але іноді в житті зустрічаються факти, ситуації, які, на перший погляд, неможливо пояснити ніякими закономірностями.
2. Розгляд проблемних ситуацій
Розглянемо ситуацію:
У 4 класі 24 учні. З них декілька хлопчиків і дівчаток дуже швидко і безпомилково розв’язують задачі. Гордістю вчительки був Михайлик – талановитий хлопчик. Йому непотрібно було навіть записувати умову задачі: прослухавши, він швидко її розв’язував, усно виконуючи всі розрахунки. Безумовно, Михайлик отримував тільки відмінні оцінки. Похвалу, захоплення товаришів і вчительки за блискуче розв’язання задачі – все це він отримував як щось обов’язкове.
Був у класі інший хлопчик – Миколка. Він добре розв’язував задачі, але працював повільно. Іноді отримував « 4», але в більшості випадків « 3» - дуже повільно він працював.
Але одного разу трапилось несподіване. Вчителька продиктувала умову складної задачі. До дошки викликали Миколку. Хлопчик, не поспішаючи, з глибоким розумінням пояснив умову задачі, і виконав всі розрахунки усно. Клас слухав, затамувавши подих. Вперше за чотири роки навчання вчителька поставила Миколці « 5».
Раптом у класі почувся плач. Учні були дуже здивовані: схилившись на парту, плакав Михайлик.
Вчителька зрозуміла, що коїлось у серці хлопчика: його розривала, мучила заздрість. Хлопчик не міг змиритися з тим, що тепер не тільки він відмінник із математики.
3. Обговорення ситуації.
Питання для обговорення:
1. Як ви вважаєте, звідки «заповзло» це страшне зло в дитяче серце?
2. Де ж ховається небезпека, від якої слід оберігати дитяче серце?
( думки, виступи учнів)
4. Розповідь учителя
Дійсно, якщо на плодоносній землі не культивується виноград, якщо земля не зрошена потом, то на ній виростає чортополох, хоча чортополох ніхто не сіяв. Так і з людською душею: в роки дитинства її необхідно оберігати від зла утвердженням добра.
Звідки ж потрапляє зло в душу дитини? Від чого її потрібно оберігати?
( думки, виступи учнів)
Так, душу людини потрібно берегти від душевної порожнечі, від такого стану, коли у людини немає нічого святого. Порожнеча душі – то найстрашніше зло. Людина з порожньою душею позбавлена дорогоцінного щастя – творити добро і протиставляти сили своєї душі злу.
Берегти душу – це значить піклуватися про те, щоб у душі її міцно утвердились святині, які були б для неї такі ж дорогі, як власне життя, як честь і совість, щастя і ласка сім’ї. Святинями, які потрібно утверджувати в душі людини, щоб берегти її чистоту, є :
- добро не тільки для себе особисто, а й для інших людей;
- віра у велику, чудодійну силу праці, в те, що працею людина створює власну красу;
- віра в самого себе, уміння бачити добро і розум, здатність переживати почуття гордості за самого себе;
- здатність відчувати себе не маленькою пилиною в круговороті долі, а великою творчою силою.
Запам’ятайте, щоб у людській душі не поселилось зло, людина повинна стверджувати добро – своєю поведінкою, своїми вчинками.
5. розгляд проблемної ситуації
Розглянемо таку ситуацію.
Першокласниця Марійка прийшла зі школи додому і побачила: підлога в кімнаті чиста, аж блищить.
- Як в нашому класі після уроків, - сказала вона.
- Як це після уроків? – здивувалася мама. – А під час уроків?
- Ми прибираємо після уроків. Адже комісія приходить після занять і ставить оцінку за чистоту. Навіщо витирати підлогу під час занять?
- Мудрі у вас порядки,- сказала мама.
Але раптом хтось постукав. Мама відчинила. У дім ввійшла сусідка – баба Христина. Їй було вже 99 років. У неї 7 синів, 3 дочки, 40 внуків і 103 правнуки.
Мама низько вклонилася бабусі, взяла її під руку і повела за стіл. Злякалась Марійка: на вулиці дощ, взуття бабусі брудне. Довго сиділа за столом бабуся. Мама пригощала її чаєм. Коли бабуся пішла додому, Марійка сказала:
- А ми в клас у таких брудних черевиках не пустили б. Підлога ж має бути чистою…
- Підлога буде чистою, а душа …? – тихо сказала мама.
( обговорення) 6. Слово вчителя
Слід відзначити, що душу дитини потрібно берегти також від безсердечного, бездушного ставлення до людини, від тої тупості, з якої виростає отруйний плід егоїзму: « мені все дозволено», « роблю те, що мені подобається»,
« до інших мені не має діла».
в свідомості людини повинна закріпитися думка про те, що кожна людина, і на схилі літ – мають право на щастя. Але найбільше зло, яке не повинно укріпитися у дитячій душі – це егоїзм.
Як же вберегти душу дитини від егоїзму? Основні ліки від цього захворювання – навчити дитину керувати своїми бажаннями. Це починається в сім’ї, з того часу, як тільки дитина розуміє, що вона живе серед людей і що у кожної людини є свої бажання, які вона прагне вдовольнити. Тому, ми повинні засвоїти одну істину: щоб діти поважали людей, необхідна перш за все повага до людських бажань, інтересів, прагнень.
Ось життєва ситуація. Біля школи ростуть квіти. Десятки раз кожен з дітей проходив біля цих квітів. Хочеться зірвати, щоб помилуватися ними і отримати насолоду. Але, що було б, якби кожен із вас робив так, як йому хочеться? Тільки треба запам’ятати, що бажання людини – це швидкий птах на ім’я « хочу», який, літаючи в блакитному небі, обов’язково зустрінеться з іншим : «не можна». І в більшості випадків буває так, що птах, якого людина випускає, повинен повернутися назад, у гніздо.
Орієнтуватися у цій складній системі – хочу, не можна, можна, потрібно – це вміння вимагати від себе великої сердечної чутливості до духовного світу інших людей, до гармонії узгодженого життя.
А людина повинна бути сама в певній мірі творцем цієї гармонії – ось так потрібно вводити себе у світ пізнання розумом і серцем.
У тісному зв’язку з попередженням егоїзму знаходиться охорона чистоти людської душі від зла, ім’я якому – байдужість. Це одна із граней егоїзму. Виростає паросток байдужості з того маленького зернятка, в зародку якого лежить повчання батьків і матерів: « Думай і піклуйся про себе, а до інших тобі діла немає».
Байдужість – це ягідки, які визрівають на квітах егоїзму. У байдужої людини в душі немає ніяких ідеалів.
Вона може стати зрадником, сьогодні вона буде топтати в болото те, перед чим вчора схиляла голову. Байдужість – рідна сестра безсердечності, бездушності.
7. Обговорення бувальщини
Тому слід пригадати таку бувальщину.
Вузькою стежкою йшло два подорожніх. З одної сторони стежки було синє море, а з іншої – стояли сиві гори.
Йшли вони довго, шукали красу. Один із них був людиною з Гарячим серцем, а інший – з холодним.
Людина з Гарячим серцем поглянула на море, і очі її стали лагідними. Вона сказала:
- Яке воно сильне, могутнє, вічне – море.
А людина з Холодним Серцем поглянула на море і сказала:
- Так багато води.
Підійшли подорожні до каменю. У людини з Гарячим серцем радісно стало на серці.
- Дивись, яка прекрасна квітка. Так це ж і є та краса, яку ми шукаємо!
- Де ти бачиш квітку? – здивувалась людина з Холодним Серцем. – Та це ж сірий камінь. Ось і тріщина в ньому. Ось і пилюкою вкритий він, камінь…
- Так, камінь, але там, всередині, квітка троянда, - запротестувала людина з Гарячим Серцем. - потрібно тільки добиратися і звільнити її з камінного полону.
Людина з Гарячим Серцем багато днів різала сірий камінь, а із Холодним – сиділа на березі і з сумом дивилась на море.
Нарешті з середини каменя заявилась квітка дивовижної краси. Здавалось, цілий світ раптом притих, вдивляючись у красу, яку звільнила з кам’яного полону
ІV. Рефлексія. Технологія „Мікрофон” та прийом „Незакінчені речення”.
– Продовжте речення, записані на дошці: „Сьогодні на занятті я зрозумів...”,
« Для мене це заняття було …», «Очікувані результати …»
|
