Адміністрація сайту не несе відповідальності за зміст матеріалів, розміщених у каталозі.
Дисципліна - це добре чи погано?
Дисципліна – це добре чи погано? Тема: виховувати усвідомлення потреби порядку і дисципліни, уміння керуватися почуттям обов’язку, стримувати власні емоції; навчати вести спір спокійно й аргументовано, дотримуватися норм етикету. Попередня підготовка: записати на дошці або на спеціальному аркуші визначення: Дисципліна(лат. – вчення, виховання, розпорядок) – певний обов’язковий порядок поведінки членів колективу, громадян, організацій, що відповідає нормам права й моралі суспільства або вимогам певної організації. У суспільстві завжди існує загальнообов’язкова дисципліна і спеціальна: дисципліна обов’язкова лише для певної організації (військова, партійна). Диспут – усний науковий спір, обговорення якогось питання публічно, перед аудиторією. Дискусія – 1) публічне обговорення якогось спірного питання; 2) переносне – спір, суперечка. Хід уроку: І. Створення проблемної ситуації, підготовка учнів до участі в розмові. Учитель. – Чи любите ви, коли обговорюються питання дисципліни в класі? Якщо ні, то чому? – Що таке, на вашу думку, дисципліна? – Чи потрібні такі розмови? Із ваших відповідей можна зробити висновок: розмова на цю тему подобається не всім. Це й зрозуміло, адже у кожного, навіть дуже чемного, трапляються бодай дрібні порушення встановленого порядку. А кому приємно, коли йому «вичитують», докоряють. Сьогоднішня розмова не стосуватиметься нікого. Наша мета – дійти до висновку: як краще жити, вчитися – з дисципліною чи без неї? Оскільки погляди учнів можуть бути різними, проведемо на цю тему дискусію. Зверніть увагу на дошку, прочитайте, що це таке. Як бачимо, дискусія – не просто суперечка, тим більше не сварка. Тож пригадаємо деякі елементарні правила ведення дискусії. По-перше, тут нема противників, чи ворогів, є опоненти. Опонент – людина, яка дотримується думки, протилежної вашій. Головна умова ведення наукового спору – повага до опонента. Обов’язково треба вислухати до кінця думку опонента, навіть якщо вона вам не подобається. Просто відповідаючи, заперечуючи те, з чим ви не погоджуєтесь, нічого не доведете. Переконайте присутніх у своїй правоті – і в цьому буде ваша перемога над опонентом. З погляду мовленнєвого етикету навіть говорити «ти неправий», «ти помиляєшся» – неетично. Треба сказати: «Дозвольте (дозволь) не погодитися», «у мене на це інший погляд», «я думаю інакше». Закінчивши дискусію, не виявляйте бурхливої радості від перемоги, подякуйте опоненту за розмову, скажіть, що вам було цікаво поспілкуватися. На дискусію виносяться такі запитання: 1. Ти прихильник чи противник дисципліни? 2. Коли, по-твоєму, легше працювати: за наявності дисципліни чи за її відсутності? 3. Чи не сковує дисципліна особистої свободи, ініціативи? 4. Чи можна досягнути позитивних результатів роботи, не дотримуючись дисципліни і порядку? 5. Що допомагає тобі бути дисциплінованим: свідомість чи страх перед карою? 6. Чи доводиться тобі перемагати власне «Я хочу» в ім’я дисципліни? 7. Чи можлива дисципліна без страху бути покараним за порушення? ІІ. Підсумок учителя. Ви мали можливість висловити свої міркування, погляди. Приємно відзначити, що в своїх висловлюваннях усі учні були щирими, відвертими, коректними. Для чого ми проводили цю дискусію? Найперше для того, щоб кожен переконався: без дисципліни і порядку годі розраховувати на високі результати будь-якої праці. Згадаймо добре відому байку «Лебідь, Щука і Рак». Чому «Хура й досі там?» Бо в зусиллях персонажів немає злагодженості: «Лебідь рветься підлетіть, Рак упирається, а Щука тягне у воду». Уявімо ситуацію на будівництві. Кожен робітник готовий до своїх обов’язків: замісити бетонний розчин, піднести цеглу, а муляр запізнюється. Спізнюється один, а простоюють всі. Люди нервують, адже пропадає їх дорогоцінний час, вони виконають менше роботи, а значить, зменшиться їхній заробіток. Перейдемо ближче до наших учнівських реалій. Іде урок, учні опрацьовують цікавий, але нелегкий матеріал, а двоє увесь час розмовляють, кидають репліки, відвертають увагу вчителя й учнів, не дають зосередитися. У результаті не лише вони (двоє) не засвоюють теми, а через них і інші недоотримують певних знань та вмінь. Учням, які заважають, здається, що вони виглядають дотепними, оригінальними, а насправді демонструють брак вихованості, гідності, самоповаги й поваги до інших. Якщо вичитали оповідання І. Франка про стару школу («Отець-гуморист», «Красне писання», «Олівець», «Грицева шкільна наука»), то пам’ятаєте, що дисципліна в тій школі трималася на страху. В основі цих оповідань – правда. Люди старшого покоління, які вчилися за часів панської Польщі, теж згадують оту «палочну» дисципліну. Сучасна педагогіка засуджує такі методи, як антигуманні. Дисципліна має бути свідомою. Не страх, а совість, людська гідність, усвідомлення обов’язку мають бути мотивами самодисципліни. Кожен повинен займатися самовихованням. Це нелегко змусити себе чинити так, як треба, а не так, як хочеться. Для цього мають бути і сила волі, і серйозні мотиви. Подумайте над тим, що самодисципліна – не самоціль. Це засіб для того, щоб стати кращими, розумнішими, авторитетнішими, сформуватися як особистість, здатна досягти мети у житті, стати справжнім громадянином рідної України. На думку великого педагога В. О. Сухомлинського, справжнім громадянином стає тільки та людина, яка «в роки дитинства й отроцтва оволоділа високим мистецтвом людяності, – навчилася бути відданим сином, відданою дочкою своїх батьків». «Відданість – не безмовна покора, а… створення радощів для матері і батька». Будемо сподіватися, що ваші батьки матимуть ці радощі, чуючи добре слово про своїх дітей, бачачи ваші успіхи, ваше інтелектуальне та культурне зростання.
