Адміністрація сайту не несе відповідальності за зміст матеріалів, розміщених у каталозі.
День учителя
Тема. День учителя. Мета: навчитися працювати в групі як одного колективу; розвинути практичні вміння та навички роботи учнів на сцені у вигляді дійових осіб; виховати інтерес до даного виховного заходу. Ведуча. Жовтневі квітнуть небеса, Гаптує лист мережний осінь, А сонце, щиро посміхнувшись, Голубить тиху, срібну просинь. Ведучий. Сьогодні якось особливо Дзвіночок кличе срібнозвучно. В осінній день усмішок повно, Видзвонює врочисто й гучно. (Звучить пісня.) Ведуча. Вітаємо усіх з чудовим святом! Воно і ніжністю, і радістю дзвенить. Учитель! У слові цім багато Добра, любові й радості звучить. Ведучий. Нехай ця осінь золота Вам подарує вік щасливий, Щоб не згасала доброта, Здоров'я, радощів і сили! Ведуча. Щоб ваш важкий почесний труд Був плідним, як багата осінь. І кожен день, що йде новий, Хай тільки щастя вам приносить! (Звучить пісня «Вчителько моя».) Ведучий. А зараз слово для привітання надається директору Княже-Криницької ЗОШ. (Виступ директора.) Ведуча. Учнівський колектив приєднується до привітань адміністрації та дарує всім учителям цю пісню. (Звучить пісня «Вчителі». На сцену виносять кілька парт, стільців, дошку). Ведучий. Хороша школа завжди пишається своїми переможцями олімпіад, учасниками конкурсів, лауреатами та призерами наукових конференцій. Ведуча. І на фоні цього блиску та феєрверку талантів і геніїв так легко загубитися звичайному вчителю, який щоденно шліфує ці діаманти. Ведучий. Тисячі шкіл є в Україні. Кожна з них особлива по-своєму. Але всіх їх об'єднують схожі проблеми та однаковий розпорядок дня: урок, перерва, їдаль¬ня, знов урок, перерва... Ура! Нарешті додому! Ведуча. Тож пропонуємо вашій увазі один день із життя пересічної середньостатистичної львівської школи. Ведучий. Ранок у кожній галицькій родині починається однаково. Батьки ніжними голосами терпляче і довго намагаються вирвати з обіймів Морфея своє заспане чадо. (Під час слів ведучих учні по черзі виходять на сцену і сідають за парти). Ведуча. Завжди усміхнені та оптимістично налаштовані вчителі всіма можливими способами добираються до кінцевого пункту призначення. Ведучий. Вони страждають у переповнених маршрутках. На високих підборах намагаються вскочити у тролейбус, який от-от рушить. Вони просто йдуть або навіть біжать. Ведуча. Ось подивіться, яким бадьорим кроком марширує (ім'я й по батькові) Йому добре — він спортсмен і живе близько. Ведучий. За дві хвилини до дзвоника вбігає захекана (ім'я й по батькові). Ті можна зрозуміти: вона добирається аж двома видами транспорту. Ведуча. Не поспішаючи паркується (ім 'я й по батькові). Ведучий. Раніше за всіх приходить директор. Він знає справу, якою керує. Так іноді теж буває. (На сцену повільно виходить директор. Дзвінок.) Ведуча. Ось пролунав дзвоник! І як завжди, запізнюються наймолодші колеги! Вбігає захекана молода вчителька. Її зустрічає директор. Директор. Ну що Ви знову запізнилися! На Вас уже діти чекають! Скільки можна порушувати режим роботи школи, за який Ви самі проголосували на педраді! Учителька. Е-е! Та-а, розумієте... Директор. Який приклад Ви подаєте нашим учням? Учителька. Та-а... Ніби нормальний... Директор. Ви подивіться, вони вже в класі. А Ви де?! (Виходить.) Учителька. Де я? Де я? А я на морі... (Звучить пісня «А я на морі». Учні за партами підспівують, ки¬дають літачки.) Ведучий. Так проводять уроки лише молоді вчителі, в яких неве¬ликий педагогічний досвід, Ведуча. Але проходять роки, вчителі набираються досвіду, дорослішають. І їхні уроки вже зовсім інші. Ведучий; Спеціалісти вищої категорії вже не мріють. Вони мо¬жуть провести урок у будь-якому класі, з будь-якої дисципліни. Навіть якщо вчитель сам погано уявляє, що це за предмет. (На сцену виходить учителька математики. Вона звертається до учнів, що сидять за партами.) Учителька» Сьогодні урок мови проводитиму я. Отже, мої юні партизани, починаю допит з попередньої теми. Яке було домашнє завдання? Учень 1. Мене не було! Учень 2. Я не пам'ятаю! Учень З. У мене, самі знаєте, в одне вухо влітає, а в друге вилітає! Учителька. Не будь такий самовпевнений! Звук у вакуумі не поширюється! Учениця. Ми вчили відмінки. Учителька. Повторюємо відмінки (говорить і записує на дошці): Н.: хто? що? 4 Р.: кого? чого? Д.: кому? ... (забула) Діти, хто знає? Учні Не пам'ятаємо! Учителька. Тоді виведемо. Нехай невідоме слово X, тоді: Чого КоМу X =_____________ЧоМу Кого Ко і Ко скорочуємо. Го і То скорочуємо. Отже, невідоме слово —чому? Решту відмінків виводите від¬повідно до заданої формули. (Стукіт у двері. Заходить плачучи школяр). Школяр. Маріє Іванівно! Мене побив старшокласник! Учителька. Бідненький! А ти зможеш його впіз¬нати? Школяр. Звичайно! У мене ж його вухо! (Витягує із наплечника муляж вуха.) Учителька. Залиш його на столі. Може, хтось зголоситься. (Школяр виходить.) Учителька. Ну що, впорались із завданням? Тепер тести з нової теми. (Роздає завдання, учні починають працювати. Одна дівчинка замріяно дивиться в стелю.) Учителька. Ти чому не пишеш? Про кого мрієш? Учениця. А це велика таємниця. (Учениця виконує пісню «Таємниця». Всі учні пишуть. Один учень замріяно дивиться на дівчинку, яка співає.) Учителька. Сергію! Не сиди, обирай варіанти! Інакше армія обере тебе! (Лунає дзвоник.) Учень. Хлопці! На перекур! (Учні виходять і виносять парти). Учителька. Як добре, що залишилося лише два уроки провести. (Учителька втомлено зітхає і виходить. Із різних боків сцени назустріч один одному йдуть фізрук і учень із запальничкою в руках. На сходах сцени сидять хлопці). Фізрук. Стій! Ти куди йдеш?. Покажи, що в руках. Запальничка? Знову куриш? Учень. Та як Ви могли таке по¬думати? Я не курю! Я просто підпалюю петарди і кидаю їх у; кабінет хімії! Фізрук. А-а-а.,. тоді перепрошую. (Фізрук виходить, учень залишається. На сцену виходить дівчина у діловому костюмі. Звучить музика. Учень дивиться на неї із захопленням, на хвилинку заходить за куліси, бере троянду, підходить до дівчини і разом з нею виконує танго. Після танцю дівчина з трояндою виходить за куліси, а хлопець підходить до учнів, які сидять на сходах сцени.) Учень 1 (захоплено). Хлопці! Хто це? Учень 2. А ти не знаєш? На уроки треба частіше ходити. Це наша нова інформатичка. (Хлопціроблять вигляд, що прикурюють від однієї запальнички, між ними відбувається бесіда.) Учень 3. Замучила мене та англійська! Я питаю, навіщо її вчити? Учень 4. Ну... Півсвіту розмовляє нею. Учень 3.1 що! Цього замало? Учень 5. Мені б ваші проблеми! От у нас біолргічка сувора... Учень 6. Що, кричить на тебе? Учень 5. Не те слово! Вона гор¬лає навіть на золотих рибок, якщо вони її не слухають. Учень І. А мене на географії питають: «Де Занзібар, де Занзібар?» Я всі бари в районі знаю, а про цей чую вперше! Хлопці, куди ходить вчителька — мікрорайону нашого жителька? (Звучить пісня «Вчителька — мікрорайону нашого жителька».) Учень 7. Що з рукою? Учень з пов'язкою. Та ти знаєш, сьогодні довели на українській мові. Прикинь, Оксана Михайлівна змусила два рази одне і те ,ж саме переписувати: Учень 7. На те вона і вчитель. Це її робота. Учень з пов'язкою. Робота? От я, як школу закінчу, в ДАІ піду! От стою, а тут їде Михайлівна на червоне світло. Я її зупиняю і чемно так кажу: «Витягуйте права, червону ручку і папір. Права давайте мені, а самі двадцять разів пишіть: «Я більше ніколи не буду їхати на червоне світло»! Учень 8. Ага, напишуть вони тобі! Ви тільки послухайте, що вчителі в наших щоденниках пишуть! (Усіхлогщі витягують щодеттш.) Учень 7. Ваша дитина боїться козла більше ніж мене. Фізрук. Учень 5. Огризався разом із учителем! Учень 4. Ваш син списував у двієчника! Учень 7. Не хоче любити Пушкіна! Учень і. Батьки! Богдан весь урок злісно посміхався! Учень 6. На уроці біології Микола з'їв наочне приладдя! Учень 3. Сергій категорично не відвідує уроки англійської мови, заявляючи, що в Лондон не збирається через кризу! (Хлопці виконують пісню, на мелодію «У нас на районе»). В нас в «Княжі-Криниці» — Точні маю дані Не дають нам жити, Заставляють вчити... В нас в «Княжі-Криниці», криниці, іниці. Приспів: Не шукай мене в їдальні, На перерві не шукай, Я тепер граніт науки Догризаю, так і знай-ай-ай. Так дістали ті поеми. Ще й читай романи. А мене замордували Злісні інтеграли. Всі закони, аксіоми, Історичні дати. Треба мозок тут Ейнштейна Все запам'ятати, В нас в «Княжі-Криниці»... Приспів. Та усе це порівняти—мит одні квіточки От у мене вечорами дзенькають дзвіночки. То побився, то не вчився, То він втік з уроку. Неможливо без контролю Вже ступити кроку. В нас в «Княжі-Криниці»... Приспів. Учень 8. Шухер! Охорона! (На сцену виходить охоронець. Хлопці втікають.) Ведуча. Будь-яка школа тримається на трьох китах: учні, вчителі, батьки. Усім батькам даруємо цю пісню. (Звучить пісня «А роси падали в траву »). Ведучий. Батьки не лише підтримують школу морально і ма¬теріально, а й забезпечують від¬відування учнями навчального закладу. (На сцену по черзі виходять старшокласники. Деякі ведуть за руку молодших учнів.) Мами 1. Ой, ви також з 2-А. Мама 2. Так. Мати І. Математику на сьо¬годні зробили? Мама 2. Звичайно. У нас тато на кафедрі прикладної математики працює. Мама І. Дайте списати. Ми вам у сьомому класі хімію дамо. В нас бабуся — хімік. Чоловік. Послухай, дружино, з тих пір, як ми стали давати нашій дитині гроші за гарні оцінки, вона стала носити додому тільки такі! Що ти думаєш із цього приводу? Дружина. Схоже, вони ділять виторг із учителями. Тато. Ну, синку, як у тебе справи з математикою? Що ви вчите зараз? Син. Дії з дробами. Ну, там спочатку ми знаходимо спільний знаменник... Тато. Що?! Його ще не зна¬йшли? За наших часів його теж шукали. Донька. Мамо, мене усі в школі дражнять жаднюгою! Мама. Ану назви мені їхні прізвища. Дошка. Якщо даси мені п'ять баксів, я назву тобі їх усі! Дружина. Любий! Я думаю, що в родині треба все вирішувати «СПІЛЬНО». Чоловік. Це правильно. Дружини. Тому мдм сюди і будемо разом вирішувати нашому сину задачі з математики. Син І. Тату, а правда, що справжній чоловік залишається спокійним у будь-якому ви-падку? Тато 1. Правда, сину. Син 1. Тоді що тобі спочатку показати — мій щоденник чи чек за мамине плаття? Син 2. (мрійливо). Тату, а дванадцять балів існують? Тато 2. Ні синку, це фашастика! Ведуча. Наші вчителі — справжні професіонали. Вони настільки переймаються проблемами усіх дітей, що часто забувають про своїх власних. Ведучий. Дорогі вчителі, не забувайте, що ви — насамперед батьки! (Звучить пісня «Мамо». Усі учасники виходять на сцену). Учень. Живе музикант у акордах, Які на концерті зіграв. Учениця. Спортсмен видатний — у рекордах. Учень. Хірург — в тих, кого врятував. Учениця. Художник живе у картинах. Учень. Живе астроном у зірках... Учениця. А вчитель, він, мабуть, єдиний — У наших серцях і думках! Ведуча. Шановні вчителі! Багато почесних звань і відзнак є у освітян: народний учитель, заслужений учитель, відмінник народної освіти. І все таки, мабуть, найвище звання — улюблений учитель. Ведучий. Тож бажаємо, щоб ви всі були удостоєні цього звання. А ще... (Учні виголошують привітання по одному слову). Здоров'я! Терпіння! Щастя! Злагоди! Мудрості! Усмішок! Любові! Поваги! Доброти! Приємних вражень ! Сміливих ідей! Удачі! Натхнення! Здійснення мрій! (Звучить пісня).
Літерату[c]ра: 1.Шкільний Світ,№ 32 серпень 2010р ст. 9-10 2.Виховна робота в школі № 9 (59) вересень 2009р. ст. 51-52
