| Olha21 | Дата: Четвер, 20.09.2012, 10:28 | Повідомлення # 1 |
Рядовий
Група: Користувачі
Повідомлень: 1
Репутація: 0
Статус: Offline
| Дві національні культури ніколи не збігаються повністю. Це випливає з того, що кожна складається з національних і інтернаціональних елементів.Загальновідомо, що способом існування вербальної культури є національна мова, в основному його лексична система. Н.Г. Комлєв, вказуючи на тісний взаємозв'язок лексичного значення з культурою народу, відзначає значну питому вагу культурного компонента в значенні слова. Національно-специфічні (незбіжні, які роз'єднують) елементи в лексичних системах мов і культурах в останні десятиліття описуються зарубіжними та вітчизняними дослідниками в різних аспектах допомогою найрізноманітніших термінів: лакуни (Ж. П. Віне і Ж. Дарбельне, В. Л. Муравйов), пробіл, лакуна (К. Хейл), антіслова, прогалини, лакуни, або білі плями на семантичній карті мови (Ю. С. Степанов), приклади неперевідні характеру (В. Г. Чернов), безеквіваленти, лексичний нуль, нульова лексема (І . А. Стернин), безеквівалентна, або фонова лексика (Л. С. Бархударов, Е. М. Верещагін, В. Г. Костомаров). Питання лакунарності є темною плямою в лінгвістиці,саме тому ургентною проблемою є визначення ролі лакун взагалі,так зокрема як засобу вираженя національної самосвідомості(на прикладах англійської та українських мов)
|
| |
| |
