Історія педагогічного інституту

Maidanyuk

Дата: П'ятниця, 29.02.2008, 09:40 | Повідомлення # 1

Рядовий

Група: Користувачі

Повідомлень: 1

Репутація: 0

Статус: Offline

Історія педінституту

ВЦВК і Рада Народних Комісарів СРСР постановою від 14 серпня 1930 року зобов’язали уряди союзних республік терміново розгорнути мережу підготовки учительських кадрів. Згідно з цією постановою у серпні 1930 року створено Уманський інститут соціального виховання та проведено перший набір – по 30 осіб на техніко-математичне, соціально-економічне, мовно-літературне і біологічне відділення. Одночасно при інституті було відкрито робітфак з денним і вечірнім відділеннями в м.Умані та філіалами у містах Тальному, Звенигородці, Монастирищі.
Очолив інститут соціального виховання Пиріжняк Орест Савич.
Значну частину перших вступників до інституту склали особи, рекомендовані на навчання різними організаціями згідно з рознарядками «зверху». Тодішнім студентам довелося долати значні труднощі. Продукти харчування і промислові товари видавалися за картками (було, наприклад, так, що на академгрупу видавася один талон на купівлю черевиків), підручників і зошитів майже не було, але вчилися студенти завзято. Обладнувався інститут так: школи, місцевий педагогічний технікум, розташовані в м.Умані військові частини, підприємства передавали безкоштовно столи, стільці, парти, шафи, літературу. Бюджет інституту у 1930 році складав 24 тисячі карбованців.
В 1933 році інститут соціального виховання було реорганізовано в педагогічний інститут. В цей час його очолював професор М.Д. Березовчук. В 1937 році педінститут було реорганізовано у учительський інститут. Незважаючи на труднощі учительський інститут став одним з кращих в республіці, і його колектив за підсумками соціального змагання учительських інститутів республіки у 1938-1939 навчальному році виборов перше місце, і був відзначений тодішнім комітетом Вищої школи при РНК УРСР за зразкову постановку навчально-виховної та наукової роботи.
Але тут Велика Вітчизняна війна і діяльність інституту порушилася.
В перший же день Великої Вітчизняної війн в інституті було створено загін протиповітряної оборони. Організовано закінчується навчальний рік, випускники отримують призначення на роботу. Ряд викладачів і студентів одночасно з навчанням входять у батальйон народного ополчення: командирами, бійцями, політпрацівниками; беруть участь у виявленні і знищенні ворожої агентури. Дівчата працюють в шпиталях, надають першу допомогу потерпілим. В кінці липня розпочалася евакуація вузу. Документацію і основні бібліотечні фонди вдалося зберегти, а от обладнання, вивезене на залізничну станцію Умань, відправлене не було і згодом знищене окупантами.
На час тимчасової окупації Уманський учительський інститут припинив своє існування. Щоправда, була спроба окупаційних властей відновити роботу вузу й продовжити навчання тих студентів, хто не встиг залишити місто. Однак, студенти, зрозумівши, кого з них хочуть готувати, розбіглися з міста, і такий «інститут-балаган» проіснував менше двох місяців.
Багато викладачів і студентів героїчно боролися з фашистсько-німецькими загарбниками на фронтах і в партизанському підпіллі. Багато студентів і викладачів не повернулися з фронту.
10 березня 1944 року Умань була звільнена від окупантів, а вже 15 червня цього ж року 18 викладачів і 289 студентів урочисто відзначили перший день повоєнного початку занять на фізико-математичному і природничо-географічному факультетах.
В міру повернення викладачів і студентів з війни йшла робота по впорядкуванню приміщень, ремонту меблів. Однак перші лекції нерідко слухали студенти стоячи. Паливо на повоєнну зиму заготовляли власними силами.
І в 1945 році 52 випускники інституту отримали дипломи вчителя.
Зміцнення матеріальної бази дозволило в 1946 році відкрити новий факультет – історичний.
У 1947 році до Уманського учительського інституту було приєднано природничий факультет Одеського учительського інституту, а в 1948 році – такий же факультет Київського інституту.
У 1952-1953 навчальному році учительський інститут знову було реорганізовано в педагогічний.
В 1960 році було створено новий факультет – педагогічки і методики початкової освіти.
В 1967 році інституту присвоєно ім’я вченого, поета і громадського діяча, Народного Комісара освіти України Павла Григоровича Тичини, за ініціативою старшого викладача Шептія К.М. протягом багатьох років в інституті проводилися Тичинівські читання, в яких брали учать відомі письменники і поети: О.Т.Гончар, М.П.Стельмах, В.П.Козаченко, Д.Павличко, О.Ющенко, а також працівники музею П.Г.Тичини в Києві. Вони внесли значний вклад у створення загальноінституцького музею імені П.Г.Тичини.
У 1976 році інститут розпочав підготовку вчителів загально технічних дисциплін і праці.
Ефективною формою підготовки висококваліфікованих вчителів у 70-80-і роки став факультет громадських професій, на якому студенти здобували другу громадську професію. Закінчило цей факультет майже 3000 вихованців вузу.
Значна увага приділялась трудовому вихованню студентів. У трудових семестрах під час канікул працювали на будовах і сільськогосподарських роботах у Сибірі, Кримській, Черкаській, Херсонській областях понад 3000 студентів.
У 1989 році ректором інституту було обрано В.Г.Кузя – діяча науки і техніки України, академік. З обранням його на цю посаду було розроблена концепція розвитку педінституту, успішно проведена його акредитація, відкриті нові факультети і спеціальності. На цей час в інституту функціонували такі факультети: підготовки вчителів початкових класів (спеціальності: вчитель початкових класів, вчитель початкових класів і музики, вчитель початкових класів і образотворчого мистецтва, вчитель початкових класів і хореографії); підготовки вчителів трудового навчання і фізики (спеціалізації трудової підготовки: механізація сільського господарства і обслуговуюча праця, фізика та інформатика); природничий (спеціальності: біологія і основи сільськогосподарського виробництва, біологія і географія); української філології (спеціальності: українська мова і література, українська мова та література і народознавство, українська мова та література і англійська мова).
На цей час в інституті навчалося 3800 студентів, з них на денному відділенні 2500 студентів. Навчально-виховний процес забезпечують в цей час 15 кафедр, на яких працювало біля 170 викладачів, в тому числі 1 академік, 7 докторів наук, професорів, 59 кандидатів наук, доцентів.
Отже, становлення радянської влади і відповідно реформування системи освіти в Україні, зокрема і на Уманщині проходили дуже складно. Але попри всі економічні, соціальні , ідеологічні та політичні труднощі були зроблені значні теоретичні і практичні освітні кроки. Протягом 20-30 років в Умані функціонувало 18 шкіл, в яких навчалося 6115 учнів.
З перших років існування радянської влади закладались основи нової освітньо-виховної системи в Україні, що базувалися на догмах більшовицької ідеології. Відповідно постанови ВУ ЦВК і РНК УСРР «Про заходи забезпечення рівноправності мов і про допомогу розвиткові української мови» (1 серпня 1923 р.) в Умані було розподілено 5 – російських, 10 – українських, 3 – єврейські.
Водночас, в місті функціонувало:
- 8 профшкіл (2 індустріально-технічні, 2–сільського-подарські, 2 – соціально-економічні, художня, музична);
- школа-інтернат для глухих дітей (1-3 класи);
- школа для глухонімих дітей (організована в 1920 році І.О.Соколянським).
Після школи молодь повинна була одержати професійну освіти в технікумах, спеціальних професійно-технічних школах та вищих навчальних закладах. Протягом 20-30 -х років в Умані таку освіту забезпечували:
- агротехнікум (в 1920 році його було переведено в сільськогосподарський інститут);
- індустріальний технікум;
- медичне училище, засноване в 1927 році. В ньому навчалось 60 учнів;
- будівельний технікум;
- кооперативний технікум.
Підготовку педагогічних кадрів в 20-30-ті роки здійснював педагогічний технікум ім.Т.Г.Шевченка, заснований в 1925 році на базі трьохрічних педагогічних курсів.
З роками мережа освітніх закладів розширювалась і на 1941 рік в місті Умані функціонувало:
- 21 школа, в яких навчалося 7 тисяч учнів;
- 2 дитячих будинки;
- дитяча музична школа;
- вечірня школа для дорослих;
- будинок піонерів;
Дитяча технічна станція.
Щодо вищої професійної освіти, то вона здійснювалась такими навчальними закладами:
- 5 технікумів (кооперативний, індустріальний, медичний, педагогічний, будівельний);
- 2 інститути: - учительський (з 1937 року);
- сільськогосподарський.
У роки Великої Вітчизняної війни більшість навчальних закладів припинило своє функціонування.
Повоєнні відбудовчі процеси закладів освіти Уманщини та міста Умані базувалися на внутрішніх ресурсах і можливостях, та в більшості покривались із місцевого бюджету. Темпи будівництва шкіл упродовж повоєнних років характеризувались спадом. Багато шкіл були непристосовані до занять. Зростання чисельності учнів випереджало розвиток матеріальної бази освітянської мережі.
Значну допомогу у розширенні мережі шкіл надавали виробничі колективи, поширювався метод відбудови та будівництва за рахунок народної ініціативи. Протягом І половини 40-х років в Умані відновили свою роботу: 15 шкіл , 2 дитячих будинки, педагогічний інститут, педагогічний технікум, змінивши низку на педагогічне училище, інтернати, будинок піонерів, дитяча технічна і сільськогосподарська станція) в 1947 році перейменована на Станцію Юних техніків), сільськогосподарський інститут.
Важливим напрямком розвитку народної освіти протягом 70-80-х років було поліпшення справи трудового та політехнічного виховання і навчання. При школах відкривались навально-виробничі комбінати, що надавали молоді уміння певних професій.

Макаренко

Дата: Четвер, 03.04.2008, 08:28 | Повідомлення # 2

Рядовий

Група: Користувачі

Повідомлень: 19

Репутація: 0

Статус: Offline

Quote (Maidanyuk)

В 1933 році інститут соціального виховання було реорганізовано в педагогічний інститут. В цей час його очолював професор М.Д. Березовчук.

Він тоді ще під стіл пішки ходив. Березовчук працював у 60-70 роках 20 століття. Тут у Вас якась нісенітниця вийшла.

Дитині потрібна сім'я, а не дитячий будинок!

Сухомлинський

Дата: Четвер, 03.04.2008, 08:38 | Повідомлення # 3

Сержант

Група: Користувачі

Повідомлень: 27

Репутація: 0

Статус: Offline

Quote (Макаренко)

за ініціативою старшого викладача Шептія К.М. протягом багатьох років в інституті проводилися Тичинівські читання, в яких брали учать відомі письменники і поети: О.Т.Гончар, М.П.Стельмах, В.П.Козаченко, Д.Павличко,О.Ющенко,

Що за Ющенко? Такого на читаннях ніколи не було. Ви щось сплутали.

Серце віддав дітям!

admin

Дата: Четвер, 03.04.2008, 10:04 | Повідомлення # 4

Генералісімус

Група: Адміністратори

Повідомлень: 1319

Репутація: 42

Статус: Offline

Quote (Макаренко)

Quote (Сухомлинський)

Що за Ющенко? Такого на читаннях ніколи не було. Ви щось сплутали.

Якщо Ви компетентні в цих питаннях, чому б Вам не розмістити статтю з посиланнями на офіційні джерела? yes

Пункт 1. Аdmin завжди правий!
Пункт 2. Якщо admin не правий, див. п.1!

Макаренко

Дата: Субота, 05.04.2008, 20:44 | Повідомлення # 5

Рядовий

Група: Користувачі

Повідомлень: 19

Репутація: 0

Статус: Offline

Я цю тему не започатковував, тому не збираюсь робити дописи.

Дитині потрібна сім'я, а не дитячий будинок!

Svetik-kissy

Дата: Неділя, 07.12.2008, 15:01 | Повідомлення # 6

Рядовий

Група: Користувачі

Повідомлень: 5

Репутація: 0

Статус: Offline

дуже цікава інформація. дякую yes

Svetik-kissy

vova_z

Дата: Вівторок, 16.12.2008, 17:23 | Повідомлення # 7

Рядовий

Група: Користувачі

Повідомлень: 1

Репутація: 0

Статус: Offline

у 1930 р. був заснований УДПУ.

barvinokolga

Дата: Четвер, 25.11.2010, 04:44 | Повідомлення # 8

Рядовий

Група: Користувачі

Повідомлень: 7

Репутація: 0

Статус: Offline

Мої батьки навчалися в Уманському педагогічному інституті 1977-1982 рр.і стали ПЕДАГОГАМИ, уроки яких для їх учнів незабутні - Прилуцький Володимир Петрович (ф-т ЗТД, нинішній ТПФ) і Прилуцька(Вишневська) Євгенія Іванівна (початкова освіта). Вони дуже часто і завжди із трепетом і теплотою згадують свої студентські цікаві роки, викладачів, друзів...
Я також отримала базову грунтовну освіту вже в УДПУ(іст.-філологічн. напрям підготовки), що дуже допомогло у подальшому навчанні, тепер працюю тут, нині я аспірантка. Дуже вдячна багатьом своїм наставникам за вимогливість, майстерність, оптимізм, терпіння, поради, цікаві заняття і різні практики (фольклорна, археологічна, архівна, діалектологічна, педагогічна)!
Наш вуз за якістю освіти нічим не поступається столичним, а тепер - тим більше, адже не стоїть осторонь Болонського процесу

. Доводилось мені проводити екскурсії для першокурсників у музеї нашого університету, то завжди намагалась побудувати свою розповідь так, щоб вони пишались своїм вибором. У багатьох їхніх очах я бачила таку іскринку захоплення.
Зичу процвітання нашому університетові та яскравого майбуття!
Зі щирою повагою О.В.Барвінок (Прилуцька)

chudnovskii

Дата: Субота, 10.12.2011, 11:12 | Повідомлення # 9

Рядовий

Група: Користувачі

Повідомлень: 2

Репутація: 0

Статус: Offline

у 1930 р. був заснований УДПУ.

Iskrina2

Дата: Середа, 15.02.2012, 13:22 | Повідомлення # 10