Щоб стати хорошим спікером (лектором), необхідно займатися самонавчанням: перш за все важливо стати цікавим самому собі, а вже потім поділитися собою з аудиторією.

1. Харизма. Людей набагато більше цікавить, хто ви є, а не те, що ви говорите. Оратор повинен бути цікавим як особистість і відрізнятися від інших якоюсь рисою - саме її часто називають харизмою. Згадаймо Стіва Джобса: iPod, iPad, iTunes не можна назвати дешевою продукцією. А він презентує її перед аудиторіями в джинсах, светрі та кросівках. На перший погляд, це здається дивним. Однак Джобс вважається одним з найкращих спікерів світу. Тому що ця людина робить те, що сам вважає за потрібне, а не те, що має славу правильного.

2. Інструменти. Хоча вони для спікера вторинні, але, безумовно, важливі. Як люди сприймають інформацію? Про що треба з ними розмовляти? Як вписатися у їх реальність? Всіма цими знаннями необхідно володіти, щоб на публічних виступах відчувати себе впевнено.

3. Відрепетирована імпровізація. "Мені звичайно потрібно не менше трьох тижнів, щоб підготувати блискучу імпровізовану промову", - говорив Марк Твен. Хочете бути чудовим спікером? Забудьте про спонтанність. Текст повинен бути продуманим і відрепетированим. Наприклад, Стів Джобс ніколи навіть не оглядається на проектор за своєю спиною - перемикаючи картинки, він точно знає, яка зараз з'явиться на екрані.

4. Очі в очі. Сучасні технології дозволяють встановлювати в конференц-залах, за спинами аудиторії, великі екрани, які транслюють текст доповідей. Це може стати корисною фішкою для спікера: коли він стежить за текстом, його погляд стає рухомим. Динаміка очей сприймається як контроль над аудиторією, апеляція до неї: людям здається, що оратор дивиться на них, а не на літери. Не можна стояти, зупинивши погляд в одній точці. Аудиторія хоче відчувати свободу спікера.

5. Текст має бути в голові. Якщо оратор покладається лише на підказки та шпаргалки, це відразу вловлюється навіть недосвідченими слухачами. Дуже добре запам'яталися ведучі одного із закритих фешн-показів, які не змогли прочитати сценарій навіть з роздруківки. Думаю, спонсори мали повне право вимагати гроші назад - назви їхніх брендів прозвучали настільки невиразно, що з таким успіхом їх можна було б взагалі не озвучувати.

6. Постійні тренування. Висококласний спікер щодня відточує свою майстерність: виступає перед дзеркалом, записує себе на диктофон і на камеру, читає тексти і вчить їх напам'ять. Ніхто з великих ораторів не дозволяє собі писати на ходу, попередньо не підготувавшись.

7. Єдиний спосіб перестати хвилюватися - виступати. Для початку - нехай навіть як-небудь, з чогось потрібно починати, падати і вставати. А щоб набивати менше гуль, знову-таки, необхідно ще більш ретельно готуватися.

8. Письменники на допомогу. Вчіть напам'ять вірші і читайте вголос хорошу літературу - це потрібно не тільки для тренування пам'яті, але і для збільшення тезауруса. Спікер без багатого словникового запасу - це чоботар без чобіт.

9. "Ні" словам і жестам-паразитам. "Повчання", "екання", смикання руками не додали привабливості ще жодному виступаючому і не підвищили довіри аудиторії до нього. Від цих звичок потрібно нещадно позбавлятися. Тобто включати внутрішній контроль: це не так складно, як здається. Обов'язково запишіть свою промову на диктофон або камеру - це допоможе "виловити" недоліки і боротися з ними. Дуже важливо зробити запис не лише монологу, а й діалогу, а також публічного виступу (коли ми зосереджені не лише на собі, а й на співрозмовникові / аудиторії.

За матеріалами