| Sergiuz | Дата: П'ятниця, 24.04.2015, 12:49 | Повідомлення # 16 |
|
Рядовий
Група: Користувачі
Повідомлень: 5
Репутація: 0
Статус: Offline
| В зв’язку з євроінтеграцією України та введення Болонського процесудвоциклове навчання є неотємним процесом, що несе за собою тільки позитивне
значення. Дана система відокремлює залишковий елемент ступінів колишнього
навчання. А на мою думку розраничувати систему для різних спеціальностей не є
виправданою системою, тому бакалаврат для педагогічних спеціальностей є
невідємною частиною двосистемного рівня навчань.
|
| |
| |
| tanyamykola11 | Дата: Субота, 25.04.2015, 16:49 | Повідомлення # 17 |
|
Рядовий
Група: Користувачі
Повідомлень: 5
Репутація: 0
Статус: Offline
| Я вважаю,що перехід на двоциклове навчання є не зовсім доцільним,хоча на сьогодні наша молодь прагне працювати і за кордоном. А отримання дипломів європейського зразка дає їм таку змогу. Проте нашій державі потрібні робітничі професії та спеціалісти ,які мають відповідні знання,вміння та навики,для того щоб працювати на виробничих підприємствах.Тому отримання освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста також було важливою ланкою в нашій країні. Проте надіюсь,що саме це запровадження ще на один крок наблизить нас до європейського рівня освіти.
Zinchyk
|
| |
| |
| tatyana_chorna | Дата: П'ятниця, 08.05.2015, 19:27 | Повідомлення # 18 |
|
Рядовий
Група: Користувачі
Повідомлень: 6
Репутація: 0
Статус: Offline
| Стосовно введення двоциклового навчання, необхідно зазначити, що проблемою вищої освіти України залишаєтьсянедостатнє визнання у суспільстві рівня «бакалавр» як кваліфікаційного рівня, його незатребуваність вітчизняною
економікою.
Важливим аспектом діяльності вищої школи сьогодні є взаємозв’язок якості навчання, обсягів підготовки та
самостійного вибору змісту освіти і автономії ВНЗ у вирішенні цих питань. Згідно з Болонськими принципами якість освіти
має гарантуватися на рівні держави та на рівні кожного університету, така сама і структура відповідальності. Нерідко можна
почути думку, що все вирішується автономізацією ВНЗ і впливом конкуренції на ринках освітніх послуг та праці. Дехто
вважає, що ВНЗ обмежені в своїй можливості щодо розподілу ресурсів між спеціальностями і дисциплінами, набір на які
квотується ліцензією. Надання ВНЗ більшої самостійності у визначенні прийому дало б їм можливість швидко реагувати на
сигнали ринку праці. Але, по-перше, МОН завжди враховує пропозиції ректорів, а, по-друге, – ректори, навпаки прагнуть
зберегти колективи і свідомо залишають набір студентів на спеціальності, хоч ті іноді і не котуються на ринку праці,
прогнозуючи ситуацію на майбутнє і чекаючи змін пріоритетів
|
| |
| |
