Земля — наш спільний дім
Учитель.Сьогодні ми підіб'ємо підсумки багаторічної роботи, яку проводили з вами вчителі географії, біології, валеології, вихователі та батьки. Ми поговоримо про нашу планету, про все живе, що її населяє, і про вплив діяльності людини на природу. Наші кореспонденти підготували газету «Земля — наш спільний дім», вони й розкажуть, про що в ній ідеться.
Незважаючи на сумні прогнози, ми ще можемо поліпшити майбутнє нашої планети, якщо її порятунком займеться не лише суспільство, а й кожен зокрема. Це буде можливим тоді, коли дотримання екологічних вимог стане нормою життя.
Екологія — наука про взаємини живих організмів із природою.
Відгадайте загадку: «Куди ступиш — всюди маєш, хоч не бачиш, а вживаєш». Так, мовиться про повітря. Запрошую першого кореспондента.
Ми живемо в повітряному океані, який називається атмосферою. Усе живе дихає повітрям: люди, птахи, звірі, рослини. Повітряний склад — це 78% азоту і 21% кисню і в незначній кількості аргон, вуглекислий газ, неон, гелій, водень. Товщина цього шару в середньому 11—12 км. Це майже нічого порівняно з космічними вимірами. Але він виконує неоціненні функції.
Повітря — захисник усього живого від дії космічних випромінювань. Якби космічні промені досягли поверхні Землі, то за кілька хвилин спалили б усе живе. Атмосфера захищає Землю від метеоритів. Уявляєте, що б сталося, якби вони не згоряли в шарі повітря? Крім того, атмосфера ніби відміряє дозу сонячної енергії, а значну її частину поглинає сама. Якби цей процес не здійснювався, то Сонце вдень нагрівало б Землю до 100°С, а вночі вона охолоджувалася б до -100°С. Хто може вижити в таких умовах? Усі ми знаємо, що таке повітря, а от як ми його бережемо і цінуємо — це вже інша річ.
Людина, проникаючи в таємниці природи, створюючи сучасну цивілізацію, стала найнебезпечнішим джерелом забруднення атмосфери. Це промислові, транспортні, побутові викиди. Викиди хімічних, цементних заводів, доменних печей, сажа. За один тільки рейс Київ - Нью-Йорк суперреактивний лайнер спалює 35 тонн 02. Автомобіль за рік викидає в повітря 10 кг гумового пилу. А степові, лісові пожежі? Чорнобильська катастрофа теж не пройшла безслідно для цілого світу. В Україні у промислових районах на 1 км 2 щомісяця викидається 17 тонн сажі. У багатьох районах спостерігається явище, яке нагадує імлу: різко зменшується прозорість, небо набуває брудно-фіолетового кольору, з'являється неприємний запах. Воно дістало назву смог. Це явище викликає подразнення очей, горла, задуху, загострення легеневих захворювань. Шкідливо впливає на рослини, посилює корозію будівельних матеріалів.
Щоб вирішити проблему забруднення повітря, людство витрачає мільйони доларів на безвідходні технології, пилезатримувачі, фільтри, очисні споруди. Але поки що це все марна справа. Що ми, зокрема, можемо зробити, щоб усім легше дихалося? 1) насадити дерева; 2) звертати увагу на газопроводи, які підходять до домівок, а в разі потреби викликати «04»; 3) бути обережними зі ртуттю, бензином, хлором.
Гучна музика, шуми теж впливають на атмосферу. Так, рокритми дисонують із ритмами людського організму. Низькочастотні звуки діють на гіпофіз. Людина втрачає сон, стає дратівливою. А при частоті 600 гц, які створює транзистор, комахи та бджоли не можуть навіть злетіти.
Перейдемо до ролі води в житті планети. Якби можна було б піти за краплинкою води, ми здійснили б найзахопливішу екскурсію. 1, випиваючи склянку води, ми з повною підставою можемо вважати, що ця вода у свій час блищала у промені зорі на Ельбрусі, мчала течіями гірських потоків Карпат, гойдалась у хвилях Чорного моря, виблискувала в райдузі над Києвом, проносилася віхолою над Арктикою.
Вода скрізь і всюди. Вона навіть у нас самих. Адже наш організм складається з 2/3 води. На 40 кг ваги людини припадає 15 кг води. Якщо людина без їжі може прожити до трьох тижнів, то без води — до п'яти днів.
Людина завдає шкоди воді: забруднює її, використовує не економно. Нестача питної води вже відчутна майже в усіх регіонах земної кулі. Населення планети збільшується, цивілізація розвивається, промисловість та зрошування земель зростає.
Тож не дивно, що води теж бракує. Деякі країни навіть не мають своїх запасів питної води. Гонконг, приміром, одержує воду трубопроводом із Китаю, Алжир транспортує її з Європи. Вода перетворюється в найдорожчу сировину. А люди забруднюють водойми промисловими і побутовими стоками. Унаслідок руйнування джерел, вирубки лісів зменшується наповненість рік.
Наш край багатий на водні ресурси, тож бережімо їх, не митимемо машини, не пратимемо килими в річці, бо 5—6 млг порошку отруює все живе.
І знову пропоную загадку: «Могутній і сильний, страшний і лагідний, прекрасний і чарівний. Він підпирає небо і не дає йому зійтись. Його ще називають легенями планети».
Лісові завдячує своїм існуванням усе живе на землі: дерева, чагарники, трави, квіти, звірі, птахи, комахи, навіть гриби. Замріяні букові ліси Карпат і Криму, веселі березові гаї Полісся, темні величаві бори Придніпров'я, казкові діброви Поділля і Лівобережжя — це чарівна картина лісів України. Поблизу лісу навіть легше дихається. Рослинний покрив суші переробляє 20-30 млрд. т С02 на рік. В Україні створено багато заповідників, дендраріїв. Значення останнього як наукове, так і культурно-освітнє. Цінуймо ліс, бо щоб виростити сосну до 20 м — їй потрібно не менш як 50 років. А це ціле людське життя.
Дерево може бути «вічним» пам'ятником у людському розумінні. Де ви знайдете пам'ятники, яким по 1000—2000 років? Кому не відомий «У Лукоморья дуб зеленый» із твору «Руслан і Людмила»? Прототип цього дерева росте й досі, хоч має тепер поважний вік, мало не 700 років. А в Естонії росте дуб в обхваті 8,2 м, велетню близько 1000 років. Він свідок боїв біля Чудського озера. У місті Хортиця дубу-велетню 700 років. Йому довелося бути свідком часів, коли гриміла козацька слава. Він пізнав страхіття татаро-монгольської навали. Сягає він угору на 36 м, а крона розлягається на 43 м завширшки. Біля села Будище (колишній маєток Енгельгардта) над озером є невеликий ліс, Гупальщина. Дуби цього лісу бачили Кобзаря. Цим дубам по 500 років. Оце справжні пам'ятники!
У Мукачеві стоїть Дерево Свободи — 150-річна липа. Росте вона на одній із веж замку Поланок. За часів Австро-Угорської імперії фортецю перетворили на в'язницю для політв'язнів. Революційні війська під проводом Кошута 1848 р. штурмом захопили замок, і в'язні одержали свободу. 15 червня цього самого року всі звільнені зібралися на одну з башт замку. У пам'ять про визволення вони шапками наносили родючої землі й посадили молоду липку. Півтора сторіччя вінчає башту це дерево. Лісники зібрали крилаті плоди, виростили саджанці. 1 сотні деревцят було вирощено у Закарпатті, Польщі, Угорщині, Чехії, Румунії. Вони стали символами свободи.
Є багато цікавих історій про природу. У містах дерева рятують людей від дощу, сажі. Тополя затримує 100 г сажі. Липа найкраще з усіх дерев уживається з асфальтом. Тож садіть її на тротуарах, біля будинків. В асфальтованій лунці вона житиме по¬над 60 років. Хоча у природних умовах може рости 400 років.
Якщо в лісі багато кульбаби, це сигнал про те, що ґрунт збився і дерева захворіють.
Є трава, яка не горить, — мучниця, безсмертник, сахалінська гречка. Ця соковита трава зростом з людину.
Лісові мешканці, тварини і рослини, володіють відчуттям часу. Соловей прокидається о 2 год ночі, перепел — о 3 год, трясогузка — о 4 год, горобці — о 6 год ранку.
Шатобріан сказав: «Ліс передував людині, а пустелі слідуватимуть за нею».
Про ліс можна розповідати годинами. Його описували видатні люди епохи. Шуман написав «Лісові сцени». Лист «Альбом мандрівника», Мендельсон «Пісні без слів». Виразив свою любов до природи і П.Чайковський. Він посадив березову алею, вирощував квіти у своєму улюбленому парку. Людина, яка духовно багата, у якої душа співає, не може заподіяти лихо ні лісові, ні людині. А багатство своєї душі він вилив у музиці. Тож послухаємо фрагмент твору «Пори року».
Галасливі компанії в лісі можуть налякати птахів, які через шум залишають гнізда. Хімічне сміття зітліває через 1000 років, тому пляшки, кульки, фольгу тощо потрібно привозити додому. 90% лісових пожеж є наслідком недбалого поводження з вогнем. Не слід руйнувати мурашники, витоптувати й ламати молоді саджанці. Ліс нас годує, одягає, дає нам повітря, лікує. Тож не кривдімо його.
Один мудрець вдало підмітив: «Чим більше пізнаєш людей, тим більше починаєш любити тварин». Ми чомусь вважаємо кицьок, собак та іншу живність меншими братами. Придивіться до замурзаної дворняжки, зазирніть їй у вічі. Це створіння не здатне на зраду, заздрість. Недарма люди, коли говорять про вірність, порівнюють її з «собачою».
На жаль, настали часи, коли потрібно захищати тварин від людей. Придивіться навколо себе і побачите голодного собаку, голуба з перебитою ніжкою. Людина постійно загрожує спокою тварин, переслідує, знищує. Їй потрібно з них м'ясо, шкіра, жили, кістки... Полювання на тварин є не що інше, як винищення цілих видів. Годі говорити про колекціонерів. За особину зникаючого виду вони платять 10 тис. доларів, щоб потім її законсервувати або зробити з неї опудало. Видам загрожують також війни, забруднення, туризм.
Ми з вами можемо допомагати тваринам: поводитися в лісі належним чином, не полювати без дозволу, рятувати поранених звірів, З доглядати за свійськими й домашніми тваринами.
Люди, чи знаєте, чого мені треба? Чистого дощику з синього неба. Треба і чути, і бачити літом, Як заливається жайвір над житом. Як підпадьомкають в мідній пшениці Досвітком тихим перепелиці. Треба, щоб в лісі для лиса і лося Місця живого хоч трохи знайшлося, Треба ще рибок, малих і великих, В чистих-пречистих озерах і ріках. Треба, щоб я по морському купанні Не одмивавсь од мазуту у ванні. Треба сніданків і треба обідів, Тільки, будь ласка, без жодних нуклідів. Треба, виходить, не так і багато. Люди, чи важко про все це подбати?
|
