Час і досі не загоїв рани, цей одвічний біль Афганістану… - Розробки виховних годин - Творчі роботи студентів - Каталог статей - Персональный сайт
Неділя, 04.12.2016
Педагогіка
Меню сайта
Наше опитування
Ваше ставлення до кредитно-модульної системи
Всього відповідей: 2159
Адміністрація сайту не несе відповідальності за зміст матеріалів, розміщених у каталозі.

Час і досі не загоїв рани, цей одвічний біль Афганістану…
Тема: « Час і досі не загоїв рани, цей одвічний біль Афганістану…»
Мета: Ознайомити учнів з передумовами афганської війни, донести до їхніх сердець основну думку: війна - це безумство, це невиправдана
жорстокість;виховувати в учнів почуття патріотизму, вміння співпереживати.

Обладнання: політична ката світу, фотографії, аудіо запис.

Хід роботи: 

І. Організаційна частина
ІІ. Вступна частина

Війна — складне суспільно-політичне явище, пов’язане з розв’язанням протиріч між державами, народами, національними і соціальними групами з переходом до застосування засобів збройної боротьби, що відбувається у формі бойових дій між їх збройними силами. Це специфічна форма вияву соціальних відносин, у якій домінує збройна боротьба як продовження політики, що підпорядковує своїм цілям усі сфери суспільного життя.
Війна - усього-на-всього труслива втеча від проблем мирного часу.
Томас Манн
Війна – засіб розв’язання зубами політичного вузла, який не піддається язику.
Амброз Бірс
Війна – це більшою частиною каталог грубих помилок.
Вінстон Черчілль
Старики оголошують війну, а вмирати йдуть молоді.
Герберт Губер

ІІІ. Основна частина
Учитель. Дорогі учні! 15 лютого відзначають скорботний День пам'яті воїнів-афганців. Сьогодні ми з вами дізнаємось про героїв цієї страшної війни. Мені дуже хочеться, щоб поезії, пісні, розповіді, спогади, вистраждані в Афганістані і про Афганістан, пройшли крізь ваші юні серця, і ви зрозуміли, що найстрашніше і найбезглуздіше у світі - це війна. Ми повинні пам'ятати тих, хто її пережив, тих, хто не дожив, не доспівав, недокохав.
Що ми знаємо про афганську війну ? Можна розказати про ту страшну неоголошену війну, що розтяглася на довгих 10 років, мовою цифр. Будь-яка війна у цифрах - це моторошно й страшно.
22 роки тому, 15 лютого 1989 року, ступаючи із сином по мосту через Амудар’ю, генерал Громов символізував цим переходом закінчення для радянських військових афганської війни. Для кожного з більш ніж 600 тисяч тих, хто служив в Афгані, вона була і залишається своєю. Для тих, хто не повернувся : 9511 убитих у боях, 2386 померлих від ран, 817 - від хвороб, 1793 - чиї життя забрали аварії і катастрофи. І для живих. Ми повинні розуміти трагізм участі в афганській війні тоді ще радянських людей, бо через Афганістан пройшло їх з України більше 160 тисяч. У цій війні загинуло більше 15 тисяч наших солдатів, 35 тисяч було поранено, тисячі потрапили в полон.

1-й учень.(показує на карті) Афганістан - це держава , що знаходиться в Південно-Східній Азії, де проживає 17 млн. чоловік, з них 8 млн. - афганці, а решта - таджики, туркмени, узбеки, хазарейці. 
До середини 70-х років це була одна з найвідсталіших країн світу.
Афганістан - це 70% гірської місцевості з бідною рослинністю, гірський хребет Гіндукуш з висотою гір до 7 - 8 тисяч метрів. 86 тисяч чоловік населення проживають в аулах, у злиднях. 3 млн. чоловік ведуть кочовий спосіб життя. Страшенна бідність, відсутність елементарної медичної допомоги, масова неписьменність серед населення, особливо серед жінок та дітей, висока смертність.
У квітні 1978 року афганський народ піднявся на боротьбу за краще життя, скинув монарха, проголосив Афганістан республікою.
2-й учень. Нова влада взяла курс на соціалізм. Було видано закони про ліквідацію лихварської заборгованості, скасування калиму при одруженні, про наділення селян землею, яка раніше була власністю поміщиків. Запровадили початкову освіту, надали право афганським жінкам зняти паранджу.
У мусульманських країнах такі закони були приречені на провал , бо суперечили нормам ісламу. Новий режим почав репресії проти духовенства, закривалися й руйнувалися мечеті. Племінні та етнічні вожді не визнавали нового уряду. Почали формуватися загони "маджахетів" ("борців за віру"). У країні спалахнула громадянська війна.
1-й учень. Щоб зрозуміти трагізм афганської війни, потрібно хоч трохи знати про її передумови. Розставити усе на свої місця можна лише зараз, коли доступнішою стає засекречена інформація.
Каталізатором військового втручання стала Квітнева революція 1978 року, про яку ми тільки що говорили. У результаті цього у грудні 1978 року між СРСР і Афганістаном був підписаний договір, за яким Радянський Союз зобов'язувався переозброїти афганську армію. Виходячи з цього, керівництво СРСР на чолі з Л.І. Брежнєвим продемонструвало готовність надати прокомуністичного режиму НДПА Бабрака Кармаля реальну воєнну підтримку.
27 грудня 1979 року були введені десантні частини в Баграм, Кабул та інші великі міста, а згодом вони втяглися у бойові дії по всій території. Присутність чужоземних військ викликали стихійний опір народу. Пік бойових дій припав на 1984 -1985 роки.
Учитель. (з розповіді Колоди В.В., полковника у відставці).
"Домислу чутки були різними, але ми вирішили, що нас відправляють в Іран. І дуже здивувались, коли довідались, що летимо в Афганістан. Перебуваючи над територією ДРА, я з кабіни пілота побачив заграву. Вирішив, що йде бій. Тоді горів ІЛ-76. Машина йдучи на посадку, врізалась у гірську вершину. Загинуло 7 членів екіпажу і 34 десантники ".
2-й учень. Нашим солдатам говорили, що вони виконують інтернаціональний обов'язок, тобто захищають братній народ.
І вони сліпо обдурені, "наводили лад" у тій країні "вогнем" і "мечем".
Вони вірили і думали, що продовжують подвиги й славу батьків і дідів, які виконували такі ж обов'язки в Іспанії, Угорщині, Чехії...
Афган плював їм кулями в обличчя. Брудна підступна війна... За що, за які ідеали, за чию Батьківщину, в ім'я якої мети загинули десятки тисяч юнаків ?.. Ті, що на місцях їх демобілізували хлопців, виконуючи секретні вказівки, потім казали, що "ми вас туди не направляли". Тоді хто ? Брежнєв, Андропов чи інші компартійні вожді ?.. Так, вони. Тодішня система взагалі.

1-й учень. 
Засинають піски -
Невблаганно, пекучо і сухо,
А у флягах - ні грама, ні краплі води.
І прицільним свинцем
Звідусіль огризаються "духи",
Смерте, руку свою
Одведи, одведи, одведи...
2-й учень.
Їх немає вини - цих ошуканих юних Іванів,
що орошують кров'ю сипучі і згірклі піски.
Їм нема що робить
В цім далекім, чужому Афгані.
І за що побратими кладуть українські кістки?
1-й учень. Гинули не тільки українські юнаки, а й хлопці з усього Радянського Союзу, що були призвані на службу в Афганістан, гинули й афганці.
2-й учень. "За мусульманським звичаєм, наприклад, коли гине кревний або вояка, - вони не плачуть, не волають, не клянуть, а навпаки, мовчки дивляться і в думках своїх просять Аллаха помститися ворогові".
1-й учень. Скільки їх - юнаків - голубооких, русявих, чорнявих, одружених і тих, до яких не прийшло ще кохання, загинуло на тій землі. А для кількох сот юнаків війна ще й досі не закінчилася. Ті, хто сьогодні серед нас, пройшли сувору школу Афганістану. Колишні воїни-афганці працюють у різних галузях народного господарства.
Учитель. А як сьогодні можна не згадати наших земляків, які повернулись додому:
47 тисяч "афганців" досі не мають власного житла. Зараз в Україні потребують допомоги 1683 матерів, 505 вдів, 711 дітей-сиріт воїнів, які загинули в Афгані. Усім їм намагається зарадити Українська спілка ветеранів Афганістану на чолі з С. Червонопиським.

Учитель. Хто на пластмасових, хто на костилях, хто на власних. Вони все-таки повернулись. Не всі. Частину Бог забрав до себе. А вони так молилися до нього: і ті, що вірили, і ті, що стали вірити лише на війні. Можливо, ця віра і підтримувала їх, - віра в Бога, в Матір. 
І невже можна забути оту згорьовану неньку, оту ранню сивину, оті виплакані сльози над цинковими хлопчиками, яких у Союз привозив "чорний тюльпан". Так називали літак, який щодоби вивозив гроби загиблих до Союзу...
І не можна не згадати розповіді автора однієї із статей газети "Нова доба".
"Одного разу, повертаючи з Києва в Черкаси, - згадує автор, водій автобуса увімкнув магнітофон. У салон долинув тихий перебіг гітарних струн і голос Розенбаума... Коли знаменитий бард завів пісню "Чорний тюльпан", кілька чоловіків встали. Це були молоді хлопці, і лише один серед них - літній чоловік. Всі вони, на загальний подив пасажирів, мовчки стояли, аж доки зазвучала інша пісня. Автор звернувсь до юнака, що знову сів на своє місце попереду нього:
- "Скажіть, чому ви слухали ту піню стоячи, а решта пасажирів сиділа ?
- Тому, що вони не знають того, що довелося пережити нам у "країні, що кулями нам плювала в обличчя". Це похоронний гімн Афганців. Ті, хто воював в Афгані, слухають цю пісню стоячи... Це стало неписаним законом для колишніх воїнів.
Пісня( Олександр Розенбаум - Чёрный Тюльпан).

1-й учень. І поки на Землі існують гарячі точки, і поки порушується біблійна заповідь "Не вбивай!", ми не повинні заспокоюватися. Там, де пролилася кров, виростає ненависть. Де виростає ненависть - сіється смерть. 
Учитель. Хочу сьогодні згадати і про поетів-афганців. Василь Слапчук... Його поезії я використав у виховній годині. Доля хоч трохи, але милосердна до нього, бо залишила живим. Зараз він мешкає у місті Луцьку. З війни повернувся інвалідом.
Більше 50 років тому було покладено край фашизму. Діди наші думали, що та війна - остання. Вони не знали, що їх онуків також називатимуть ветеранами.
Давайте ж і ми з вами будемо пам'ятати ветеранів, виявлятимемо розуміння до тих, хто пройшов через війну, і для кого вона триває досі. У спогадах, снах і думках. Вони цього заслуговують.
Хай буде все, що має бути: І тихі радощі життя, І слів чужих важке каміння... Мені не требу співчуття. Мені потрібне розуміння.
Так, ми повинні розуміти їх.
Нехай же наша виховна година не закінчується і після дзвінка. Прийдіть додому, розкажіть про почуте своїм батькам, сусідам, однокласникам, бо про це повинен знати кожен, бо про це повинні пам'ятати всі.

IV. Підбиття підсумків 
Обговорення причин, перебігу та наслідків війн.

Категорія: Розробки виховних годин | Добавил: Sorry (31.03.2011)
Переглядів: 8970 | Рейтинг: 4.5/14 |
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Форма входу
Логін:
Пароль:
Пошук
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 7
Гостей: 7
Користувачів: 0
Copyright Стеценко Н.М. © 2016
Сайт управляється системою uCoz