Адміністрація сайту не несе відповідальності за зміст матеріалів, розміщених у каталозі.
Сім чудес світу
Тема:Сім чудес світуМета: розглянути матеріали про найвизначніші пам'ятки світової культури; розвивати в учнів логічне мислення та зорову пам'ять; виховувати любов до прекрасного, інтерес до історії та культури людства.
Обладнання: зображення 7-ми чудес світу.
Хід роботи
I. Організаційна частина
II. Вступна частина
Запитання для розгляду
1.«Сім чудес світу» - незвичайні творіння людського генія.
2.Три гігантські піраміди, найдавніше і єдине, що до нашого часу збереглося з чудес світу.
3.Висячі сади прекрасної вавилонської цариці Семіраміди.
4.Храм богині Артеміди в малоазійському місті Ефесі.
5.Гігантські статуї богів Зевса в грецькій Олімпії й Геліоса на острові Родос.
6.Усипальниця царя Мавзола в Галікарнасі.
7.Фароський маяк поблизу єгипетського міста Олександрії.
На даній виховній ми з вами поринемо у Стародавній світ і дізнаємось про 7 його чудес.
III. Основна частина
Учитель:
Часто доводиться зустрічатися з висловом „Сім чудес світу". Що входить в це поняття?
«Сім чудес світу» - так у стародавності називали незвичайні творіння людського генія, що вражали уяву сучасників красою, величчю, розмірами і технічною досконалістю.
До 7 чудес світу належать :
1. Єгипетські піраміди.
2. "Висячі сади" Семіраміди.
3. Храм Артеміди в Ефесі.
4. Статуя Зевса Олімпійського.
5. Мавзолей у Галікарнасі.
6. Колос на острові Родос.
7. Маяк на острові Фарос.
До наших днів, на жаль, дійшло лише одне із таких чудес – єгипетські піраміди. Інші безповоротно втрачені – зруйновані часом, природними катаклізмами і варварами. Нам мало відомо про людей, які створили «сім чудес світу», історія не пам’ятає імен багатьох з них, але їхні чудові творіння, овіяні легендами, як і раніше, дивують світ. Багато інженерних рішень і технологій, винайдених чи використаних великими майстрами стародавності, так і залишаються нерозгаданими і до сьогодні.
Відомості про «сім чудес світу» дійшли до нас із праць відомих грецьких істориків. Насправді вже в ті далекі часи чудес на Землі було набагато більше.
Перераховані вище загальновідомі споруди були вибрані якимось енциклопедистом цілком довільно, не пощастило потрапити до списку стінам в Тірінфі та Мікенах, мосту через ріку Єворрат у Вавилоні, лабіринту у Фаюмському оазисі в Єгипті, римському Колізею, палацу перського царя Кіра в Екбатанах(сучасний Іран), Міносовому Лабіринту на острові Кріт, Адріановій гробниці в Римі, римському Капітолію, афінському Акрополю, вівтарю у храмі Зевса в малоазійському місті Пергамі, а також Вавилонській вежі.
Отже почнемо нашу подорож…
Єгипетські піраміди
Три гігантські піраміди, найдавніше і єдине, що до нашого часу збереглося з чудес світу, підносяться на західному березі ріки Ніл за вісім кілометрів від столиці Єгипту Каїра. П’ять тисяч років тому ці величні спорудження служили усипальницями наймогутніших правителів Єгипту – фараонів Хеопса, Хефрена і Мікерина.
В Єгипті фараони вважалися божественними, а значить їхнє життя і влада не припинялися зі смертю правителя. Тому єгиптяни не тільки особливим способом зберігали тіла померлих владик, перетворюючи їх на мумій, але й будували для них спеціальні «будинки смерті», де було все необхідне для «земного бога» - від кораблів до посуду, прикрас, їжі і напоїв. Тіло фараона поміщали в похоронну камеру глибоко в надрах величної піраміди, а ходи, що ведуть до неї, завалювали кам’яними блоками або влаштовували в них безліч хитромудрих пасток для численних зухвалих грабіжників, що посміли б зазіхнути на спокій «божества».
Спочатку висота найвищої піраміди Хеопса (її верхівка не збереглася) складала близько 147 метрів. Піраміди будувалися довго – наприклад, Велику піраміду Хеопса 20 тисяч робітників зводили близько 30 років. Загальна вага блоків, які пішли на будівництво піраміди Хеопса складала 5,7 млн тон. За підрахунками французького імператора Наполеона Бонапарта блоків з трьох пірамід в Гізе вистачило б, щоб збудувати стіну висотою 3 м і товщиною 30 см навколо кордонів Франції.
Висячі сади
За легендою, 2800 років тому могутній цар Навуходоносор ІІ взяв дружиною прекрасну Семіраміду, доньку царя лісистої гірської країни Мідії. Місто Вавилон, у той час столиця держави Навуходоносора, стояло на випаленій сонцем долині, що продувалася гарячими вітрами з Аравійської пустелі. Тут годі було знайти дерево чи бодай квіточку. Молода цариця почала сумувати і марніти.
Навуходоносор, який любив дружину, зігнав тисячі полонених і рабів, зібрав найвідоміших будівельників і архітекторів до Вавилона. Невдовзі поруч із царським палацом виросло величезне спорудження у формі східчастої піраміди з чотирма уступами. На кожному уступі був насипаний шар родючої землі і висаджені найрідкісніші і найпрекрасніші дерева і квіти.
Уся ця споруда спиралась на безліч колон, тому здалеку здавалося, що сади цариці звисають у повітрі. Тому їх і прозвали «висячими садами Семіраміди».
Це диво проіснувало недовго – усього близько двох століть, але пам’ять про нього збереглася в історії.
Залишки садів в 1887 році були знайдені архітектором Робертом Кольдевеєм. Будівлі з Месопотамії були досить рідкісні. Звернувшись до античних авторів, він збагнув, що знайшов Висячі сади.
Храм богині Артеміди
У 550 році до нашої ери греками був споруджений храм на честь богині Артеміди у торговельному місті Ефесі на узбережжі Малої Азії. Для будівлі храму архітектор Херсифрон вибрав незвичайне місце – заболочену низину, і для цього була поважна причина. У той час у Малій Азії постійно були землетруси, і зодчий вірив, що пружний болотний грунт послужить своєрідною пружнолю подушкою, що буде оберігати будівлю від поштовхів.
Храм Артеміди в Ефесі являв собою прямокутну споруду з мармуру і коштовних порід дерева. Його покрівлю підтримували 127 колон, розташованих у два ряди, а внутрішнє оздоблення храму вражало своєю надзвичайною пишнотою. Перед будівлею було поставлено велику статую Артеміди.
На жаль, доля храму сумна. У 356 році до нашої ери його підпалив житель Ефеса на ім’я Герострат, який хотів прославитися за будь-яку ціну, і храм згорів дощенту, а Герострат і дійсно прославився – з того часу його ім’ям називають людей, одержимих божевільною жагою слави.
Статуя Зевса Олімпійського
Майже 3000 років Олімпія була важливим релігійним центром Південно-Західної Греції. Греки поклонялися Зевсу, царю богів. У V ст. до н. е. громадяни Олімпії вирішили збудувати храм Зевсу. Величну споруду будували з 466 по 456 рр. до н. е. Храм був створений з кам'яних блоків і оточений масивними колонами. Для створення статуї Зевса був запрошений видатний афінський скульптор Фідій. Спочатку він збудував дерев'яний каркас, який служив богу кістяком, після цього каркас покрили пластинами з слонової кістки, які заміняли богу шкіру, та золотими пластинами, які заміняли одяг. Зевс сидів на троні, який був інкрустований чорним деревом і дорогоцінним камінням. Завершена статуя досягла 13 м в висоту і майже торкалась стелі. Складалося враження, що якби бог встав, то головою зніс би дах. Вдовж стін збудували площадки для глядачів, щоб люди піднявшись на них, могли побачити обличчя бога. Після завершення в 435 році до н. е. статуя на протязі 800 років залишалася одним з найвеличніших чудес світу.
Коли Фідій поставив статую в храмі, приголомшені відвідувачі питали його, за яким зразком він її створив: чи сам піднявся на Олімп, щоб побачити Зевса, чи Зевс зійшов з Олімпу, щоб йому показатись. Фідій відповів, що створив статую за 528-530 рядками першої пісні "Іліади". Щоб показати, як мало треба великому художникові для сюжету великого твору, наведемо ці рядки: "Мову скінчив Кронів син і звів свої темні брови. Божі кучері вмить з безсмертної голови лягли на божественне чоло володаря - і великий Олімп задрижав".
Я хочу вам прочитати, що писав про статую Зевса оратор і філософ Діон Христост: „Якщо людина пережила багато нещастя і турбот, з душею, повною страждань, постає перед статуєю Зевса, то вона забуде про всі страждання, які несе за собою людське життя". а ось що писав Плікій: „Багато є видатних скульптур, але всіх затьмив Зевс Олімпійський, створений Фідієм із золота і слонової кістки".
Колос Родоський
Острів Родос, населений греками, знаходиться в Егейському морі. Жителі острова були незалежними торговцями. Вони намагалися не втручатися в чужі війни, але на них неодноразово нападали. У кінці IV ст. до н. е., святкуючи перемогу над греками, народ Родосу вирішив збудувати статую богу сонця Геліосу, якому завдячували за захист. Точно не відомо, який вигляд мала статуя і де вона стояла. Але створював скульптор Харет 12 років. Бронзова оболонка кріпилася до залізного карнизу. Статую будували знизу, поступово з'єднуючи частини. Її обмощували піском і глиною, засипаючи закінчені частини статуї. Будівництво було завершене в 280 р. до н. е. Фігура Геліоса була така велика, що не кожна доросла людина могла б обхопити руками палець бронзової статуї. Висота статуї – 36 метрів. Колос Родоський – так прозвали статую .
Однак саме розміри стали причиною загибелі гіганта. Статуя простояла більш як півстоліття, коли на Родосі стався страшний землетрус. Підземні поштовхи були такі сильні, що коліна статуї підломилися, статуя звалилася на землю і розбилася на частини. Люди припливали на острів, щоб подивитися на поверженого бога. Слова Плінія „І повержений, він все ще був дивом".
Не так давно, на дні гавані Родосу була виявлена частина кисті правої руки статуї. Вивчивши її дослідники дійшли висновку, що грецькі історики нічого не перебільшили – розміри статуї були саме такими, як вони вказували.
Мавзолей у Галікарнасі
Галікарнас - це перше місто дорійських греків. А ще це батьківщина батька історії Геродота.
Ідей побудови Мавзолею, найбільшої після єгипетських пірамід гробниці в світі , засновувалася не на вірі в безсмертність душі й не на бажанні задовольнити тирана, а на прагненні прославити безмежне кохання. Найпалкіше кохання з усіх, які збереглися в людській пам'яті за останніх п'ять тисяч років.
У 352 році до нашої ери помер цар Мавзол, що правив малоазійським містом Галікарнас. Артемісія, дружина Мавзола, забажала увінчати пам’ять про померлого і наказала побудувати розкішну усипальницю, гідну слави могутнього правителя.
Ця гробниця і стала одним із чудес світу – за іменем царя давні римляни назвали її мавзолеєм. Мавзолей у Галікарнасі був вибудуваний із цегли і зовні облицьований білим
мармуром. Висота мавзолею – 60 метрів – це приблизно відповідає висоті сучасної 20-поверхівки.
Мавзолей простояв близько двох тисяч років. Остаточно був зруйнований тільки в 1522 році, коли вся Мала Азія опинилася під владою Османської імперії.
Маяк на острові Фарос
Найвідомішим маяком, якого не було в жодній гавані світу, став маяк на острові Фарос неподалік від Олександрії Єгипетської. Це був перший у світі маяк. На будівництво маяка пішло 20 років, воно було завершене в 280 році до н. е. під час правління Птоломея ІІ, царя Єгипту. Його висота становила 135 метрів. На верхній площадці маяка постійно горіло багаття, і його світло, зібране бронзовим дзеркалами, було видно на відстані 60 кілометрів.
Маяк Фароський побудовано в 283 році до нашої ери. Він прослужив до 11 століття, але був зруйнований землетрусом, що стався в травні 1100 року. Уламки вежі звалилися в море, однак на острові і досі видно сліди фундаменту маяка.
На останок можна також згадати про 7 чудес нашої України.
Чи знаєте ви, які з визначних пам’яток людської культури входять до 7 чудес України?
Отже, до 7 чудес України належать :
Заповідник «Кам'янець» (Кам'янець-Подільський)
Києво-Печерська Лавра (Київ)
Софіївка (Умань)
Софія Київська (Київ)
Херсонес Таврійський (Севастополь)
Хотинська фортеця (Хотин)
Хортиця (Запоріжжя)
Ми маємо пишатися, що живемо в такій прекрасній країні і в місті, жителі якого хоч щоденно можуть прогулюватись по Софіївському парку – одному з чудес України.
I. Підбиття підсумків
Отже, що цікавого ви дізнались для себе?
