Що в Україні най-най? - Розробки виховних годин - Творчі роботи студентів - Каталог статей - Персональный сайт
Неділя, 04.12.2016
Педагогіка
Меню сайта
Наше опитування
Ваше ставлення до кредитно-модульної системи
Всього відповідей: 2159
Адміністрація сайту не несе відповідальності за зміст матеріалів, розміщених у каталозі.

Що в Україні най-най?
Тема: Що в Україні най-най?

Мета. Ознайомити учнів з історією України, її символами, виховувати в них національну свідомість, розуміння своєї причетності до долі України.
Обладнання. Карта України, Акт проголошення незалежності; на пла¬катах зображення герба України, прапора; на столі - хліб на вишитому рушнику, на партах - рослини-символи України і вислови: «Верба і кали¬на - символи України», «Барвінок - символ кохання і вірності», «Васи¬льок — символ святості і чистоти».

Епіграф. Свою Україну любіть,
За неї Господа моліть...
(Т. Шевченко).
Вступне слово вчителя.
Україна! Наша рідна земля, наша Батьківщина. Вона для всіх, хто її поважає і любить, вона - колиска найкращих у світі пісень, вона - вічна надія на волю і кращу долю.
Мені над усе більш нічого не треба:
Домівка матусі, волошки в житах,
Вишневий світанок, полив'яне небо,
І сиза роса на траві при шляхах.
Таке все тут миле, доступне і гідне –
Високі тополі і тихе село...
Таке сокровенне, насущне і рідне,
Воно в мою душу навіки вросло.
Коралі калини і мамині очі,
І доля - з лелечого наче крила...
Я більшого щастя на світі не хочу,
Щоб лиш Україна міцніла й цвіла
Справді, не треба більшого щастя, щоб лиш Україна розвивалася, зміцнювалася, а ми, її громадяни, робили все для того, щоб вона якнайшвид-ше стала в ряд з передовими країнами світу.
А сьогодні ми з вами заглянемо в її історію, дізнаємося, звідки пішла її назва, ознайомимося з її символами. Адже у нашого народу на землі глибо¬ке тисячолітнє коріння. Українці, як і інші народи, пройшли довгий шлях розвитку, що зафіксувався в усіх сферах життя - культурі, мові, побуті. Україна може пишатися своєю древньою величною історією. А коли ж виникла її назва?

Бесіда з учнями.
Учень 1. Назва «Україна» зустрічається ще в києво-руський час. Першу згадку про Україну зафіксовано в Іпатіївському літописі 1187 року. Вона пов'язана з Переяславським князівством. Оповідаючи про смерть князя Володимира Глібовича - захисника краю від кочовиків-половців, літописець зазначив: «И плакавшися по нем вси переяславци... О нем же Украйна много постона...»
Учень 2. Інше джерело в 1189 році називає Україною частину Галицького князівства, розташовану між Південним Бугом і Дністром. Цю назву згадували, описуючи події 1213 року, коли князь Данило Галицький відвоював у поляків ряд населених пунктів. У літописах назва «Ук¬раїна» вживалася паралельно з термінами «Русь», «Київська Русь», а народ називався «руським», «русинами».
Учениця 1. На старих західноєвропейських картах, які досліджували вчені Аделунг, Бокачов, Лербер, територія нашої Вітчизни завжди охоплю¬валася назвою «Україна».
Дуже цікаві факти французького інженера Боплана, який протя¬гом 17 років перебував на Україні і в 1650 році видав книгу «Опис України». Назву «Україна» знаходимо і на великих глобусах.
Учениця 2. Назва «Україна» існувала аж до часів Петра І. А пізніше таєм-ним розпорядженням царського уряду в 1863 році було за¬боронено вживати назву «Україна», наказувалося називати Малоро¬сією, а народ - малоросами. В цей час також вийшов Валуєвський указ про заборону української мови.
Вчитель. Але Україна пройшла всі випробування, лихоліття, сваволю і вис-тояла. Бо, як писав відомий французький вчений Й.Г. Коль у 1841 році, «Немає найменшого сумніву, що колись велетенське тіло російсь¬кої імперії розпадеться і Україна стане вільною державою. Час цей наближається поволі, але неухильно. Українці є нація з власною мо¬вою, культурою, історичною традицією. Україна роздерта поміж сусі¬дами. Але матеріал для Української держави готовий: коли не нині, то завтра з'явиться будівничий, що збудує з тих матеріалів велику незалежну Українську державу». І цей час настав. Сьогодні Україна - незалежна, і як інші країни, вона має свої символи - герб, прапор, гімн. Зараз ми поговоримо саме про них.
Учень. Про утвердження нашої державності й самостійності свідчить те, що ми маємо малий герб України - тризуб. Як державний герб Украї¬ни тризуб на синьому тлі введений законом, прийнятим українською
центральною Радою в Києві у 1918 році. У проекті Конституції, пред-ставленому конституційною комісією в жовтні 1928 року, в ст. 9 запи¬сано: «Державним гербом Української держави є тризуб золотої бар¬ви на синьому тлі. Право вживання тризуба мають виключно державні установи».
Учениця. Поява тризуба на Україні пов'язана з дохристиянським культом Сонця-Вогню. Він графічно передає єдність жіночого і чоловічого начал, що породжує третю силу - синівське начало. Тризуб здебільшого зобра¬жають золотим або жовтим на синьому тлі. Жовто-золотий - це колір небесних світил, сонячного проміння, без якого неможливе життя.
Вчитель. У наш час Верховна Рада України затвердила тризуб як малий Державний герб. У статті 20 Конституції України записано: «Дер¬жавними символами України є Державний Прапор України, Держав¬ний Герб і Державний Гімн України».
Учень. Державними барвами Української держави є барви синя і жовта. Чисте небо - символ миру (синій) та пшеничне поле - символ достат¬ку (жовтий). Синьо-жовте сполучення на українському прапорі - одне з найдавніших. Походить воно від герба Галицько-Волинського кня¬зівства - золотого лева на синьому полі.
Наш стяг пшеничний у степах під голубим склепінням неба... Він втілює віковічні прагнення нашого народу до миру, праці, краси.
Учениця. Слов'яни обожнювали свої знамена і вірили, що у воєнний час вони святіші від ідолів. Стяги спершу возили разом зі зброєю, перед боєм ставили на узвишші, аби кожен ратник бачив їх. Прапоронос¬цями призначали, як правило, визначних богатирів, які мали за обо¬в'язок постійно тримати прапор над полем бою, пильно охороняти його. Значення прапора під час бою було дуже важливим: якщо він стояв нерухомо - знали: битва проходить успішно, а якщо зникав з поля зору ратників, то це мало означати не що інше, як поразку.
Учень. Вже скільки закривавлених століть
Тебе, Вкраїно, імені лишали...
То ж встаньмо, браття, в цю гарячу мить:
Внесіте прапор вільної держави!
Степів таврійських і карпатських гір
З'єднався колір синій і жовтавий.
Гей, недругам усім наперекір –
Внесіте прапор вільної держави!
Ганьбив наш прапор зловорожий гнів,
Його полотна в попелі лежали...
Але він знов, як день новий розцвів:
Внесіте прапор вільної держави!
Повірмо в те, що нас вже не збороти,
І долучаймось до добра і слави.
Хай будуть з нами Правда і Господь –
Внесіте прапор вільної Держави!
Вчитель. Пісні Михайла Вербицького на слова Чубинського «Ще не вмерла Україна» судилося стати національним гімном України. Хоч з'являлися й інші патріотичні пісні, які виконували роль гімну. Це «Заповіт» Шев¬ченка, «Вічний революціонер» Франка та багато інших. Проте саме пісня Чубинського і Вербицького змогла об'єднати навколо себе патріотів, одер-жимих великою метою - побудовою соборної незалежної України.
Але сьогодні потрібно сказати про той час, коли Україна пере¬бувала у складі СРСР. Згадати тоді про тризуб або синьо-жовтий пра¬пор, чи заспівати «Ще не вмерла Україна» було суворо заборонено. Та були в нас справжні патріоти, які не боялися цих заборон і, хоч потай¬ки, а все ж таки співали «Ще не вмерла Україна», бо твердо вірили, що вона воскресне.
Сьогодні завдання кожного з нас, громадянина України, - знати, поважати символи своєї Вітчизни і не дати нікому поглумитися над ними. Гордитися тим, що маємо свою державу, свою землю, свою мову, свої традиції і свої символи - герб, прапор, гімн. І тільки той буде називатися справжнім патріотом, хто своїми вчинками, поведінкою, працею, знаннями і вміннями зміцнюватиме її могутність.
Та крім офіційних державних символів Україна має ще й народні символи, розповідь про які підготували учні другої групи.
- То які народні символи знаменують нашу країну?
Учениця. Звичайно, скажеш одне тільки слово «Україна» - і в уяві обо-в'язково постають тополя в полі, хрущі над вишнями, калина в лузі, верба край долини...
Калина в Україні - символ рідної землі і вічної пам'яті про тих, хто у мужній борні віддав своє життя за щастя і волю народу, тому й садять її на могилах загиблих. В одній з народних пісень говориться: «...Звелів собі насипати високу могилу, звелів собі посадити червону калину. Будуть пташки прилітати калиноньку їсти, будуть мені при¬носити з України вісти.»
Учень. Калина - це і той символ, що пам'ять людську береже, символ безсмертя, невіддільний від життя, це наш духовний світ. Якщо троянди й виноград, за словами М. Рильського, символізують красиве і корисне, то калина сим¬волізує духовний потяг до своєї землі, свого берега, своїх традицій. «.. .Па¬м'ятай же, сину, що казала мати, посади калину біля свої хати.»
(Пісня «На калині мене мати колихала».)
Учениця. Верба - також символ, який опоетизований в народній творчості і художній літературі. Близько 500 видів верби росте на нашій пла¬неті, а тридцять - на Україні.
Вчитель. Дуже любив Україну славний її син Тарас Григорович Шевченко, який у своїх творах оспівав її красу. 365 разів Кобзар використав слово «калина», а будучи на засланні в Орській фортеці, він посадив гілку верби і викохав її. Для нього вона була уособленням України. А відомий український поет Василь Симоненко писав:
А якщо впадеш ти на чужому полі, Прийдуть з України верби і тополі, Стануть над тобою, листям затріпочуть, Тугою прощання душу залоскочуть.
Учень. У нашій народній символіці особливе місце посідає барвінок. Його образ присутній в багатьох ліричних піснях, іграх-веснянках, обря¬дах. За смисловим навантаженням з хрещатим барвінком може по¬рівнятися лише червона калина. З давніх-давен він уособлює молодість, нев'януче кохання, вірність.
Учениця. Васильок - символ святості і чистоти. А в народній поезії - то квітка вірності:
Посію я василечки, буду поливати,
Ходи, ходи, Василечку, буду цілувати.
Учень. Хліб і рушник - одвічні людські символи. Хліб-сіль на вишитому рушникові були високою ознакою гостинності українського народу.
Хліб був мірилом життя, культури, жоден обряд не обходився без нього. Святість і пошана до хліба передавалися з покоління в покоління дітям і внукам.
Учениця. Хліб на столі. Зайшовши до хати, возрадуймося йому, віддаймо шану тим, хто зростив його. Хай завжди він буде в хаті, прикрашений вишитим рушником. А найпершою молитвою нашою хай буде хвала хлібові, прохання, щоб він не зачерствів, бо, як мовить народ, коли черствіє хліб, то і черствіють душі.

Підсумок.
Вчитель. Розмову про Україну та про її символи можна вести без кінця- краю, бо така багата і щедра наша земля, така славна її історія.
Хочу, щоб кожен з вас запам'ятав те, про що ми говорили сьогодні. Любімо свою землю, випрошуймо у Всевишнього ласки і допомоги, вив¬чаймо, знаймо і поважаймо її символи, не даймо нікому скривдити її.
Молись, дитино, за Україну,
Що нам безсмертне життя дає.
А по молитві ставай до чину,
Ставай до праці, дитя моє.
Молитва небо здіймає вгору,
Заводить сонце в душі алмаз,
А праця творить землі опору
Та від скорботи рятує нас.
Молись, дитино, щоб не вернуло
Московське рабство, як темна лжа,
А по молитві пильнуй, щоб дуло
Твоєї зброї не жерла ржа.
Молитва щира - то з Богом згода,
То криця духу, а не руки,
А чиста зброя - твоя свобода,
Твоя будучність на всі віки.

Джерело: http://www.teacherjournal.com.ua

Категорія: Розробки виховних годин | Добавил: leno4ka (30.03.2011) | Автор: Кривенко О.
Переглядів: 13673 | Коментарі: 3 | Рейтинг: 3.8/12 |
Всього коментарів: 1
1  
Я теж так копіювати вмію em

Ім`я *:
Email *:
Код *:
Форма входу
Логін:
Пароль:
Пошук
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 10
Гостей: 10
Користувачів: 0
Copyright Стеценко Н.М. © 2016
Сайт управляється системою uCoz