Шануймо, бережімо, любім … - Розробки виховних годин - Творчі роботи студентів - Каталог статей - Персональный сайт
Четвер, 08.12.2016
Педагогіка
Меню сайта
Наше опитування
Ваше ставлення до кредитно-модульної системи
Всього відповідей: 2161
Адміністрація сайту не несе відповідальності за зміст матеріалів, розміщених у каталозі.

Шануймо, бережімо, любім …
ШАНУЙМО, БЕРЕЖІМО, ЛЮБІМ …

Мета. Виховувати повагу до чоловіків, батьків.
Обладнання: Святково прикрашена зала. У центрі сцени -вічний вогонь. Звучать фанфари. Під звуки маршу виходять ведучі.

Вчитель. Сьогодні ми зібралися на свято «Любімо, шануймо, бережімо...». Звичайно, любімо, шануймо, бережімо чоловіків. Це свято ми прово¬димо в переддень 23 лютого. У цей день по всій Україні всі жінки, дівчата вітають чоловіків та хлопців із Днем захисника Вітчизни. Напевно, цим жінки хочуть зайвий раз підкреслити у чо¬ловіках такі якості, як мужність, надійність, сміливість, щиросердя, шляхетність.
Шановні чоловіки, хлопчики! Дозвольте мені від імені всіх жінок та дівчат привітати вас зі святом справжніх чоловіків - Днем захисника Вітчизни.
Звання високе Чоловік
І захисник людського роду
Несіть ви гордо з віку в вік,
Славні мужі мого народу! Захисник - наша слава, Захисник - наша гордість, Ти надія держави Й легендарна хоробрість.
Вклоняємось захисникам доземно,
Як рідній хатині з далеких доріг.
Як хлібу, що матінка чемно
Й гостинно кладе на вкраїнський рушник.

Ведуча.
Благословенна і радісна година
Безсмертна буде в пам'яті віків,
Адже сьогодні славить вся країна
Своїх синів, батьків, чоловіків.
Свято, присвячене Дню захисника Вітчизни, оголошується відкритим
(Звучить Гімн України).
У цей урочистий день ми вшановуємо тих, хто причетний до високого звання захисни¬ка Вітчизни: від вкритих сивиною і увінчаних нагородами фронтовиків, до молоді, нашого сьогодення.

Ведучий. Сьогодні свято, яке увібрало в себе багаті та славні ратні традиції, уособлює мужність і героїзм оборонців та визволителів рідної землі на всіх етапах її історії.

Ведуча. Цього дня ми знову повертаємося пам'яттю і серцем до грізних і незабутніх сторінок минулого, щоб ще раз осягнути, кому зо¬бов'язані мирним небом над головою, можливіс¬тю жити і ростити дітей та онуків.

Ведучий. Із давніх-давен так у світі повелося: жіноча доля - ростити дітей і дбати про сімейний затишок, берегти тепло родинного вогнища. А на сильні плечі чоловіка лягає нелегкий обов'язок захисника... Який вій, український воїн? З яких штрихів скласти його портрет? Може, із жари¬нок прадавньої ватри, що зігрівала в походах браву княжу дружину? Може, вогник козацької люльки намалює вам його обличчя?
Можливо, язики полум'я з тісної солдатської пічки повідають, де шукати сучасного лицаря з гарячим серцем? і
(Ведучий присідає біля багаття).

Ведуча. Ось він, вічний вогонь історії... По¬веди нас у давнину, відкрий обличчя славних воїнів минулого!
Від води і землі, від роси ясної і зілля со¬нячного набирайтеся сили молодецької, вдачі слов'янської!

Ведучий. Візьміть життя від сонця гарячого, світла від зір небесних, мудрості від роду свого древнього - і будьте славні в віках прийдешніх! Любіть нашу землю, бороніть її, як матір свою, від кожного, хто із злом до неї прийде!
Бережи, брат, свого брата, як себе, і не роби йому кривди ніякої!

Ми, українці,
Подолали всі незгоди!
Татар і половців розбили орди.
А наші славні запорозькі браття
Нам шлють привіт з вогнем
козацького багаття!
(Пісня «Поки зорить Чумацький шлях>>).

Ведуча. В історії українського народу було неповторне і легендарне явище - Запорозька Січ. Усе своє життя запорозькі козаки покла¬ли на те, щоб боронити люд український від сваволі іноземних загарбників, дбали про те, щоб у цій боротьбі зажити лицарської слави. Героїчні козацькі подвиги, їхня самовідда¬ність, самопожертва, високий патріотизм і на¬ціональна самосвідомість засвідчили віковічне прагнення українського народу до свободи та незалежності. Отож на довгі часи був і залиша¬ється запорозький козак ідеалом українського воїна - лицарем честі і мужнім захисником вільної держави.

А скільки мужності й відваги!
Згадай, як бились козаки.
Татари, турки-яничари
Боялись мужньої руки.

І Січові Стрільці завзяті,
Й бійці під Крутами - вони
Чиїсь сини, батьки - солдати
За Україну в бій ішли.

За рідну землю, за дітей,
Щоб ми тепер спокійно слали,
І в світову війну вмирала,

Щоб ясним був прийдешній день.
Тому в очах батьків - скорбота
За втрачених батьків,. дідів,
У них - історій епізоди,
Писаних кров'ю по житті.

Ведучий. Захищати рідну землю - святий обов'язок чоловіків. Хоч як боліло мамине сер¬це, а мусила вона в усі часи проводжати синів. Благословляла в похід, благала Бога, щоб сини повернулися. Проклинала війни... А сини часто не поверталися з походів, гинули, захищаючи рідний край. Господи, та це ж протиприродне:
колисала, любила, навчала, ростила - а війна забрала... Самотня мати до кінця своїх днів че¬кала своїх синів,.

1-а учениця.
Мала мати трьох синів.
Трьох синів, як ясенів.
Доглядала, берегла,
Всю любов їм віддала,
Тільки б дужими росли
І щасливо вік жили.
Три кохання, три весни,
Три сини, як ясени,
А вона на всіх одна,
Наче ластівка вона.
Мов для себе берегла,
Та Вітчизні віддала,
Грім ударив з далини,
І пішли її сини...
За Дніпром упав Іван,
За Карпатами - Богдан,
І донині там вони
Зупиняють шал війни.
Тільки менший, Ярослав,
Тільки менший, Ярослав,
Невідомо, де упав.
Три кохання, три весни,
Три сини, як ясени.
Залишилася одна,
Од синів - лиш імена.
Ой літа, ой жур-біда,
Не повернуться літа...
Мала мати трьох синів,
Трьох синів, як ясенів.
О. Лупій

Ведуча. Літа біжать, як швидкокрилі ріки, як незагнуздані коні, летять і мчать у вічність. І не зупинити, не повернути, не догнати їх. Але в пам'яті народній ніколи не згасне подвиг україн¬ського солдата, який ціною свого життя захистив рідну землю від страшної чуми двадцятого сто¬ліття - фашизму, який виконав свій священний обов'язок перед Батьківщиною, який назавжди залишився в нашій пам'яті, в наших серцях як воїн-герой, воїн-захисник, воїн-переможець.
(Пісня «Помолись о Нашем воинстве» сл. М. Цветаєвої, муз. М. Митяєва).
Вічний вогонь повернув нас до сучасності... Чай змінилися, але чоловіки продовжують захищай простори своєї землі, берегти свободу України.
Довгим і тернистим шляхом йшла Україна до дня своєї самостійності. Багато випробувань та негараздів випало на долю українців у боротьбі за свободу та незалежність, і завжди в цій боротьбі поруч із народом йшов воїн-солдат.

2-а учениця.
В лугах пишається калина,
Біжить по каменю вода.
За руку мати молода
Веде у світ малого сина.
Щебече, мов пташа, дитина,
Цвіте і сяє далина,
Але тривожна і сумна
Лежить під небом Україна.
Здається, ніби мирна днина,
Проте чорнобильська біда
Не проминула без сліда,
І гіркота пече полинна.
Передчуття терзають злі,
І важче й важче повторяти,
Що вічно будуть син і мати, «І будуть люде на землі».
М. Лукії
Учень.
Козацькому роду
Нема переводу –
Співають в народі давно.
Я знаю, юначе,
Що серце козаче
Тобі від природи дано.
Це значить - не зрадиш,
У скруті розрадиш,
Поділиш на двох хліб і сіль.
Ти в шані по праву.
Про тебе йде слава
В країні моїй звідусіль.
Надінеш ти хвацько
Свитину козацьку,
Візьмешся до діла мерщій...
Тебе не підкупиш,
І ти не відступиш,
Ховатись не будеш в кущі.
Як ненька на сина,
Моя Україна
На тебе надію плекала,
Що скрута минеться,
Коли обіпреться
Вона на плече козака.

Ведучий. Шанування батьків - один із най святіших обов'язків людини. Батьки нас зростили, виховують, навчають добра, люблять. як не відплатити їм пошаною, любов'ю, ласко» і допомогою? Сьогодні ми хочемо вшанувати наших батьків, привітати зі святом.

Сьогодні татів день - удач і побажання,
Свято із свят, прекрасніше за все,
Хай слово привітне і слово неждане
Вам рідную пісню на крилах несе.
Сьогодні ваш день, день добра і любові,
І ніжної музики в затінку тиші,
Твій погляд, мій тату, і ніжнії очі
Такі чарівні, як ніколи раніше.
Хай завтра на плечі вам ляжуть клопоти
Із дерева втіхи залишиться пень,
Хай завтра вам знову іти на роботу,
Та це не сьогодні... Сьогодні - ваш день.
Тож: прошу вас, тату, забудьте турботи,
Полиньте у мріях у сни молоді,
Згадайте дитинство і мрію дитячу,
І казку, і пісню, і юності дні.
(Звучить пісня «Идет солдат по городу»).

Учень.
Про тата теплих слів й пісень є небагато,
Чому так рідко пишуться вірші?
Бо тато мовчазний, на ласку небагатий,
Та скільки є добра й тепла в його душі!
У нього руки мозолясті, у нього серце,як вогонь,
І сходить день новий у щасті
З його натруджених долонь.

Ведуча. Мені здається, якби я була поетом чи могла писати музику, я б не лише про маму складала вірші і співала пісні, а й про тата свого рідного, дорогого батька, бо він у мене най-най-найкращий батько в світі.

Ведучий. Ми добре розуміємо, що хоча ззовні наші тата часом суворі, вимогливі, але в душі вони добрі, ласкаві й ніжні, як мама. Це їхня чоловіча вдача не дозволяє їм показати себе.
Усе в житті міняється і в'яне.
Усе ми на, відходить назавжди.
Лиш батьківська любов ніколи не зів'яне,
Лиш татові слова зі мною назавжди,
Усе, що є в житті, то долі повеління,
А все, що є в мені, то батькове учіння.
Від батька в мене є терпіння і удача,
І розум, батьку мій, - це твоя добра вдача.
Люблю усе живе, що квітне і буяє,
Це. батьку, мабуть, я також від тебе маю.
Ти передав мені усе. що сам умієш,
І наділив мене усім, що сам ти знаєш.
Життя іде-бреде, квітує і згасає,
Науку цю твою я завжди пам'ятаю.
Нехай ідуть роки, і дні у млі згасають,
А ти для мене є теплом землі - я знаю.
Твоє добро святе і людяність велика,
І відданість землі і совість у душі –
Це те усе в тобі, за що я поважаю,
І голову свою в уклін тобі схиляю.

Ведуча. Тато, як і мама, піклується про нас. Коли хворі, підійде до ліжка і стримано ска¬же: «Нічого, скоро видужаєш». Або накиває пальцем: «Я ж казав, потрібно тепліше одяга¬тися...». Ось такі вони: серйозні і стримані в своїх почуттях.

Ведучий. Або ще таке: накоїв щось, мама свариться, кричить, зразу за зошити й щоден¬ник береться, а тато підійде, гляне і скаже поважно: «Щоб більше цього не було, інак¬ше...». Що то «інакше» означає? Але він так це слово скаже, що ого! - більше нічого не схочеш накоїти.

Ведуча. Мати доглядає дітей, порається по господарству, а ось у батька зовсім інші пробле¬ми і турботи, ми навіть бачимо його рідше, ніж матір, бо він піклується не лише про нас, а про всю сім'ю. Щоб жили ми у достатку, і не від¬чували ні в чому нужди, щоб в хаті було тепло, і на подвір'ї все до ладу, і щоб землю обробити та ще й копійку заробити.

Ведучий. Татова любов до нас стримана. Не¬дарма у народі кажуть, що дитину треба люби¬ти так, щоб вона про це не знала. Саме такою і є батьківська любов.
«Батькова лайка -
дужча за материнську бійку».
«Батько не мати -
не буде голубити і цілувати».
«З батьком суд коротенький».

Ведуча. Споконвіку батько в сім'ї вважався господарем. На нього покладалися обов'язки піклуватися про родину, годувати її та захи¬щати. Батьків приклад у родині мав велике значення. Діти, особливо хлопці, намагалися наслідувати батька, бути такими ж працьови¬тими, як він.

1-й учень,
Батьку любий, тату милий,
Нинішнього свята
Ти від нас прийми, щиренький,
Ці слова подяки.
Ці слова - це щира мова,
Щире побажання,
Щоб прожив ти многа літа,
Не зазнав страждання.
Щоб усе тобі велося,
Щастя не минало,
Щоб твоє любляче серце
Смутку не зазнало.

2-й учень.
Щоб благословив Всевишній
Твій доробок всюди,
Щоб усе перемагав ти,
Перешкоди й труди.
Щоб ти вивів нас у люди
Та втішався нами,
Щоб гордитись міг своїми
Донями й синами.
Щоб навчив нас здобувати
Щастя боротьбою,
Щоб весь народ український
Тішився тобою.
(Пісня «Червона рута»}.

Ведуча. Батько - це захисник, годувальник. Батькове слово - це закон. Як скаже батько, так і буде, бо він - голова сім'ї, зразок для своїх дітей. Кожна дитина хоче, щоб її батько був лю¬диною сильною, справедливою, щоб був мудрий і мужній, як ось наші тата.

1-й учень.
Наші батьки не воювали
Та чесно трудяться щодень,
Щоб ми в добробуті зростали,
Співали радісних пісень.

2-а учениця.
Томе вам спасибі, рідний тату,
За те, що нам дали життя,
За нашу маму, і родину,
І за щасливе майбуття.

3-й учень.
Спасибі вам за рідну хату,
І пісню, й мову, і сім'ю,
Спасибі за сестричку й брата,
З ким ділю радість і журбу.

4-й учень.
Спасибі, тату, вам велике
За саду щедрий урожай,
Криниці чистою водицю
І за веселий небокрай.

5-й учень.
Уклін вам, тату, за турботу,
Пораду мудру кожен день,
За батьківську любов гарячу
До крихіток своїх - дітей.

1-й учень.
Ми ж хочем гідними зростати,
До рук дібрати ремесло,
Щоб вам і мамі в вашу старість
Теж добре й затишно було.

2-а учениця.
І хай сьогодні в ваше свято
Звучить і музика, й пісні,
Хай буде весело, врочисто,
Низький уклін вам до землі.
(Діти вклоняються батькам).

3-й учень.
Тобі ж я, тату, дякую, що вміло
Підставив ти міцне своє плече.
За батьківську любов твою і силу,
І за печаль, що і тебе пече.
Твоя порада й настанова
Освятить все моє життя,
Бо ти в моїм житті основа,
Моя надія й віра в майбуття.

4-а учениця.
Ми хотіли вам сказати
Слів приємних так багато.
Слів приємних, полум'яних,
І знайомих, і незнаних.
Та скажу чотири слова,
В них думок моїх основа,
Я із ніжністю скажу:
- Таточку, я вас люблю!

6-й учень.
Ми хотіли вам сказати
Слів приємних так багато.
Так багато, що не в силі
Вибрати лише щасливі.
Та скажу слова немодні,
Я казав вже їх сьогодні,
Сотні раз їх повторю:
- Таточку, я вас люблю!

1-й учень.
І сьогодні, у це свято
Хочемо вам побажати
Радості й добра доволі,
Злагоди в сімейнім колі.
Успіхів у праці вам;
Хліборобам, вчителям,
І шоферам, й трактористам,
І рукам всім мозолистим.
Хай вам всюди будуть раді:
На заводі, чи в бригаді,
У Канаді, чи в столиці –
Ваша праця хай згодиться.

2-а учениця.
Здоров'я, щастя зичимо без міри
У цей святковий світлий день.
Живіть у щасті, добрі і мирі
На хвилях радості і сонячних пісень

3-й учень.
Мій добрий, лагідний дідусю,
Я до землі тобі вклонюся
За теплоту твою і ласку,
За мудре слово, гарну казку,
За те спасибі, що навчили
Любити палко рідний край.
Руки ласкаві цілую!
Літ до ста жити віншую.
(Звучить пісня «Батькове поле»).
Ну щоб здавалося слова,
Слова та голос - більш нічого,
А серце б'ється, о жива,
Як їх почує.
Якщо же слово те дотепне.
І веселе, й іскрометне,
То воно нас звеселяє,
Сміх безжурний виникає.

1-й учень.
Втішив батька
- Іде за роком рік невпинно, Вже двадцять сім тобі, дитино, А ти не став на власні ноги, Не вибрав ще в житті дороги! Невже висітимеш, Семене, Усе життя на шиї в мене?!
- Ой, тату! - скрикнуло «дитя»,
- Ну скільки там твого життя?


2 - й учень.
Буйні предки
Вдарив батько спересердя
Хлопчика малого.
Той поплакав, переплакав
Та й питає в нього:
- Тебе, тату, бив твій тато?
- Бив, та ще й немало.
- Ну а тата твого били?
- Теж перепадало.
І сказало хлопченятко.
Заломивши ручки:
- Тоді ясно, звідки в тебе
Хуліганські штучки.


3-й учень.
Пилип у Римі
Не доводилося Пилипу бувать далі Криму,
А недавно взяв путівку і махнув до Риму.
Оглядаючи музеї й різні Колізеї,
Він заґавився й від групи відбився своєї,
«Зайду, - дума, - в ресторанчик».
Ледве сів за столик,
А вже кельнер біля нього крутиться, соколик,
Пилип меню розглядає, кінчик носа чуха,
І сказав він: «Пардон, гарсон! Фужер коньяка?
Порціоні біфштексіно, гарнір - картоплесо».
Шугнув кельнер блискавично у сусідні двері,
Зрадів Пилип, як дитина: - Штука непогана
Не така вже вона й хитра - мова італьяна.
І вже тобі несуть випить, і їсти, що хочеш.
Кельнер хитро посміхнувся, крутнув головою
І звернувся до Пилипа мовою такою:
Він тут ель би дуля з маком, а не картоплеси,
Єслі б не бил мой бабушка родом із Одеси.

4-й учень.
Кум у комі
Раз прийшов Микола в гості.
- Кум, - питає, - вдома?
Жінка плаче: - Занедужав,
В нього, кажуть, кома.
Став Микола на порозі,
За голову взявся:
- А я ж так спішив до нього –
Аж перечіпався.
Прихопив я кусень сала
І пляшечку рому –
Прийшов кума частувати,
А він впав у кому!
Раптом кум розплющив очі
І промовив кволо:
- Але ж кома - це не крапка.
Наливай Миколо!
(Звучить пісня «Мій генерал»),

1-а учениця.
Сьогодні справжніх хлопців свято,
А в нашій школі їх багато:
Сміливих, веселих і мужніх,
Кмітливих, шляхетних і дружніх.

2-а учениця.
Хто сказав, що справжні хлопці
Лиш в казках існують?
Хто сказав що у десятому
Дівчата сумують?

3-й учень.
Якщо є такі розмови,
Ми відповідаємо:
Кращих хлопців й веселіших
За наших не знаємо!

4-а учениця.
Ми бажаємо вам, хлопці,
Друзі наші щирі,
На «відмінно» всім навчатись
І жити у мирі!

1-а учениця.
Бешкетній нашій половині
Вітання надсилаємо свої.
І для вітання є у нас причини.
Ура - завзятій хлопчаків юрбі!
2-а учениця.
Коли на ваші спільні бійки,
Ми на перерві глядимо,
То віримо, що Батьківщину
Вам без вагань довіримо!

3-я учениця.
Нехай же квітне під очима
Синець пурпурово-голубий.
Спочатку важко у «навчанні»
Та потім легко йти у бій!

4-а учениця.
Щоб зростали і мужніли
Ви кожну годину,
Щоб батьки пишались вами
У будь-яку днину!

1-а учениця.
А ми під захистом у вас
Спокійно будемо навчатись.
Дамо списати вам не раз –
На це вам можна сподіватись!

2-а учениця.
Тому, хлоп'ята, від душі
Без зайвих слів, усі підряд:
Руді, чорняві і біляві -
Прийміть вітання від дівчат!

Ведуча. Шановні батьки, чоловіки-вчите¬лі, працівники обслуговуючого персоналу, хлопці!
Ще раз зі святом вас вітаємо,
І здоров'я вам бажаємо,
Щастя, радості, добра,
І родинного тепла!

Ведучий.
Хай же змилоститься над нами доля,
Хай майбутнє буде без війни,
Щоб не з фронту, а з роботи, з поля,
Тата виглядали доньки і сини.

Ведуча.
Нехай же квітне ваше щастя,
Нехай дзвінкі звучать пісні.
І стелиться вам шлях квітчастий
У ранок завтрашній ясний.
(Пісня «Песенка о хорошсм настроєний»).

Категорія: Розробки виховних годин | Добавил: Sorry (05.03.2010) | Автор: Бойко Іванна Василівна
Переглядів: 3522 | Коментарі: 1 | Рейтинг: 3.0/1 |
Всього коментарів: 1
1  
Немає висновку.
Матеріал сканований.

Ім`я *:
Email *:
Код *:
Форма входу
Логін:
Пароль:
Пошук
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 7
Гостей: 7
Користувачів: 0
Copyright Стеценко Н.М. © 2016
Сайт управляється системою uCoz