П'ятниця, 29.03.2024
Педагогіка
Меню сайта
Наше опитування
Ваше ставлення до кредитно-модульної системи
Всього відповідей: 2225
Адміністрація сайту не несе відповідальності за зміст матеріалів, розміщених у каталозі.

"Лунай, прекрасна наша мово!"
Тема виховного заходу: "Лунай, прекрасна наша мово!"

Мета: Прищеплювати школярам повагу, любов до рідної мови, не цуратися її .

В ч и т е л ь

Незабаром, 21 лютого – День Мови. Це свято вшановує вся наша держава. Ми зібралися, щоб вшанувати нашу рідну мову, бо вона – життя духовного основа. Цивілізоване суспільство не може існувати без мови – засобу спілкування між людьми, засобу вираження думки і передачі досвіду сучасникам і наступним поколінням.
Опановувати мову людина починає з дня народження. Спочатку прислуховуючись до слів матері, рідних, згодом – вимовляючи звуки, слова. Протягом життя – людину супроводжує мова.
1-ий у ч е н ь 2-ий у ч е н ь
Ну,що б, здавалося, слова... Так, слово в кожного своє,
Слова та голос – більш нічого. Багато слів у мові є.
А серце б`ється, ожива, Та вивчити потрібно й знати,
Як їх почує! Щоб в мові правильно вживати,

Звуки, зібрані у слово,
Ще в далеку давнину
Утворили рідну мову.
Українську чарівну!
- Так, слово до слова – зложиться мова. Мова в нас співуча, багата. Для нас – найкраща в цілому світі. Здається, що вона увібрала в себе ранкові роси, вишневий цвіт, шепіт трави, спів струмочка. Щоб бути освіченим, необхідно досконало вивчати свою мову, розмовляти правильно, щоб вас хотіли слухати.

Тож рідну мову треба знати, Ти постаєш в новій обнові
Вона ж для нас – як рідна мати. Як пісня линеш, рідне слово,
Вивчаймо ж мову з юних літ. Ти наше диво калинове,
Щоб українцями йти в світ! Кохана материнська мова!

Слово – найтонший різець – яким можна доторкнутися до найтонших рис в людському характері, до найпотаємніших куточків людської душі, до найсокровеннішого. Словом можна створити красу, а можна й спотворити. Ви будете чути прекрасну мову кращих синів і дочок України, які своє слово поставили на сторожі честі, совісті. Прекрасна наша мова, бо писалась людьми з незглибимими душами, кров’ю гарячих сердець.
Це – мова Кобзаря, якого ми любимо і яким ми пишаємось.
Судилась їй терниста дорога! Вона як Україна, дивиться у душу кожного з нас очима рідної мами, батьківським словом промовляє до нашого серця.
Слово рідної мови, увінчане терновим вінком страждання, не раз топтане і зневажене. Заборонене і зганьблене. Зраджене і забуте. Щоразу воскресало, аби відродитися у терновому вінку страждання, краси і слова.
Терниста дорога стелилась нашій мові, але вона піднімалася з колін, розвивалася, квітла.

Дотепна, влучна наша мова у веселиках, жартах, гуморесках. Ось послухайте гуморески.
Учні розказують гуморески:

АРТИСТ

Простий батько сина вивчив на артиста.
Мова в того сина ідеально чиста.
Як зі сцени скаже українське слово,
То аж дух займає, просто пречудово.
А в сім`ї артиста діти й домочадці
Чешуть по-російськи, наче ленінградці.
Тож невчений батько запитав у сина:
-Поясни, будь ласка,в чому тут причина?
У театрі в тебе українська мова
А у хаті в тебе –нашого ні слова.
Син великодушно посміхнувсь до тата:
-Ех, освіта в тебе батьку низькувата.
А тому, хто вчений, істина відома.
Що одне на службі, зовсім інше –дома.
Дома в мена мова –засіб спілкування.
А на службі мова-засіб існування.
Як же рідну мову я забуду тату?
Я ж за неї маю непогану плату!

НАЙКРАЩА МОВА

Йде синок до школи вперше.
Пита батько матір:
- Якій мові ми синочка
Будемо навчати,
Українській чи російській ?
Обидві хороші,
- Хай вивчає ту, якою
Печатають гроші.

ЗРОЗУМІЛА ПО-СВОЄМУ ХИТРИЙ ГРИЦЬ
Батько глянув у щоденник -Якщо будеш,-каже дід,-
І питає: «Грицю, Ти на скрипці грати,
Це ж за що тобі учитель Буду тобі кожен день
Вліпив одиницю?» На кіно давати.
Гриць знітився і промовив -Пхе,-сміється Гриць малий,
Так, що ледве чути: Так не вийде діду!
«Та... то я... не міг сьогодні На кіно мені дадуть
Кореня добути». Четверо сусідів.
«Ой лелечко! Чи ви чули? - Будуть також кожен день
Обурилась мати. - На кіно давати
Вже дитину заставляють Із умовою: якщо
Кореня тягати!» Я не буду грати!
С.Сокирко В.Бондаренко.

КМІТЛИВИЙ
Стала Петю на уроці
Вчителька питати:
-Поясни якого роду
Рідне слово «мати».
Відповів на те їй учень.
Дивлячись в очі:
-Якщо в джинсах - чоловічий,
В спідниці - жіночий.

ОДНОКАШНИК
Батько:
- Хто там,синку,в двері стукав?
Син:
-То якийсь дідок. Зовсім лисий, у куфайці, у руці ціпок. Він говорить, що приїхав із села до нас. Що колись ходив з тобоюу четвертий клас.
- Батько:
- Йди скажи: немає татка.То якесь брехло!
- У четвертім нашім класі лисих не було.

НА УРОКАХ РІДНОЇ МОВИ: (діалоги в парах)
-Чому ми кажемо «материнська мова»?
-Бо мати більше говорить,ніж батько.

****
-Яка була погода під час канікул?
-Святкова.

****
-Петренко, пиши розбірливіше! - каже вчителька.
-Еге! - відказує учень. -Може, ви , Натальо Федорівно, ще скажете: пиши без помилок?
******
-Ти , що Іванку, робиш?
-Пишу листа Галинці.
-Так ти ще писати не вмієш.
-То нічого, Галинка ще не вміє читати!

*****
-Ірино , якого роду слово «парта»?
-Якщо Василькова - чоловічого, якщо Марійчина-
жіночого,а якщо та де сидить Наталка і Віталій,-то
середнього.

*****
-Якого роду слово «яйце»?- запитала учителька в учня.
-Ніякого, - вівповів той.
-Чому?
-Бо не знаємо,хто з нього вилупиться:півень чи курка.

*****
-Який це час: я бігаю,ти бігаєш, він бігає, вони бігають?
-Велика перерва.

ЯКИЙ ЧАС...
-Я миюся,
Ти миєшся...
Який це час, Федоте?
-Ну, раз ми з вами миємось,
-Виходить,що субота.
Б.Слюсар.

На уроці малювання
Учитель: - Сашко,чому у тебе заєць жовтогарячий?
Учень: -Тому що він моркви об`ївся.

В ч и т е л ь
-А ви вмієте складати вірші? Давайте спробуємо разом.
Я читаю , а ви додаєте слово за змістом.

Щоб розумним і мудрим стати,
Треба рідну мову (знати).
А щоб вміти говорити ,
Треба рідну мову (вчити)!

Знає кожен з нас чудово –
Не прожити наам без (мови).
Рідна ж мова пелюсткова,
Мудра, світла , (світанкова).

І дзвенить щодня і в свята,
Бо вона така (багата).
І така джерельно чиста
Наша мова (промениста).

Чарівна і калинова
Наша мова (веселкова).
В ній такі слова чудові,
Хліб і сіль на (рушникові).

В ній в віках батьки і діти,
Як без мови в світі (жити)?
Понад світом хай лунає,
Хай ніхто тне (забуває)
Рідну мову українську,
Мудру, щедру, (материнську)!

У світі дитині не можна без слова,
Без ласки, любові і доброти,
Не можна прожити дитині без мови
І без спілкування неможна зрости.
Щоб в світі людиною справжньою стати,
Дитині потрібні турбота й тепло.
Їй треба щодня між людьми виростати,
Щоб все у дитини чудово було.

Я впевнена, тепер ви наполегливіше вчитимете рідну мову,
Щоб вживати багато літературних слів.
Отже, вчіться, читайте і багато знайте.
Ніколи своєї мови не цурайтесь!

Джерело: http://Журнал "Позакласний час"

Категорія: Розробки виховних годин | Добавил: -Юля- (17.02.2010) | Автор: Галянт Юлія
Переглядів: 4522 | Коментарі: 1 | Рейтинг: 0.0/0 |
Всього коментарів: 1
1 admin  
0
Сама розробляла?

Ім`я *:
Email *:
Код *:
Форма входу
Логін:
Пароль:
Пошук
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Copyright Стеценко Н.М. © 2024
Сайт управляється системою uCoz