Тема виховного заходу: "Лунай, прекрасна наша мово!" Мета: Прищеплювати школярам повагу, любов до рідної мови, не цуратися її . В ч и т е л ь Незабаром, 21 лютого – День Мови. Це свято вшановує вся наша держава. Ми зібралися, щоб вшанувати нашу рідну мову, бо вона – життя духовного основа. Цивілізоване суспільство не може існувати без мови – засобу спілкування між людьми, засобу вираження думки і передачі досвіду сучасникам і наступним поколінням. Опановувати мову людина починає з дня народження. Спочатку прислуховуючись до слів матері, рідних, згодом – вимовляючи звуки, слова. Протягом життя – людину супроводжує мова. 1-ий у ч е н ь 2-ий у ч е н ь Ну,що б, здавалося, слова... Так, слово в кожного своє, Слова та голос – більш нічого. Багато слів у мові є. А серце б`ється, ожива, Та вивчити потрібно й знати, Як їх почує! Щоб в мові правильно вживати, Звуки, зібрані у слово, Ще в далеку давнину Утворили рідну мову. Українську чарівну! - Так, слово до слова – зложиться мова. Мова в нас співуча, багата. Для нас – найкраща в цілому світі. Здається, що вона увібрала в себе ранкові роси, вишневий цвіт, шепіт трави, спів струмочка. Щоб бути освіченим, необхідно досконало вивчати свою мову, розмовляти правильно, щоб вас хотіли слухати. Тож рідну мову треба знати, Ти постаєш в новій обнові Вона ж для нас – як рідна мати. Як пісня линеш, рідне слово, Вивчаймо ж мову з юних літ. Ти наше диво калинове, Щоб українцями йти в світ! Кохана материнська мова! Слово – найтонший різець – яким можна доторкнутися до найтонших рис в людському характері, до найпотаємніших куточків людської душі, до найсокровеннішого. Словом можна створити красу, а можна й спотворити. Ви будете чути прекрасну мову кращих синів і дочок України, які своє слово поставили на сторожі честі, совісті. Прекрасна наша мова, бо писалась людьми з незглибимими душами, кров’ю гарячих сердець. Це – мова Кобзаря, якого ми любимо і яким ми пишаємось. Судилась їй терниста дорога! Вона як Україна, дивиться у душу кожного з нас очима рідної мами, батьківським словом промовляє до нашого серця. Слово рідної мови, увінчане терновим вінком страждання, не раз топтане і зневажене. Заборонене і зганьблене. Зраджене і забуте. Щоразу воскресало, аби відродитися у терновому вінку страждання, краси і слова. Терниста дорога стелилась нашій мові, але вона піднімалася з колін, розвивалася, квітла. Дотепна, влучна наша мова у веселиках, жартах, гуморесках. Ось послухайте гуморески. Учні розказують гуморески: АРТИСТ Простий батько сина вивчив на артиста. Мова в того сина ідеально чиста. Як зі сцени скаже українське слово, То аж дух займає, просто пречудово. А в сім`ї артиста діти й домочадці Чешуть по-російськи, наче ленінградці. Тож невчений батько запитав у сина: -Поясни, будь ласка,в чому тут причина? У театрі в тебе українська мова А у хаті в тебе –нашого ні слова. Син великодушно посміхнувсь до тата: -Ех, освіта в тебе батьку низькувата. А тому, хто вчений, істина відома. Що одне на службі, зовсім інше –дома. Дома в мена мова –засіб спілкування. А на службі мова-засіб існування. Як же рідну мову я забуду тату? Я ж за неї маю непогану плату! НАЙКРАЩА МОВА Йде синок до школи вперше. Пита батько матір: - Якій мові ми синочка Будемо навчати, Українській чи російській ? Обидві хороші, - Хай вивчає ту, якою Печатають гроші. ЗРОЗУМІЛА ПО-СВОЄМУ ХИТРИЙ ГРИЦЬ Батько глянув у щоденник -Якщо будеш,-каже дід,- І питає: «Грицю, Ти на скрипці грати, Це ж за що тобі учитель Буду тобі кожен день Вліпив одиницю?» На кіно давати. Гриць знітився і промовив -Пхе,-сміється Гриць малий, Так, що ледве чути: Так не вийде діду! «Та... то я... не міг сьогодні На кіно мені дадуть Кореня добути». Четверо сусідів. «Ой лелечко! Чи ви чули? - Будуть також кожен день Обурилась мати. - На кіно давати Вже дитину заставляють Із умовою: якщо Кореня тягати!» Я не буду грати! С.Сокирко В.Бондаренко. КМІТЛИВИЙ Стала Петю на уроці Вчителька питати: -Поясни якого роду Рідне слово «мати». Відповів на те їй учень. Дивлячись в очі: -Якщо в джинсах - чоловічий, В спідниці - жіночий. ОДНОКАШНИК Батько: - Хто там,синку,в двері стукав? Син: -То якийсь дідок. Зовсім лисий, у куфайці, у руці ціпок. Він говорить, що приїхав із села до нас. Що колись ходив з тобоюу четвертий клас. - Батько: - Йди скажи: немає татка.То якесь брехло! - У четвертім нашім класі лисих не було. НА УРОКАХ РІДНОЇ МОВИ: (діалоги в парах) -Чому ми кажемо «материнська мова»? -Бо мати більше говорить,ніж батько. **** -Яка була погода під час канікул? -Святкова. **** -Петренко, пиши розбірливіше! - каже вчителька. -Еге! - відказує учень. -Може, ви , Натальо Федорівно, ще скажете: пиши без помилок? ****** -Ти , що Іванку, робиш? -Пишу листа Галинці. -Так ти ще писати не вмієш. -То нічого, Галинка ще не вміє читати! ***** -Ірино , якого роду слово «парта»? -Якщо Василькова - чоловічого, якщо Марійчина- жіночого,а якщо та де сидить Наталка і Віталій,-то середнього. ***** -Якого роду слово «яйце»?- запитала учителька в учня. -Ніякого, - вівповів той. -Чому? -Бо не знаємо,хто з нього вилупиться:півень чи курка. ***** -Який це час: я бігаю,ти бігаєш, він бігає, вони бігають? -Велика перерва. ЯКИЙ ЧАС... -Я миюся, Ти миєшся... Який це час, Федоте? -Ну, раз ми з вами миємось, -Виходить,що субота. Б.Слюсар. На уроці малювання Учитель: - Сашко,чому у тебе заєць жовтогарячий? Учень: -Тому що він моркви об`ївся. В ч и т е л ь -А ви вмієте складати вірші? Давайте спробуємо разом. Я читаю , а ви додаєте слово за змістом. Щоб розумним і мудрим стати, Треба рідну мову (знати). А щоб вміти говорити , Треба рідну мову (вчити)! Знає кожен з нас чудово – Не прожити наам без (мови). Рідна ж мова пелюсткова, Мудра, світла , (світанкова). І дзвенить щодня і в свята, Бо вона така (багата). І така джерельно чиста Наша мова (промениста). Чарівна і калинова Наша мова (веселкова). В ній такі слова чудові, Хліб і сіль на (рушникові). В ній в віках батьки і діти, Як без мови в світі (жити)? Понад світом хай лунає, Хай ніхто тне (забуває) Рідну мову українську, Мудру, щедру, (материнську)! У світі дитині не можна без слова, Без ласки, любові і доброти, Не можна прожити дитині без мови І без спілкування неможна зрости. Щоб в світі людиною справжньою стати, Дитині потрібні турбота й тепло. Їй треба щодня між людьми виростати, Щоб все у дитини чудово було. Я впевнена, тепер ви наполегливіше вчитимете рідну мову, Щоб вживати багато літературних слів. Отже, вчіться, читайте і багато знайте. Ніколи своєї мови не цурайтесь!
Джерело: http://Журнал "Позакласний час" |