Вівторок, 19.09.2017
Педагогіка
Меню сайта
Наше опитування
Ваше ставлення до кредитно-модульної системи
Всього відповідей: 2194
Адміністрація сайту не несе відповідальності за зміст матеріалів, розміщених у каталозі.

Януш Корчак

Януш Корчак 

Насправді його звали Генріх Гольдшміт, а Януш Корчак - це псевдонім, взятий для першої книги. Письменником він хотів стати з дитинства, але батько помер, настали важкі часи, і хлопець віддав перевагу справі, ставши лікарем. Мобілізований на російсько-японську війну, він їде через всю Росію, щоб допомагати пораненим. Потім практикується в європейських клініках, ходить в школи для розумово відсталих, школи для малолітніх злочинців. Корчак вчиться любити дітей і допомагати їм. «Тільки той, хто любить дітей, може вимагати, а той, хто не любить, - і по головці не повинен гладити» -, вважає він. Дітей Януш Корчак не ідеалізує, але для нього кожна дитина - король, причому завжди перший. Так він і назвав одну зі своїх книг - "Король Матіуш Перший". У 1920 р. Корчак створив Будинок сиріт на Крохмальной вулиці (тепер - Якторовська). Він прагнув дати своїм вихованцям дитинство, тому що "ті, у кого не було безтурботного, справжнього дитинства, страждають від цього все життя".

Ось головна думка, до якої прийшов Корчак: дитина - рівна нам людина. Але як бути з відповідальністю? Адже його вихованці далеко не ангели... Що ж, в будинку, де працював Корчак, був свій суд, дитячий. Суд - це ще не сама справедливість, але кожен зобов'язаний прагнути до неї. Тому в тутешньому кодексі всього два вироки: виправдати, а якщо людина дійсно винна, то пробачити, в надії, що вона виправиться.

Коли почалася війна, Корчак - майор Війська Польського - носив мундир так довго, як тільки було можна. Організував пункт санітарної допомоги для безпритульних, але незабаром був арештований за те, що не носив обов’язкову для євреїв зірку Давида. Він до кінця прагнув жити як вільна людина.

У листопаді 1940-го німці змусили перевести Будинок сиріт на вулицю Хлодну, в тільки що відкрите гетто, оточене триметровою стіною. А 6 серпня 1942 р. за наказом гітлерівців його вихованці відправилися в свою останню дорогу. Корчак йшов попереду, тримаючи за руки хлопчика і дівчинку, а над дитячою колоною розвівався зелений прапор Матіуша. Ті, кому залишалося жити одну добу, мовчки протестували.

Так і пришли на Умшлагплац. "Що це?!" - закричав комендант. "Корчак з дітьми", - відповіли йому. Комендант почав щось згадувати, але пригадав тільки тоді, коли діти були у вагонах.                  - Я читав вашу книжку в дитинстві, хороша книжка, ви можете залишитися, лікарю", - сказав комендант.

- А діти?

- Діти поїдуть.

- Ви помиляєтеся, діти перш за все! - відповів Корчак і закрив двері вагону…

 Поїзд повіз дітей в Треблінку.

Врятувати вдалося тільки одного хлопчика. Корчак підняв його на руки, і той зумів пролізти в маленьке віконце товарного вагону. Але і він потім загинув у Варшаві.

Коли незадовго до загибелі хтось запитав Корчака, що б він зробив після звільнення (якщо дочекається), Корчак відповів, що хотів би виховувати усиротілих німецьких дітей.

Першоджерело: http://www.warszawa.ru/korczak.html

Категорія: Педагогічні персоналії | Добавил: admin (12.03.2010)
Переглядів: 2277 | Коментарі: 5 | Рейтинг: 0.0/0 |
Всього коментарів: 3
3  
Хтось з викладачів запитав чи знаємо ми хто такий Януш Корчак, ніхто не відповів. Через декілька днів з'явилась ця стаття. От і подумала, що вона була адресована саме нашому курсу.

1  
Мабуть на нас пожалілися((( Стидно, стидно ah ah ah

2  
Хто пожалівся? blink

Ім`я *:
Email *:
Код *:
Форма входу
Логін:
Пароль:
Пошук
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 5
Гостей: 5
Користувачів: 0
Copyright Стеценко Н.М. © 2017
Сайт управляється системою uCoz