Мій життєвий вибір
Мета: вчити дітей приймати правильні життєві рішення, розвивати почуття відповідальності за свої вчинки, формувати вміння порівнювати та аналізувати різні життєві ситуації, виховувати рішучість, упевненість, толерантність.
Обладнання:дошка, крейда, ватман, маркери, роздаткові картки (по 10 кожному). Хід заняття
Учитель. Дуже часто нам важко зробити правильний вибір у житті, особливо тоді, коли ми опиняємось у складних ситуаціях. Сьогодні ми поговоримо про ті чинники, які впливають на наші рішення. Для початку проведемо гру-аукціон «Як розпорядитися своїм життям». На початку гри прошу кожного написати своє ім'я на кожній із 10-ти карток, які вам було роздано. Уявіть, що кожна з них — це частинка вашої особистості, отже, картки на аукціоні потрібно зберегти.
Через хвилину перед вами постане вибір: «витратити» чи «заощадити» свої картки. На «продаж» буде виставлено різноманітні «товари» по парі. Правила гри не дозволяють купити обидва товари, тільки щось одне або нічого. Зрозуміло, що коли закінчаться картки, вже нічого не можна буде купити.
Ви готові розпочати гру? Тоді не гаймо часу.
Перша пара товарів:
А — чудова квартира або будинок (1 картка).
Б — новий автомобіль на вибір (1 картка).
Друга пара товарів:
А — захоплива подорож у будь-яку країну світу (2 картки)
Б — можливість дружити з тією людиною, з якою тобі дуже хочеться дружити (2 картки).
Третя пара товарів:
А — можливість стати найбільш популярною людиною серед своїх товаришів на 2 роки (1 картка).
Б — можливість мати одного справжнього друга (2 картки).
Четверта пара товарів:
А — можливість закінчити престижний університет (2 картки).
Б — можливість заснувати прибуткову компанію (2 картки).
П'ята пара товарів:
А — можливість мати щасливу сім'ю (3 картки).
Б — можливість здобути всесвітню славу (3 картки).
Шоста пара товарів:
А — можливість змінити якусь одну рису в своїй зовнішності (1 картка).
Б — відчуття спокою протягом усього життя (2 картки). Сьома пара товарів:
А — 5 років «королівського життя» (2 картки).
Б — любов та повага тих людей, які є для тебе найдорожчими (2 картки).
Восьма пара товарів:
А — чиста совість (2 картки).
Б — можливість стати успішним в улюбленій професії (2 картки).
Дев'ята пара товарів:
А — можливість створити диво для того, кого ти любиш (2 картки).
Б — можливість прожити заново одну подію свого життя (2 картки).
Десята пара товарів:
А — 7 додаткових років життя (3 картки).
Б — безболісна смерть, коли настане час (3 картки).
Більше не дозволяється робити покупки. Ті картки, що не були використані, вважаються знеціненими. Давайте обговоримо ваші покупки.
• Яка покупка подобається вам найбільше?
• Чи шкодуєте, що не зробили якусь покупку?
• Чи хотілося б вам поміняти деякі правила гри?
(Обговорення.)
Учитель. Пам'ятайте! Правила гри можна змінити, але життя — це не гра! Не можна повторити вже зроблений вибір чи скасувати прийняте в минулому рішення. Це демонструє нам наступна гра.
Гра «Скріпка».Для гри викликаються 4 учасники, які отримують по одній звичайній канцелярській скріпці. їм пропонується, за командою класу, на швидкість розігнути скріпку.
Після того, як усі впораються із завданням, дається наступна команда: кожен повинен повернути своїй скріпці попередній вигляд. Гравці демонструють класу отримані вироби.
Учитель.Діти, ви розумієте: те, що ми бачимо, назвати скріпками важко. Пригадайте, як швидко ви розігнули скріпки і як нелегко було скласти їх назад. Ось так і в житті: швидко можна наробити безглуздих помилок, але виправити їх нелегко, а іноді й неможливо.
Одним із головних чинників, які визначають прийняття рішень, є характер людини.
Пропоную назвати позитивні та негативні риси характеру — запишемо їх у дві колонки на дошці.
(Учні називають риси (наприклад, доброзичливість, почуття гумору, доброта, чуйність, сміливість, привітність, уважність, тактовність, ще-дрість тощо — позитивні; байдужість, грубість, боягузтво, зрадливість, заздрість, нахабство, жадібність, брехливість тощо — негативні).)
Учитель.Назвіть, які з перелічених рис ви б хотіли мати, а я навпроти них поставлю відмітку.
• Назвіть риси, які, на вашу думку, у вас є.
• Назвіть риси, які ви хотіли б бачити у свого друга.
(Відповіді учнів.)
Учитель. Отже, як бачимо, усім подобаються і в собі, і в інших позитивні риси характеру. Негативні ж ми намагаємося приховати, замаскувати.
Задумайтесь, які риси переважають у вашому характері. Чи не ви¬магаєте ви від інших більшого, ніж робите самі?
Вважається, що правильна модель поведінки відповідає «золотому правилу»: «Стався до інших людей так, як ти хочеш, щоб вони ставилися до тебе».
Давайте обговоримо це правило.
• Як ви вважаєте, чи допомагатиме воно в житті?
• Як ви хочете, щоб ставилися до вас оточуючі?
• Що потрібно робити, щоб люди ставилися до вас добре?
• Серед яких саме людей ви хотіли б мати авторитет? Чи до т людей ми прислухаємося, демонструє нам гра.
Гра «Вірю — не вірю».Один учень виходить із класу, а інші хові ють певний предмет (наприклад, книгу). Учень із зав'язаними очим повинен знайти її. Троє попередньо обраних учнів дають йому пра вильні інструкції, куди потрібно рухатися, щоб знайти книгу. Інш троє учнів навмисне дають йому неправильні підказки. Якщо чере: 5 хвилин книгу не знайдено, виграє команда, яка неправильно підказувала, і навпаки. Учитель. Ця гра демонструє, що правильний вибір залежить тільки від нас, від нашого власного характеру. А поради потрібно приймати лише від мудрих, досвідчених людей, які не бажають нам зла.
• Чому важко завжди робити правильні вчинки або поводитися належним чином?
• Чому треба робити правильні вчинки, якщо неправильні здаються такими легкими та привабливими?
(Відповіді учнів.)
Учитель. Треба бути сміливою людиною, щоб зробити правильний вибір за складних обставин. Це означає, що, незважаючи на труднощі, ти надаєш перевагу складній ситуації, якщо вважаєш її правильною. Наслідки такого рішення можуть бути небезпечними, але смілива людина все одно свідомо обере правильний шлях.
Зараз я розповім історію про сміливість у реальному житті.
Багато років тому у Голландії жив хлопчик на ім'я Пітер. Одного разу він пішов провідати хворого друга, що жив за дамбою. Матері Пітер пообіцяв повернутися засвітла.
Провідавши друга, хлопчик пішов додому вздовж каналу. Він помітив, що після осінніх дощів у каналі піднявся рівень води і хвилі билися об стіну дамби з великою силою.
Коли Пітер уже наближався до свого міста, він почув звук, що змусив його зупинитися — звук води, що ллється. Він глянув униз і побачив, що через невелику дірочку в дамбі просочується вода.
Як і кожен голландський хлопчик, Пітер розумів, що то була небезпечна ситуація: морська вода здатна швидко перетворити маленьку дірочку на величезну діру, і тоді значні території будуть затоплені морем.
Пітер знав, що треба робити в такій ситуації. Він закрив рукою отвір і вода перестала просочуватися крізь дамбу. Хлопчик задоволено посміхнувся і промовив до моря: «Я не дам тобі затопити мою Батьківщину». Потім він почав кликати на допомогу.
На жаль, його ніхто не почув. Тим часом почали спускатися сутінки і похолодало. Рука Пітера затерпла і почала боліти. Він подумав, що його мама, мабуть, хвилюється, оскільки він не повернувся додому вчасно. Але вона могла подумати, що він заночував у свого друга.
Вночі рука Пітера зовсім заніміла, повіки стали важкими, але він не заснув. Час від часу він розтирав занімілу руку і думав про те, що вода не повинна зруйнувати дамбу. Так минула ніч.
Рано вранці Пітера знайшов один чоловік, що почув його стогін по дорозі на роботу. «Тобі дуже боляче?» — запитав він у хлопчика. «Ні, — простогнав Пітер. — Я утримую воду, скоріше кличте людей на допомогу».
Той чоловік підняв тривогу, прибігли мешканці міста і полагодили дамбу. Небезпеку було усунено. Люди віднесли хороброго хлопчика додому, а пізніше Пітер став героєм Голландії, який урятував свою країну від затоплення.
Хтось може подумати, що закрити рукою дірку в дамбі — не такий уже й геройський вчинок, але, щоб прийняти таке рішення, Пітер мав бути хороброю людиною. Йому було лише 8 років, а він вирішив залишитися наодинці з холодною темрявою ночі, щоб урятувати дамбу від зруйнування. Він розумів, що такий вчинок був правильним, хоча це спричинило біль та незручності для нього особисто.
(Обговорення оповідання. Як підсумок заняття учитель пропонує дітям скласти правила поведінки в класі, які відповідали б «золотому правилу».)
Підсумок
Учитель. Кожна людина може помилятися. Розвиваючи свій характер, ми вчимося на власних помилках, і це допомагає нам робити правильний вибір у майбутньому. Отже, необхідно намагатися робити правильні вчинки, приймати правильні рішення незалежно від того, чи сприяють цьому обставини.
|
