Людей нецікавих у світі немає!.. - Розробки виховних годин - Творчі роботи студентів - Каталог статей - Персональный сайт
Четвер, 23.03.2017
Педагогіка
Меню сайта
Наше опитування
Ваше ставлення до кредитно-модульної системи
Всього відповідей: 2184
Адміністрація сайту не несе відповідальності за зміст матеріалів, розміщених у каталозі.

Людей нецікавих у світі немає!..

Людей нецікавих у світі немає

Мета:Формувати цілісне уявлення про людину як господаря власних вчинків і поведінки; показати роль кожної людини в суспільстві і довести, що ця роль залежить від самої людини; поділитися думками, надіями та сподіваннями. 

Обладнання: вислови, притча про істину, лист Оноре де Бальзака своїй сестрі, аркуші паперу, олівці, ручки.

 Хід заняття

Учитель. Починається останній навчальний рік. На крилах надій із кращими думками ми полинемо далі в майбутнє. Пропоную перегорнути сторінки нашого гімназійного життя, аби ще краще пізнати один одного, розкрити цікаві сторони своєї особистості, поділитися думками, сподіваннями, мріями.
Мої перші надії на них. Цілих десять років ми здобували їх, такі важкі – з одного боку, і легкі - з іншого. Вона – це наші знання. Як сказав Гегель, треба брати у світле майбутнє «науку чисту, обов’язкову для всіх, яка не гне спину ні перед ким, не схиляє покірно чоло перед будь-чим; науку точну, мов перевірених компас, яка безпомилково вказує, де Істина, а де Похибка.». І ми брали їх упродовж навчання. Хто набирав обома пригоршнями, а хто – сором’язливо, зовсім трішки, а, можливо, хтось взагалі не хотів «бруднити руки» (гадаю, що серед нас таких немає).
То які ми? Якими бачимо себе у колі своїх однолітків?

Вправа «Це я». Учні на зігнутому вдвоє аркуші зображають силует людини. Обриваючи зайве, отримують «тіло» людини. 
Учитель. Без сумніву, кожен із вас, діти, - це особистість зі своїми думками, переживаннями, турботами. Поділіться зі мною ними. Я пропоную на частинах ваших ляльок написати:
Голова: риси мого характеру (який я?);
Руки: що я вмію робити найкраще?
Ноги: мої досягнення (у спорті, науці, навчанні, особистості);
Тулуб: що я люблю?
Ці думки допоможуть мені краще розібратися у ваших переживаннях, уподобаннях і прагненнях.
Гадаю, щойно кожен із вас замислився над сутністю людини. Підсумуйте свої думки і скажіть кілька слів про себе за формулою: «Я людина, яка…».
(Відповіді учнів.)
Учитель. Як важко нам іноді оцінити себе: свої вчинки, бажання, сказати про себе щось хороше, приємне. Набагато легше оцінити людину, яку знаєш багато років, близьку тобі. Отже, я пропоную оцінити вам своїх друзів. Давайте поділимося своїми міркуваннями.

Вправа «Незакінчене речення». Учні характеризують своїх друзів, починаючи розповідь словами: «Я хочу вам розповісти про…». 

Учитель Надії, надії, надії… Ваші батьки покладають на вас свої найсокровенніші надії і сподівання. І так не хочеться підвести їх, не розчарувати. Хто вам у цьому допоможе?
(Відповіді учнів.)
Учитель. Я так хочу, щоб у кожного із вас був слуга, такий, якого найняв Оноре де Бальзак. Ось уривки з листа письменника своїй сестрі. «Тремти…тобі я повідомляю щось жахливе… я найняв слугу, звуть його Ясам. Він витрушує одяг, стежить за білизною, чистить черевики, витирає меблі, підмітає наспівуючи співає підмітаючи, сміється розповідаючи і розповідає сміючись. Але я його спиняю:
- Ясам!
- Що хазяїне?
- Облиш базікати, накрий на стіл і подавай сніданок!
- Добре, хазяїне.
Ясам обклеїв білим папером полиці у шафі, що стоїть біля каміну, і склав на них білизну, до шафи він пристосував замок. Ясам змайстрував із синього паперу і рамки, які він десь роздобув, екран для каміну, побілив кімнату від книжкових полиць до каміну.
Підкоряючись моїм наказам, Ясам працював щодня дедалі більше – писав, схилившись над книжками, бігав по бібліотеках. Скінчилось все тим, що він став мало не каторжником».
А його «хазяїн» став генієм світової літератури. Звали обох…Оноре де Бальзак.
Отож, найміть собі у помічники «Ясама» і побачите, що удвох набагато краще йти по життю. Запам’ятайте слова: «Фортуна не любить лінивих, її обранці – люди діяльні!».
Ще одна моя надія – на те, що кожен із вас знайде у цьому житті Істину. А щоб легше було шукати, повчимося у мудрого царя Соломона.

Учитель. Притча про істину. 
Один мудрий цар, помираючи, покликав своїх дітей і запитав:
- Що кожен із вас думає про світ?
- Нічого гарного в ньому немає, - відповіли царевичі. – У ньому зло, жорстокість, обман, несправедливість, образи…
- Гірко мені від тих слів, діти мої. Бо ж як можна жити і правити світом, якщо ваш розум отруєний думками про помсту й образи, а ваше серце несе тягар смутку. Благословляючи вас на царство, я хочу, щоб ви пам’ятали: що ви несете у цей світ, таким він і буде. Хай один із вас принесе в нього Щастя, другий – Добро, третій – Мудрість, четвертий – Справедливість.
І знайте, що Щастя – це не гроші, не влада, не володіння чимось, це стан душі і шукати його треба всередині себе.
Добро – це вміння нести у світ свої прагнення і не нав’язувати нікому того, чого бажаєш сам.
Мудрість – це не вказувати комусь, яким треба бути, а здатність змінюватися самому.
Справедливість – це вміння не оцінювати інших за своїми мірками.
І пішли його діти нести у світ Мудрість, Справедливість, Щастя та Добро. Але всі вони пішли по одному, от тому скрізь чогось бракує.
Розповів цю історію, помираючи, цар Давид своєму синові Соломону. «Я все зрозумів, - вигукнув Соломон, - світ не повинен бути розділений. Я правитиму так, щоб у ньому було все разом: і Мудрість, і Справедливість, і Добро, і Щастя».
Так Соломон знайшов Істину.

Учитель. Я плекаю надію на те, що кожен із вас знайде у цьому світі свою Істину, єдину і правильну, яка стане сенсом вашого життя.
А які ваші надії на наступний рік, на ваше недалеке самостійне життя? Пропоную поділитися ними…
(Учні відповідають ланцюжком.)
Учитель. Ваші мрії, надії і сподівання символізує ось цей птах. Я пропоную залишити на ньому ваші мрії та побажання. Але не на простому аркуші паперу, а на… Зрештою, що з нього вийде, ви побачите самі.
(Учні згортають удвоє аркуш паперу, малюють свою долоню, обривають зайвий папір. Виходить пташка, на якій кожен пише своє побажання.)
Учитель. А закінчити нашу годину спілкування я хочу словами Ліни Костенко:
І все на світі треба пережити. 
І кожен фініш – це, по суті, старт.
І наперед не треба ворожити,
І за минулим плакати не варт.
Хай буде все небачене побачено.
Хай буде все пробачене пробачено.
Єдине, що від нас іще залежить,
Принаймні вік прожити, як належить.
А треба жити, якось треба жити.
Це зветься досвід, витримка і гарт.
І наперед не варто ворожити,
 І за минулим плакати на варт. 
Я бажаю прожити наступний, останній рік у мирі і злагоді, у спільних турботах і радощах, такими ж дружними, якими ви є.
До побачення!

Категорія: Розробки виховних годин | Добавил: rarisa (30.11.2009) | Автор: Єжаченко Лариса
Переглядів: 3579 | Рейтинг: 5.0/4 |
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Форма входу
Логін:
Пароль:
Пошук
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 3
Гостей: 3
Користувачів: 0
Copyright Стеценко Н.М. © 2017
Сайт управляється системою uCoz