Егоїзм та душевна щедрість Мета. Форсування в учнів навичок самоаналізу, вміння вести дискусію, висловлювати власну думку. Сприяння розвитку моральних почуттів і рис особливості. Обладнання:
1)написати на папері основні поняття про які йдеться мова ( "егоїзм”, "душевна мудрість”, "альтруїзм”);
2)висловити, записані на дощці та картках, необхідні для роботи: "Добрі якості ніколи не виправляють злих, як цукор доданий до отрути, не заважає їй бути смертельною”.
Арабське прислів’я "Допоможи тому , хто несе тягар, а не тому, хто покладе його поруч"
Сенека "Поведінка – це дзеркало, в якому кожен показує своє обличча”
В.Гетте "І в житті, як на полі мінному,
я просила в цьому сторіччі
хоч би той магазинний мінімум:
– Люди, будьте взаємно вічливі! –
І якби на те моя воля,
Написала б я крізь курси вами:
– Так багато на світі горя,
люди, будьте взаємно красивими”
Л. Костенко 3) Ситуації, записані на картках.
4) Бірочки з надписами ("Група експертів”. "За”, "Проти”)
Учням попередньо дане завдання: подумати, що таке душевна щедрість і що таке егоїзм? Чи багато важить у сьогоднішньому житті душевна щедрість та душевна доброта? І. Вступне слово вчителя.
Мати репутацію доброї людини, душевно щедрої, відчувати до себе дружнє ставлення і повагу до людей – законне прагнення кожного. Але як цього досягти? Чи існує загальний принцип поведінки Так, і в ньому втілена мудрість позитивного ставлення до людей: "Поводь себе з іншими так, як хотів би, щоб інші поводились з тобою”. А поряд з цим є менш важливий принцип: "Увійди в становище іншого”.
Тобто. Як ти хочеш, щоб люди ставились до тебе добре,стався і до них так. Якщо хочеш, щоб друзі допомагали тобі в скрутну хвилину, вмій зрозуміти і їхні проблеми. Не говори про доброту, Коли ти нею сам не сяєш, Коли у радощах вітаєш, Зачувши про чужу біду. Бо доброта не тільки те,
Що обіймає тепле слово.
В цім почутті така основа,
Яка з глибин душі росте. Коли її не маєш ти,
То раниш людяне в людині,
Немає вищої святині,
Ніж чисте сяйво доброти. – Скажіть, а самому бути добрим легко? А чи потрібна сьогодні душевна щедрість? Чи багато вона сьогодні важить? ІІ. Роздуми дітей.
Ситуації, підібрані учнями про егоїзм та душевну щедрість.
– А як можна дати визначення цим поняттям: "Егоїзм, душевна щедрість?
ІІІ. Слово експерта
(Наукове визначення даних понять)
(На дошці вивішуються таблички з написом понять "Егоїзм” – чорним чорнилом, "Душевна щедрість” та "Альтруїзм” – червоним.
– Трактується поняття "Альтруїзм”.
ІV. Розгляд ситуації.
Розглянемо ситуації запропоновані групами дітей "За” і "Проти”ю (Ситуації: "Людина з гарячим серцем”, "Чому купався інвалід”)
V. Підводимо підсумок.
"Поведінка – це дзеркало, в якому кожен показує своє обличча”.
В.Гетте
"Допоможи тому, хто несе тягар, а не тому, хто покладе його поруч”.
Сенека Завершити виховну годину хочеться словами Л. Костенко:
"І в житті, як на полі мінному,
я просила в цьому сторіччі
хоч би той магазинний мінімум:
– Люди, будьте взаємно вічливі! –
І якби на те моя воля,
Написала б я крізь курси вами:
– Так багато на світі горя,
люди, будьте взаємно красивими” Додаток 1
Визначення понять "Егоїзм”, "Душевна щедрість”, "Альтруїзм” за словниками та енциклопедією.
Егоїзм – (фр. еgoiste, від лат. Ego – Я) моральний принцип та негативна риса характеру, що полягають у нехтуванні інтересами суспільства та інших людей заради особистих інтересів.
(Словник іншомовних слів)
Егоїзм – себелюбство, нехтування суспільними інтересами та інтересами інших людей заради задоволення власних особистих інтересів і прагнень.
(Тлумачний словник)
Душа – внутрішній психічний стан людини.
(Тлумачний словник)
Щедрий – який рада надає матеріальну допомогу, – який нічого не шкодує для інших.
Душевна щедрість – внутрішній психічний стан людини, яка радо подає допомогу, нічого не шкодуючи для інших і нічого не чекаючи в замін.
Альтруїзм – безкорисливе ставлення до діяльності на благо інших, готовість заради цього зректися власних інтересів.
(Словник іншомовних слів) Додаток 2
Людина з гарячим серцем
Вузенькою доріжкою йшли два супутники. З однієї сторони доріжки грало синє море, з іншої стояли сині гори.
Супутники йшли довго. Вони шукали Красу. Один із них був чоловік з Гарячим Серцем, а другий чоловік з Холодним Серцем.
Чоловік з Гарячим Серцем глянув на море, і очі його стали лагідними. Він сказав:
– Яке воно сильне, могутнє і вічне – море.
А чоловік з Холодним Серцем:
– Так, багато води.
Підійшли супутники до сірого каменю. У чоловіка з Гарячим Серцем радісно засіяли очі:
– Дивись, яка прекрасна квітка. Так це і є ж Краса, котру ми шукаємо.
– Де ти бачиш квітку?– здивувався чоловік з Холодним Серцем. Це просто сірий камінь. Ось і тріщина в ньому, і пилом покритий камінь та й годі…
– Так, камінь, але там, всередині, квітка троянди,– добратись, звільнити її з кам’яного полону.
Чоловік з Гарячим Серцем декілька днів довбав і різав сірий камінь. А чоловік з Холодним Серцем сидів на березі і з сумом дивився на море.
Нарешті з-під осколків каменя з’явилася квітка небаченої краси. Здавалось, все навколо причаїлось, вдивляючись в Красу, яку звільнила людина з кам’яного полону.
Навіть гори піднялися вище. Навіть хвилі морські затихли і безмежне море стало, мов дзеркало.
Лише чоловік з Холодним Серцем був байдужим. Він торкнувся пальцем до чудової квітки, попробував нігтем і сказав:
– Так, міцний камінчик… Додаток 3
Чому купався інвалід?
На березі моря сьогодні дуже мало людей. Закінчилось літо, розпочалась осінь.
Прийшов купатися тільки шестирічний Федько. Рано-вранці, йдучи на роботу, мама наказала синові: "Нікуди не звертай з дороги, йди прямо в дитячий садок”. Але Федько не послухався. "Зайду, – думає,– до моря, скупнусь”.
Скинув сорочку, штанці, поліз у воду. Спочатку вода здавалась холодною, але потім теплішою.
На березі моря сидів інвалід. У нього не було ноги. Він прийшов на милицях – відпочити, подихати свіжим морським повітрям.
Побачивши маленького хлопчика, котрий запливав все далі в море, інвалід поліз у воду. Йому важко було діставатись до води, адже милиці він залишив на березі.
На глибині інвалідові стало легше, він обігнав хлопчика й уважно почав спостерігати за його білою голівкою.
Накупавшись, хлопчик виліз із води, вдягнувся й побіг в дитячий садок. Він не помітив, як слідом за ним безногий інвалід поліз у воду, як, купаючись, уважно слідкував за ним, Федько, як виліз із води після нього, як важко було йому вдягатися.
Як це погано, що Федько нічого цього не бачив.
|
