Адміністрація сайту не несе відповідальності за зміст матеріалів, розміщених у каталозі.
До всесвітнього дня рідної мови
РІДНА МОВА — НАЙДОРОЖЧИЙ СКАРБ
Рідне слово — це найдорожчий скарб людини. Цю думку неодноразово підкреслювали відомі куль¬турні діячі. Але найглибше її розкрив Панас Мирний: «Найбільше і найдорожче добро в кожного народу — це його мова, ота жива схованка живого духу, багата скарбниця, в ЯКІ' народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, почування». Нашу україн¬ську мову Володимир Самійленко назвав «діамантом дорогим», Дмитро Білоус — «дивом калиновим», а Володимир Сосюра — «мовою солов'їною». Вона — «життя духовного основа», підкреслював Максим Рильський. «Рідна мова дорога людині, як саме жит¬тя», — говориться в народному прислів'ї. Великі люди нашої землі завжди підкреслювали велике значення рідної мови в житті народу. Великий майстер російського художнього слова Іван Тургенєв присвятив російській мові свою чудову поезію в прозі, де є такі слова: «У дні сумнівів, у дні тяжких роздумів про долю моєї батьківщини, — ти одна мені підтримка й- опора, о велика, могутня, правдива і вільна росій¬ська мово!..» Аварський письменник Расул Гамзатов так висловився про мову свого маленького народу: «Моя рідна аварська мово! Ти моє багатство, скарб, що зберігається про чорний день, ліки від усіх недуг... Ти за руку, як хлопчика, вивела мене з аулу у великий світ, до людей, і я розповідаю їм про свою землю». За словами відомого чеського педагога Яна Коменського, тільки школа рідного слова може дати людині справ¬жню освіту. А німецький педагог Й.Г.Гердер писав: «Хто не любить рідної мови, солодких святих звуків свого дитинства, не заслуговує на ім'я людини». Отже, людина, яка любить свій народ, є громадя¬нином своєї держави, повинна добре володіти рідною мовою, бо, як зазначав французький письменник- просвітитель Вольтер, за шість років можна вивчити всі європейські мови, а рідну мову треба вчити все життя, щоб засвоїти її невичерпні глибини. І засво¬ювати потрібно, адже вчені довели, що найбільше виразити і розвинути свій талант, свої обдарування людина може тільки рідною мовою. 1. Одна з найбагатших і найстаровинніших мов світу У світі налічується більше п'яти тисяч мов, серед них провідне місце займає й українська мова, якою розмов¬ляють в Україні і поза її межами близько 45 мільйонів осіб. Це високо розвинута і багата за своїм словником мова (у «Великому тлумачному словнику української мови» зафіксовано 250 тисяч слів). Порівняймо відо¬мий «Тлумачний словник живої великоруської мови» Володимира Даля, який містить 200 тисяч слів. Українська мова, якою говорили ще наші предки, старовинна. Уперше її слова~(страва, кава, мед) були зафіксовані ще в V ст. н.е. відомим візантійським мандрівником та істориком Пріском Панійським. А в X ст. невідомий майстер на руків'ї меча, знайденого в Києві, вибив знайомі нам слова: «Коваль Людота». Отже, у далекі від нас часи наші предки розмов¬ляли мовою, близькою до сучасної української. Краса цієї мови відбита у численних фольклорних скарбах українського народу, зокрема в обрядових піснях, які творилися в сиву давнину. Пригадаймо хоча б най- відоміші слова із давньої веснянки: «А ми просо сі¬яли, сіяли, ой Див, Ладо, сіяли, сіяли...», де відбито світосприймання наших далеких пращурів ще в доіс¬торичну епоху. Фольклористи дослідили, що ці слова дійшли до нас із трьохтисячолітньої давності. Та мовою простого народу в період середньовіччя нехтували. Тому в X ст. в Київській Русі писемною^ літературною мовою стала не мова, якою розмовля¬ли русичі в Києві, а старослов'янська мова — мова південних слов'ян, яку принесли нам християнські просвітителі Кирило і Мефодій. Аналогічна ситуація виникла і в Західній Європі, де літературною писем-ною мовою довгий час була латинь, а кожен народ у своїй державі розмовляв рідною мовою. Але жива розмовна руська (праукраїнська) мова пробивала собі дорогу до визнання. І коли в XIV ст. Україна ввійшла до складу Великого князівства Ли¬товського, то вона стала в ньому державною. Це свідчить про високий розвиток нашої- мови у період Київської Русі І- Протягом наступних століть, особливо у XIX ст., давню українську мову відшліфували видатні українські письменники Іван Котляревський, Тарас Шевченко, Маркіян Шашкевич та ін., і вона стала літературною в Україні, відбивши у своїх глибинах чарівну душу свого народу і вийшовши на світові обшири. 3. Любімо рідну мову Любов до рідної мови є найприроднішим і найсвя- тішим людським почуттям, Це почуття, яке зароджу¬ється ще з маминої колисанки, потрібно розвивати і збагачувати протягом усього життя. І чим глибше людина вживається в рідну мову, тим ефективніше вона формується як духовна особистість з розвине¬ним почуттям національної самосвідомості, тим на-дійніше вона себе усвідомлює представником свого народу, бо «мова — то цілюще народне джерело», як підкреслює відомий український педагог Василь Су- хомлинський. З любові до рідного слова починається любов до України. Немає сумніву в тому, що той, хто любить рідну мову, всім серцем сприйме і справжні патріо¬тичні почуття людини іншої національності. 4. «Мертві», штучні і міжнародні мови В історії розвитку людського суспільства були мови, які у свій час були поширені, але згодом зни¬кли, вимерли. Тому їх називають «мертвими». До та¬ких мов належать старовинні мови з індоєвропейської мовної сім'ї: санскрит, латинь, кельтські мови та ін. Латинь була офіційно писемною мовою в Старо¬давньому Римі ще з VI ст. до н.е., але коли могутня Римська імперія в середині першого тисячоліття при¬пинила своє існування, почала зникати і латинська мова, на основі якої розвинулись романські мови. Правда, в епоху середньовіччя вона ще була літера¬турною мовою в Західній Європі і використовувалась як писемна й розмовна мова серед католицького ду¬ховенства, у медицині, науці, дипломатії до XVI ст. Згодом вивчалася у навчальних закладах, збагатила наукову термінологію. Вона й зараз використовується у медицині, науці. Санскрит (від давньоіндійського «оброблений, досконалий») — одна з літературно оброблених дав¬ньоіндійських мов. Вона була поширена у Північній Індії, починаючи з І тис. до н.е. Санскритом напи¬сані визначні пам'ятки релігійно-філософської дум¬ки, науки, художньої літератури, зокрема літературні пам'ятки з давньоіндійського епосу — «Рігведа», «Ма- габгарата», «Рамаяна». У І тис. н.е. на санскриті пи¬салися літературні твори. Зараз санскрит зберігся як мова гуманітарних наук. Серед інших «мертвих» мов індоєвропейської сім'ї можна назвати: галльську з кельтської мовної групи, анатолійські (з території сучасної Туреччини), фрігій¬ську (з території колишнього Фрігійського царства), тохарську (на території Східного Туркестану), готську (з германської групи мов), полабську (зі слов'янської групи мов) тощо. У світі були спроби створити кілька штучних мов: воляпюк, юропі, романід та ін. Але найвідомішою і найпоширенішою серед них є есперанто. Створив її у 1887 р. для полегшення міжнарод¬ного спілкування польський лікар Людвіг Заменгоф. В основі цієї мови є лише 900 загальновживаних ко¬ренів і 16 граматичних правил без жодного винятку, наголос постійний — на передостанньому складі, ал¬фавіт — на латинській основі. Ця штучна мова одер¬жала назву «есперанто» (той, що сподівається) від псевдоніма польського лікаря, під яким він опубліку¬вав свій проект штучної мови. У 1890 р. вперше в Україні в Одесі було створено осередок есперантистів, а на початку XX ст. (в 1905 р.) — Всесвітню есперантську асоціацію, яка щороку про¬водить міжнародні конгреси. У 1993 р. есперанто офіційно визнано літературною мовою. Нині в світі нараховується понад 100 періодичних видань мовою есперанто та 11 потужних радіостанцій ведуть регуляр¬не мовлення нею. Видаються підручники, словники, твори художньої і наукової літератури у різних країнах світу. Найчастіше нею користуються лікарі. 4 Особливої популярності ця штучна мова набула в Україні в 20-х рр. XX ст., коли були видані підручники та українсько-есперантські словники в Коломиї, Хар¬кові, Одесі, перекладені твори Т.Шевченка, І.Франка, М.Коцюбинського та інших письменників. Серед інших штучних мов відомою є мова рома¬нід, яку створив угорський викладач Золтан Мадяр у 80-х рр. XX ст. Вона базується на міжнародному словесному матеріалі з романської, германської та слов'янської груп мов. Але основою є романська мова, звідси й її назва. У світі є офіційні міжнародні мови, які використову¬ються в Організації Об'єднаних Націй, на міжнарод¬них конференціях і форумах. Серед них — англійська, французька, німецька, іспанська, російська, китайська. На сьогодні більша частина населення землі корис¬тується китайською мовою, найбільша кількість — іс¬панською, а найпопулярнішою є англійська мова. ■ Запам'ятайте «Мертві» мови: латинь, санскрит, галльська, фрі¬гійська, тохарська, готська,' полабська, анатолій¬ські тощо. Штучні мови: есперанто, романід тошо. Офіційні міжнародні мови: англійська, французька, німецька, іспанська, російська, китайська. ■ Прокоментуйте висловлювання «Скажи що-небудь, щоб я тебе побачив» (Сократ). «Скільки я знаю мрв, стільки разів я людина» (Нар. мудрість). «В народу нема скарбу більшого, як його мова. Слова — це крила ластівки, вона їх не почуває, але без них не може злетіти» (Ю.Мушкетик). ■ Поміркуйте 1. Як ви думаєте, чому не можна забувати рідну мову? 2. Наведіть переконливі приклади, що українська мова є однією з найбагатших інайстаровинні- ших мов у світі. 3. Висловіть власну думку, чому зникають деякі мови, стають «мертвими». 4. Чому штучні мови не можуть стати широко вживаними? ■ У вільний час Знайдіть в Інтернеті або в енциклопедії «Україн¬ська мова» (К., 2004) матеріали, про штучні мови. Підготуйте за цими матеріалами повідомлення для виступу в класі. ■ Цікаво знати Етимологи вважають, що етнонім «слов'яни» по¬ходить від назви «слово» (ті, що володіють сло¬вом), а етнонім «німці» — від слова «німий». Література 1. Мово рідна, слово рідне!..: Вірші, поеми, стат¬ті,- К, 1989. 2. Найдорожчий скарб: Слово про рідну мову. — К„ 1990.
