Мета. Виховувати дівчат — майбутніх матерів, на засадах народної та християнської моралі, розвивати почуття відповідальності за свої вчинки, застерігати від легковажності, спонукати до розсудливості, уміння керуватися розумом; зміцнювати почуття людської гідності, гордості й самоповаги.

Та досить історій. Не для того ми зібралися сьогодні на розмову без присутності хлопців. А розповіді про жахливі випадки наведені для того, щоб глибоко задуматися над їх першопричиною. Ви залишили дитинство, перейшли підлітковий вік і вступаєте у прекрасний вік юності. Прекрасний тим, що в юності до людини приходить почуття, оспіване поетами всіх часів і народів. Почуття, яке окрилює, приносить радість несказанну. Кожна дівчинка-підліток мріє про свого принца, а в юності закохана дівчина готова на все заради коханого. І часто буває, що це почуття затьмарює її розум, вона стає рабинею свого почуття. На думку великого педагога В. Сухомлинського, "духовно-психологічне рабство йде від емоційного невігластва, від первісної безкультурності почуттів. Підхопила дівчину хвиля статевого потягу, і вона поклалася на волю долі — пливе, не знаючи куди, вважаючи, що почуття, яке вона переживає, уже і є справжня любов. Любов дає щастя і насолоду, кожна з вас, дівчата, прагне до щастя, радості, повноти духовного життя, але якщо ви безвільно пливете на хвилі, яка несе вас невідомо куди, якщо у вашому почутті немає людської мужності і мудрості, — ніякого щастя не буде, навпаки, ви можете зазнати нещастя...
...Юнак, що вимагає від дівчини піти назустріч його бажанням, часто, за рівнем свого розвитку, — дитина. Але ця дитина ще безневинна, а страшна. Страшна саме тим, що може стати батьком. Це однаково, що дитині, яка лежить у колисці, дати погратися зарядженим пістолетом. Якби ви могли зрозуміти, дівчата, скільки таких дітей поруч з вами! Те, що вони не задумуються до чого може призвести гра зі зброєю, — велика біда. Корені цієї біди сягають у невихованість почуттів, в емоційне невігластво, а від невігластва до підлоти у сфері любові — менше одного кроку. Невіглас не тільки юнак, що прагне задовольнити свій статевий потяг і не готовий духовно до того, щоб стати справжнім Мужчиною. Невихована і дівчина, яка безвільно пливе на хвилі "несвідомого" почуття і виправдовує своє невігластво тисячу разів відомим "і сама не знаю, чому, а люблю, і все". Якщо юнак своїм невіглаством завдає зло іншим,... то ваше невігластво, дівчата, приносить горе вам."
З того часу, як вас почала цікавити увага юнаків, як у вас з'явилося почуття закоханості, природа пробудила у вас жінку, матір. Несміливий закоханий погляд, обійми, поцілунки — це перший крок до творення нового життя. Любов — це діти. Але ж і самі ви, незважаючи на фізіологічну зрілість, здатність народити, ще діти, соціально ще незрілі, не готові до материнства. Ось чому з'являються ці нещасні діти, я б назвала їх дітьми легковажності. Біль розриває душу, коли бачиш тоскний погляд цієї дитини, яка росте у сирітському притулку і має, здається, все, але не має найголовнішого — материнської і батьківської любові, їхнього тепла. Страшно, що першою свідомою думкою її може бути: "я нікому не потрібна(-ий), я з'явилася(-вся) на світ випадково. Її біль переростає в образу, гнів, озлобленість. Вона, маленька людина, не вірить у добро, для неї немає нічого святого. Якби ви знали, яке це велике суспільне лихо — озлоблення і невіра дитини! Яка людина виросте з цієї дитини?
Учениця.
Ніхто не може заборонити дівчині, як і будь-якій людині, кохати. Кохання — палке почуття, але панувати над серцем повинен розум. Завжди треба бути розсудливими, передбачливими. Любов вимагає високої людської культури. Ми часто говоримо про самовиховання. Воно потрібне людині упродовж усього життя, але в юності — особливо необхідне. Виховуйте в собі вміння приборкувати свої почуття розумом. Є таке поняття, як культура бажань.
Саме цим людське почуття відрізняється від тваринного інстинкту. Стихійність, неприборканість бажань призводить до розбещеності — великого морального пороку, який приносить нещастя. Коли думка, свідомість керує почуттями, виховуються гідні людини бажання. "Ніяк не можна погоджуватися з формулою: почуттю не накажеш. Навпаки, моральна культура в тому й полягає, що думка керує почуттями, наказує. Там, де вчинками керують смілі бажання, там, де думка дрімає, — народжується моральна спустошеність, розбещеність".
"Любов високоморальна, коли вона цнотлива", — читаємо у Сухомлинського. І це відповідає народній моралі, яка є великою захисною силою від необачних вчинків молодих людей. Адже за цими неписаними законами для дівчини втрата незайманості до заміжжя здавна вважалася і великим гріхом, ганьбою для неї самої і для її батьків. Громадська думка була дуже суворою до покритки, що нерідко спонукало батьків виганяти з дому дочку, яка зганьбила їхній рід, як це зробили батьки Катерини, змальованої Т. Шевченком в однойменній поемі. І, хоч батькам було жаль своєї єдиної дитини, вони мусили це зробити під тиском громади: щоб інші дівчата бачили, що їх чекає, коли не шануватимуться.
Любов юнака до дівчини — почуття інтимне і недоторкане. І той, хто любить по-справжньому, береже те почуття, не виставляє його напоказ. І слова про любов повинні бути тільки піднесеними і благородними, але й ними не можна розкидатися. І те, як юнаки говорять про свої взаємини з дівчатами, — показник їх моральної культури. Хлопець, який по-справжньому кохає дівчину, боїться образити її необережним словом, він оберігає її від біди і не домагатиметься інтимної близькості з нею, якщо знає, що вона не готова ще стати матір'ю, а він — батьком. У нього домінує почуття відповідальності за людину, яку він любить.
Слово учителя.
Знайте, дівчатка, якщо хлопець вимагає задоволення його бажань як доказу любові й вірності йому, якщо в разі незгоди дівчини погрожує розірвати з нею стосунки, — це або дрімучий невіглас, не здатний аналізувати свої вчинки й думати про наслідки, або егоїст, який думає тільки про задоволення своїх бажань. І в першому, і в другому випадку — хай іде від вас, і чим скоріше, тим краще для вас. Він не принесе вам щастя, потурання його (та й своїм) сліпим бажанням спричинить вам горе.
Моральне право на кохання має той, хто готовий до відповідальності за долю людини, яка довіряє йому свою долю.
Жінка народжується в дівчині раніше, ніж чоловік у хлопцеві. У своїх 16—17 років ви доросліші від своїх хлопців-ровесників, отже, повинні бути й мудрішими. Від вашої поведінки багато залежить поведінка хлопців-однокласників. Відставання від своїх ровесниць зачіпає самолюбство хлопців, вони намагаються виглядати дорослішими, ніж є насправді. Для багатьох це виявляється у потягу до куріння, до компанії старших хлопців, деякі з цинічною відвертістю говорять про інтимні стосунки у присутності дівчат, вживають непристойні слова тощо.
Ніхто не може заборонити дівчатам потайки мріяти про стар¬шокласника, який запав вам у душу. Але хай це не відбивається на ставленні до вашого сусіда по парті. Поважайте свою і його людську гідність, і він намагатиметься бути цієї поваги гідним. Не потурайте грубощам, цинізму, дайте зрозуміти хлопцеві, що така поведінка принижує його, а вас ображає — він остерігатиметься образити вас словом чи жес¬том, бо не захоче втратити вашого доброго ставлення до себе. Пам'ятайте, що природою і суспільством покладена особлива відповідальність на жінку. Справжня жінка — це поєднання ніжності і суворості, ласки і непохитності. Її мудрість виховує чесність мужчин.
Учениця.
Немає більшої краси як дівчина, яка вступила в пору юності. Але всяку красу можна спотворити. Гидко слухати непристойне варнякання юнака, від якого тхне спиртним, але ще бридкішими виглядають і цигарка, і чарка, і брутальні слова в устах дівчини. Ось як про це з болем писав у своєму щоденнику (21.11.1992) Олесь Гончар: "Найжахливіше, що зруйновано народну мораль. Серед молоді — ледарство, цинізм, зневага до праці, розпуста... Поезія почуттів майже зникла з життя. Ті Чураївни, що дали Україні тисячі прекрасних пісень, оспівали високе кохання, сьогодні пообтинали коси, курять, пішли в повії, в брутальний тваринний секс..." Творця прекрасних образів дівчат, наділених, на його думку, найвищою красою — "красою вірності", боляче вражало падіння моралі серед молоді, як вражає і шокує кожного, хто вболіває за майбутнє щастя своїх дітей та онуків.
Заключне слово учителя.
Дорогі дівчатка! Мода мінлива. І не те важливо, який одяг ви носите: джинси чи спідниці, міні чи максі, коротке чи довге волосся (щоправда, гарна довга коса дівчини ніколи не виходила і не вийде з моди). Головніше — ваш розум, духовність.
Не руйнуйте своєї краси, дорогі дівчатка. Для вас, що тільки-но вступаєте на поріг юності, — все ще попереду. Вам ще вчитися, як найкраще побудувати храм свого щастя. І вчитися не з низькопробних закордонних фільмів, які принижують жінку, опустивши її до рівня самки, якою керує не розум і мораль, а хтивість, тваринний інстинкт. Шукайте відповіді на свої питання у мудрих книгах, у народній моралі, у справжньому мистецтві, а не в "попсі", у мудрих настановах ваших бабусь і дідусів. Може, вам здається, що їхні погляди вже застарілі і вони не розуміють молоді. Це не так. У них великий життєвий досвід, який навчив відрізняти золото від мішури, вічне від скороминущого. Нехай ваш ідеал коханого буде високим і прекрасним, а душа ваша достойна високості і краси.