7 березня - визволення села Жданівка від німець-фашистських окупантів(7клас) - Розробки виховних годин - Творчі роботи студентів - Каталог статей - Персональный сайт
Четвер, 08.12.2016
Педагогіка
Меню сайта
Наше опитування
Ваше ставлення до кредитно-модульної системи
Всього відповідей: 2161
Адміністрація сайту не несе відповідальності за зміст матеріалів, розміщених у каталозі.

7 березня - визволення села Жданівка від німець-фашистських окупантів(7клас)
Розробка сценарію виховної години (7 клас)

Тема: “Визволення села Жданівка від німецько-фашистських окупантів”
Мета: ознайомити з історією визволення рідного села; виховати в учнів повагу до
традицій рідного села, до героїчних подвигів визволителів.
Обладнання: мультимедійний проект, дошка, вислови.

Хід заняття:

І Організаційна частина
ІІ Вступна частина
Учитель. Сьогодні наша розмова про Другу Світову Війну. Ви всі неодноразово чули про цю страшну подію, яка завдала багато болю і страждань не лише Україні, а й усьому світу. Не пройшла вона стороною нашого села. Багато наших односельчан поклали голову за визволення України та рідного села.
ІІІ Виступ учнів
1. Іде Друга Світова війна!!!
Страждає країна, в руїнах вона,
І кулі летять, і гинуть солдати,
А сина чекає удома мати,
Промчалися роки, загоїлись рани,
Але пам’ятають про все ветерани.

2. О. Україно! Україно!
Це ти в стражданнях
Там не спиш, це ти
І мучишся й гориш,
Вся боротьбою гомониш.

3.- Вогонь!
- Вогонь!
- Вогонь!
- За мною! -
Слова, гостріші за багнет.
Вони вкривали сивиною,
Вели на танк і кулемет.
Вони із диму із металу,
Із реву, стрекоту машин,
Вони озвуться з п’єдесталу
До матерів і до дружин.

4. Сплять солдати в степах
Під волошковим небом Європи,
А розквітлому щастю немає ні меж, ні кінця.
Біля Волги й Дніпра заросли чебрецями окопи,
Тільки в шрамах солдатських печаляться наші серця.

5. Місто, вільне й неполегле,
Встає з руїн, світліє і живе,
І бідні квіти, зрощені в нужді,
В неволі й смутку змученого міста
Кладуть дівочі руки молоді,
Як дар любові на броню танкіста.

6. Коли сонце, велике, багряне,
Робить перший свій крок по землі,
Ти виходиш, тамуючи рани,
На роботу у місті, в селі.
На посіви ідеш,
На обжинки,
Вчиш труду покоління нове.
Йдеш -
Немає для тебе зупинки,
Товариство моє фронтове.

ІV Основна частина
Вчитель пропонує учням щоб вони відповіли на запитання.
Запитання для розгляду:
1. Коли розпочалась Друга Світова війна?
2. В якому році оборонялося наше село від фашистів?
3. Де найчастіше проводились бойові дії за наше село?
4. Яку кількість молоді було вивезено до Німеччини?
5. Хто із наших односельчан захищав наше село?(назвати прізвище)
6. Скільки загинуло наших односельчан при обороні нашого села?
15 липня 1941 року в село вдерлися фашистські недолюдки. Великої шкоди нанесли фашистські вандали селу, заводу: вони вивезли майже все устаткування цукрового заводу на територію фашистської Німеччини. Але цього фашистам було мало і вони почали грабувати села, перетворювати людей на рабів, відправляючи їх на каторжні роботи до Німеччини, вбиваючи кращих синів і дочок, тому що вони ненавиділи фашизм, не корилися йому, вірили що в нас він знайде свій кінець. Багато вони вивезли на каторгу в логово фашизму молоді. Але не лякало молодь ніщо: вона тікала з пересильних пунктів, з вагонів під час перевезення, з місця каторжних робіт.
Село Війтівці (Жданівка) було визволене від німецьких окупантів 7 березня 1944 року.
В творі “Вторая мировая война 1939-1945г.” Під редакцією Платонова (1958р.) на с.558 написано: “Одновременно с наступлением главной ударной группировки, войска левого крыла 1-го Украинского фронта нанесли удары на Хмельник и Жмеринку. Прервав оборону противника, 18 армия к 10 марта вышла в район г. Хмельник”.
Весна була рання. На початку березня земля розтала. Повне бездоріжжя. Німці тримали оборону біля села Мазепенці (Лисогірка) майже по лінії, де проходить газопровід “Дашава-Київ”. У селі були повні склади військових припасів, саме приміщення заводу прилаштували для боєприпасів, колгоспна конюшня заповнена авіаційними бомбами і гарматними снарядами.
Перший Український фронт, підійшовши до Проскурова(Хмельницький), почав свої частини розвертати по Південному Бугу і його північних притоках. В ніч з 6.03 на 7.03 із села Шпичечці (Подоляни) через Терешпільський Яр по лівому березі р. Пастушка, непомітно для німецького передового посту, радянські війська в кількості піхотної дивізії зайшли в с. Качанівка. Вночі зайняли позицію вздовж шосе Качанівка-Семки і старались зайняти позицію над р. Пастушка. Окремі підрозділи почати роззброювати в хатах німецьких вояків. Частина війська пішла у с. Семки, де стояла велика німецька автотранспортна частина, і, перерізавши шлях на Качанівку, захопили її. Більшість німецьких військ уночі, покинувши все майно і техніку, повтікали трасою до м. Хмільник.
Вранці почався обстріл с. Війтівці. У німецьких частинах кулеметні гнізда стояли в напрямку с. “Ольгіно”, на садиби села Качанівка, біля млина і по шосе від млина до заводу. Залізниця – вузька колія – діяла. На вокзалі було повно вагонів.
7 березня увечері частина радянських військ, зайняли позицію понад хутором Дібрівка, і з перемінним успіхом бої за м. Хмільник відбувалися протягом 10 днів. Мешканців с. Війтівці загинуло двоє – з родини Лук’янчука, що жив біля колгоспної садиби. В боях за с. Війтівці загинуло 6 солдатів, 2 лейтенанта, які були похоронені біля лікарні. В 1950 році їх останки з почестями перенесені в братську могилу коло будинку сільради, навпроти нового будинку середньої школи в сквері, обсадженому кленами і ялинками.
Німці залишили великі трофеї. Біля 1000 снарядів лежало понад залізницею, в колгоспній конюшні. Діти розпалювали вогонь, кидали снаряди і підривали їх. Від необережності загинуло 6 днів, а 10 залишились каліками. Лише влітку частини Тсоавіахіму позвозили всі снаряди у Семків яр і підірвали їх. Ціле літо до серпня в селі перебувала трофейна комісія (лейтенант, старшина, 10 солдатів), яка збирала покинуту німецьку зброю.
8 березня 1944 року була оголошена мобілізація людей народження з 1890-1928 рік. Попередній їх огляд проводився в с. Семки, а потім в селі під м. Бердичів. У Бердичеві деяким землякам видали військові доспіхи і вже 10 березня 1944 року всі пішли на фронт захищати свою Батьківщину, а з 12 березня чимало наших односельчан було поранено і вбито.

V Виступ учнів

ВЕТЕРАНОВІ
Написала вчителька Качанівської ЗОШ І-ІІІ ст. – Кісіль Лариса Володимирівна.

Маленька хата у селі
Не палац і не пишний терем
А в хаті тій свої жалі
Нема троянд – колючий терен
Старенький, сивий чоловік
Що у житті спізнав багато
Тут бідно доживає вік
У цій низькій старенькій хаті
А разом з ним – думки, думки
І світлі спогади й погані
Кудись поїхали синки
Життям й нестатками погнанні
А він лишивсь один одним
Біля маленького віконця
І біль з’їдає, наче дим
І очі застила від сонця
Скупа скотилася сльоза
Він навіть у бою не плакав
Лиш міцно автомат стискав
І землю очищав від ката
Чому ж історію життя
Спаплюжило, перекрутило
Дідусь не знає до пуття
Лиш знає, що немає сили
Лежить і стогне ветеран
Від болю, що стискає груди
Не стільки від фізичних ран
Як від думок, що ж далі буде?
Як проживе на цій землі,
Життя, пронизане боями
Хіба що скажуть журавлі
Але чомусь не ми із вами.

VІ Домашнє завдання
Прочитати книгу “Історія рідного села”(А. Ратушний).

VІІ Підбиття підсумків

Отже, Друга Світова війна принесла багато болю та страждання не лише Україні, але й і нашому селі. Багато сім’їв сподівались і чекали своїх батьків, чоловіків, синів побачити здоровими та неушкодженими. Деякі дочекалися такої дати, а й деякі ні. Взагалі в бою за визволення нашого села полягло близько 33 особи. На території нашої школи є пам’ятник полеглим в бою за визволення рідного села. Під час окупації нашого району помер кожний 5-й житель району. Ми не повинні забувати про це. Це наша історія.
Хотілося б, щоб після цього уроку кожен з вас зрозуміли який подвиг вчинили наші односельчани, коли визволяли Україну, наше рідне село.

Категорія: Розробки виховних годин | Добавил: Taniyta (13.03.2011)
Переглядів: 2014 | Коментарі: 3 | Рейтинг: 5.0/2 |
Всього коментарів: 3
3  
Молодчина. Гарно зробила!

1  
Учні самі для себе розказували вірші, чи були запрошені гості?

2  
виховна година проводилась для учнів щоб вони пам'ятали та знали історію рідного села, тому учні розповідали вірші для класу. на виховній годині була присутня вчителька(класний керівник) та учень 10 класу. використана література книга "Історія рідного села"(Арсеній Ратушний)

Ім`я *:
Email *:
Код *:
Форма входу
Логін:
Пароль:
Пошук
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 11
Гостей: 11
Користувачів: 0
Copyright Стеценко Н.М. © 2016
Сайт управляється системою uCoz