Сюжет

У «Педагогічній поемі» розповідається про спробу створення та застосування непманської за часом виникнення і природовідповідної по суті повної педагогічної системи на прикладі її застосування в колонії для неповнолітніх правопорушників, перетвореної в ході педагогічного досвіду в дитячу трудову колонію.

Основна сюжетна лінія

Письменник, педагог, і співробітник спецслужб Макаренко домагається створення колонії для малолітніх правопорушників і безпритульних. Питання вирішується позитивно - і незабаром у казенних стінах з'являється перша шістка хлопців - всі вони скоїли злочини, але через своє неповноліття уникли розстрілу. Підлітки зневажають все те хороше, що хотів зробити для них Антон – використовують стіни колонії тільки щоб переночувати, а вдень йдуть у місто. Від будь-яких робіт у колонії відмовляються. Один з підлітків під час поїздок з колонії здійснює грабіж і вбивство. А лідер цієї підліткової ватаги відкрито грубить Антону. Щоб виправити ситуацію, Макаренко діє непедагогічним, але єдино вірним шляхом – фізично карає Задорнова, неформального лідера угруповання. Діти підкоряються силі.

Незабаром колонія поповнюється, але тепер та п'ятірка старожилів стають союзниками вихователя.

Макаренко починає організовувати трудову діяльність хлопців – створює щось на зразок колгоспу, де є навіть місцевий кінний завод і театр. Колонія переходить на самозабезпечення, але постійно поповнюється новими людьми, підлітками, які мають свої проблеми, і з цим напливом вихователі та помічники з вихованців часом не справляються. Черговий малолітній правопорушник приніс в колонію антисемітизм (побиття євреїв) – Макаренко вдруге застосував проти хлопців силу і хотів уже кинути все... Діти намагаються відібрати у Макаренка табельний пістолет, побоюючись, що письменник накладе на себе руки.

Було й ідейне зіткнення з малолітнім злодієм, який вважав, що красти – нормально, дивлячись у кого. Була й небажана вагітність зі смертю немовляти, було і самогубство від нещасного кохання, була війна підлітків з навколишніми селянами, багато подій було, робота вихователя важка. Був голод, була і епідемія тифу. Але Антон Макаренко явно знайшов своє місце в житті – колишні бандити отримують "путівку в життя" через робітфак і стають нормальними радянськими громадянами. І діти вірять Антону, його справам, і в цьому він бачить свою головну заслугу.

У колонії, що знаходиться по сусідству вихователі просто "займають посаду", і Антону пропонують взяти її під свою опіку. Там багато дітей, більшість - під гнітом неформальної ієрархії. Антон збирає своїх хлопців і наносить візит... І все завертілося знову – ідейні прихильники знаходяться серед хлопців нової колонії, гнобитель підлітків отримує від помічника-вихованця добрячого ляпасу, горе-вихователі звільнені, колонії об'єдналися.

Проте начальство, озброєне теоретичними знаннями, не маючи справи з реальними дітьми та їхніми проблемами, відноситься до діяльності Макаренко вельми прохолодно.