Ну що здавалося б слова? Слова та голос...більш нічого, а серце б"ється, ожива, як їх почує... (Т.Г.Шевченко)

Один східний володар побачив страшний сон, ніби у нього випали один за іншим всі зуби. У сильному хвилюванні він покликав до себе тлумача снів. Той вислухав його стурбовано і сказав:
- Повелителю, я повинен повідомити тобі сумну звістку. Ти втратиш одного за іншим всіх своїх близьких.
Ці слова викликали гнів володаря. Він велів ув'язнити нещасного і покликати іншого тлумача, який, вислухавши сон, сказав:
- Я щасливий повідомити тобі радісну звістку - ти переживеш всіх своїх рідних.
Володар був обрадуваний і щедро нагородив його за цей прогноз. Придворні дуже здивувалися.
- Адже ти сказав йому те ж саме, що і твій бідний попередник, так чому ж він був покараний, а ти винагороджений? - питали вони.
На що послідувала відповідь:
- Ми обидва однаково тлумачили сон. Але все залежить від того, не що сказати, а як сказати.

Одного разу сліпий чоловік сидів на сходинках однієї будівлі з капелюхом біля ніг і табличкою з написом: «Я сліпий, будь ласка, допоможіть».
Мимо проходив інший чоловік і зупинився. Він побачив інваліда, у якого було всього лише декілька монет в його капелюсі. Він кинув йому пару монет і без його дозволу написав нові слова на табличці та залишив її сліпому і пішов.
Увечері він повернувся і побачив, що капелюх повний монет. Сліпий узнав його по кроках і запитав, чи не він був тією людиною, що переписала табличку. Сліпий хотів узнати, що саме він написав. Той відповів:
- Нічого такого, що було б неправдою. Я просто написав її дещо по-іншому.
Він посміхнувся і пішов.

Новий напис на табличці був такий: «Зараз весна, але я не можу її побачити».