Тобі, vladyka, скажу одне: "Ти не віриш в те, чого ти не бачиш, проте повітря ти теж не бачиш, але це не означаэ, що його нема".

Неправда. Християнство і віра в Яхве аж ніяк не є запорукою гарного настрою і самопочуття. Я б навіть сказав навпаки. Щирий християнин повинен був би убиватися з горя, дивлячись, куди котиться сьогоднішній світ.

Vladyka, мушу зазначити, що ваше уявлення про бога дуже обмежене, а суто науковий підхід у справах віри - найбільша дурниця, яку може вчинити людина. Не варто тут приводити неповноцінність науки, як аргумент . Її розвиток без розвитку людської духовності по-перше не дає максимально ефективних результатів, по-друге веде до виникнення ілюзій щодо певних явищ, по-трєтє слугує основним поштовхом до самознищення людства. Наука не вивчила природу Всесвіту навіть на мільярдну долю відсотка. А саме намагання зрозуміти божественне розумом є повною нісенітницею. А вам я для початку можу порадити ознайомитися з Кабалою, особливо із концепцією Дерева Життя.

Тепер про мене. Я 10 років був переконаним членом общини адвентистів сьомого дня, тобто вірив у триєдиного християнського бога. І навряд чи хтось зможе сказати, що я був нещирий у своїй вірі. Але прийшов час, і до мене прийшло розуміння хибності всіх моїх поглядів, повне спустошення і потреба у переосмисленні всього, що я на той час знав. Внаслідок тривалих духовних пошуків, я прийшов до того, у що вірю зараз і віритиму довіку - до Гностичної Католицької Церкви (нехай назва не вводить вас в оману, з християнством вона не має нічого спільного). Викладати її погляди тут бажання поки не має. Якщо когось зацікавить - розкажу в індивідуальному порядку